Донорська кров для фронту: чи вистачає її сьогодні та як може допомогти кожен українець

Донорська кров щодня рятує життя тисяч українців. В умовах повномасштабної війни її значення стало ще більшим, адже компоненти крові потрібні не лише цивільним пацієнтам, а й пораненим військовослужбовцям.

Цього місяця у світі відзначали День донора крові, що покликаний нагадати про важливість донорства та людей, які щодня допомагають рятувати життя. До цієї дати TrueUA публікував спецпроєкт "Одна кров на всіх", де зібрав історії українців різних професій і доль, яких об'єднує готовність допомагати іншим через донорство.

Та чи вистачає сьогодні донорської крові для потреб Сил оборони України? Які групи крові є найбільш затребуваними? Чому регулярні донори залишаються основою стабільної роботи системи крові та які міфи про донорство досі доводиться спростовувати? Про це TrueUA поговорив із заступником командувача Медичних сил Збройних мил України, підполковником медичної служби Юрієм Подоляном.

Донорська кров потрібна щодня

— Пане Юрію, якою нині є потреба у донорській крові для потреб Сил оборони України?

— Потреба у донорській крові для Сил безпеки і Сил оборони України є постійною. На фронті та в медичних закладах, які надають допомогу пораненим військовослужбовцям, компоненти крові потрібні щодня.

Йдеться не лише про кров як таку, а про її компоненти: еритроцити, плазму, тромбоцити, які застосовуються залежно від стану пацієнта, характеру поранення та медичних показань.

У бойових умовах ситуація може змінюватися дуже швидко. Масивні крововтрати, мінно-вибухові травми, складні оперативні втручання та евакуація поранених створюють високе навантаження на систему крові. Саме тому для військової медицини важливі не разові сплески донорської активності, а стабільні донації протягом усього року.

— Які групи крові сьогодні є найбільш затребуваними?

— Потрібні всі групи крові. Потреба залежить від конкретних пацієнтів, поточних запасів і медичних завдань у певний момент.

Водночас особливо важливими є групи з негативним резус-фактором, оскільки таких донорів менше. У невідкладних ситуаціях велике значення можуть мати компоненти крові першої групи, однак це не означає, що донори з іншими групами менш потрібні.

Кожна донація має значення, адже компоненти крові підбираються за сумісністю для конкретного пацієнта. Тому наше головне повідомлення просте: якщо людина може бути донором — варто приходити незалежно від групи крові.

— Як змінилася ситуація з донорством порівняно з довоєнним періодом?

— Після початку повномасштабної війни донорство стало питанням не лише медицини, а й національної стійкості. Багато українців уперше стали донорами саме після 2022 року, тому що відчули особисту відповідальність і бажання допомогти пораненим військовослужбовцям.

Водночас змінилося і навантаження на систему крові. Якщо у довоєнний період потреба була більш прогнозованою, то зараз вона залежить від інтенсивності бойових дій, кількості поранених, логістики та можливості швидко поповнювати запаси.

Тому сьогодні ключове завдання — не просто залучити людей до одноразової донації, а формувати і підтримувати культуру регулярного донорства.

Чи вистачає крові для військових

— Скільки донацій або літрів крові отримав Центр крові ЗСУ з початку 2026 року?

— В умовах воєнного стану точні кількісні показники щодо обсягів заготівлі крові, кількості донацій та напрямів забезпечення потреб військової медицини не підлягають публічному розголошенню.

Водночас можемо зазначити, що Центр крові Збройних сил України працює безперервно, а донорська кров та її компоненти щоденно використовуються для забезпечення потреб військової медицини. Для нас важливий не лише сам обсяг заготовленої крові, а передусім стабільність і безперервність цього процесу.

— Чи вистачає донорської крові для забезпечення потреб військових?

— Система працює, однак потреба у донорській крові є постійною. У воєнний час некоректно говорити, що крові "вже достатньо", і можна зупинитися.

Запаси потрібно регулярно поповнювати, оскільки компоненти крові мають обмежений термін зберігання, а потреба в них може різко зростати залежно від ситуації на фронті та кількості поранених.

Саме тому ми закликаємо людей не чекати екстрених повідомлень чи кризових ситуацій. Найкраща допомога системі крові — це регулярні, планові донації.

— Наскільки важливими є регулярні донори для стабільної роботи Центру?

— Регулярні донори — це основа стабільної роботи Центру крові Збройних сил України. Разова донація також є важливою, однак саме регулярні донори дозволяють планувати роботу, підтримувати запаси та швидше реагувати на потреби військової медицини.

Для Центру крові Збройних сил України важливо мати людей, які приходять не лише після емоційного заклику в соціальних мережах, а системно — кілька разів на рік, коли це безпечно для їхнього здоров’я.

Регулярне донорство створює передбачуваність. А у військовій медицині передбачуваність часто означає врятований час і врятовані життя.

Коли донорська кров рятує життя

— Чи можете поділитися прикладами, коли донорська кров відігравала критично важливу роль у порятунку поранених військових?

— Ми не розкриваємо персональні дані пацієнтів і деталі лікування. Однак можемо сказати загально: донорська кров критично важлива при масивних крововтратах, складних пораненнях, мінно-вибухових травмах, ампутаціях і великих оперативних втручаннях.

У таких випадках компоненти крові можуть знадобитися дуже швидко — зокрема в перші години після поранення. Для пораненого військовослужбовця це може бути різницею між життям і смертю.

Кожна донація проходить шлях від донора до конкретного пацієнта. І за кожним пакетом крові стоїть людина, яка в потрібний момент дала іншій людині шанс вижити.

Міфи, які досі заважають людям ставати донорами

— Які найпоширеніші міфи про донорство доводиться спростовувати?

— Один із найпоширеніших міфів — що донорство шкодить здоров’ю. Насправді до донації допускають лише тих людей, для кого це безпечно на момент огляду. Донор проходить анкетування, перевірку основних показників і медичний огляд.

Другий міф — що "моя група крові не потрібна". Це неправда. Потрібні всі групи крові, тому що пацієнти мають різні групи, а компоненти крові підбираються за сумісністю.

Ще один міф — що донором може бути лише людина з ідеальним здоров’ям. Насправді існують чіткі медичні критерії допуску. Якщо людина почувається добре, не має тимчасових чи постійних протипоказань і відповідає вимогам, вона може бути донором.

Також люди часто бояться самого процесу. Але донація — це контрольована медична процедура, яка займає небагато часу, а її результат може мати вирішальне значення для життя пораненого.

Що варто зробити кожному українцю вже сьогодні

— Що б ви хотіли сказати людям, які ще жодного разу не здавали кров?

— Якщо людина давно думає про донорство, але відкладає, варто зробити перший крок. Донорство — це дуже конкретна допомога. Не абстрактна підтримка і не просто слова, а реальний внесок у порятунок життя.

Багато людей після першої донації кажуть, що боялися більше, ніж було насправді. Тому наш заклик простий: не відкладайте. Можливо, саме ваша донація стане для когось критично важливою.

— Як українці можуть допомогти системі крові вже сьогодні?

— Найперше — стати донором, якщо немає протипоказань. Друге — зробити донорство регулярною звичкою, а не одноразовою реакцією на заклик. Третє — поширювати перевірену інформацію про донорство і допомагати руйнувати міфи.

Також дуже важливо, щоб до донорського руху долучалися колективи, організації, бізнеси, університети, культурні та громадські інституції. Організоване донорство допомагає системі крові працювати стабільніше.

Сьогодні кожен українець може зробити внесок у порятунок життів. Для цього не завжди потрібні спеціальні навички чи великі ресурси. Іноді достатньо просто поділитися своєю кров’ю.

Донорство як особистий вибір

У Центрі крові Збройних сил України донорство є не лише професійною сферою діяльності, а й особистою справою багатьох співробітників.

Так, Галина Джамбо вперше здала кров у вересні 1966 року, ще під час навчання в медичному університеті. Відтоді донорство стало для неї сталою практикою. З 1987 року вона має звання Почесного донора. Загалом на її рахунку — понад 50 донацій.

Олександр Лисак став донором у жовтні 1977 року. Після першої донації продовжив здавати кров регулярно — по двічі-тричі на рік. У червні 2003 року отримав звання Почесного донора України. Загальна кількість його донацій крові та плазми — понад 100.

Володимир Гайдай уперше здав кров у 2016 році, коли через колег дізнався про потребу в допомозі для незнайомих йому людей. Його першою донацією були тромбоцити методом аферезу. Станом на червень 2026 року він має 13 донацій крові та її компонентів і продовжує долучатися до донорства.

Ірина Бражник працює в Центрі крові Збройних сил України з 2005 року. Вперше здала кров у вересні 2006 року — це були тромбоцити для онкохворої дитини, яких терміново потребувала лікарня. Саме цей випадок став для неї усвідомленим початком донорства. До 2022 року вона мала 25 донацій крові та її компонентів, а після початку повномасштабної війни стала ще активнішою доноркою. Нині на її рахунку — 35 донацій.

"Ці приклади показують, що співробітники Центру крові ЗСУ не лише щоденно забезпечують роботу системи крові, а й особисто долучаються до донорства. Для них це частина професійної відповідальності й конкретний спосіб допомагати тим, хто потребує крові та її компонентів", — наголосив заступник командувача Медичних сил Збройних сил України, підполковник медичної служби Юрій Подолян.