Чи може Європа стримати Росію: аналітика The Economist
Європейські держави натрапляють на виклики у сфері оборони, опинившись між російською агресією та ненадійністю Сполучених Штатів Америки. Втім, з'являється дедалі більше доказів того, що континент принаймні починає серйозно ставитися до цієї загрози.
Як повідомляє видання The Economist, у травні Єврокомісія запустила оборонний фонд SAFE (Security Action for Europe, Безпекова ініціатива для Європи) на 150 мільярдів євро, який надає членам Євросоюзу низьковідсоткові кредити на інвестиції в оборону.
Фонд надає кошти для усунення найбільших прогалин в оборонному потенціалі Європи. Також він працює на підвищення промислового потенціалу шляхом спільних закупівель.
"Скептики сумнівалися, що знайдеться багато охочих на такі позики, але коли 30 листопада минув термін подачі заявок, 19 країн подали запити, і фонд був повністю розподілений. Тільки Польща просить 43,7 мільярда євро", — зазначили медійники.
SAFE є одним із двох стовпів плану ЄС щодо сприяння нарощуванню витрат на оборону, який спочатку називався ReArm Europe ("Переозброїти Європу"), але надалі був перейменований на Readiness 2030 ("Готовність 2030"). Іншим є можливість активувати в бюджетних правилах ЄС спеціальний пункт (national escape clause/NEC), який дозволить збільшити витрати на оборону, не порушуючи правил ЄС щодо дефіциту. NEC може розблокувати додаткові 650 мільярдів євро військових видатків.
"На саміті НАТО в червні 2024 року європейські країни Альянсу зобов'язалися до 2035 року збільшити видатки з двох відсотків ВВП до 3,5% на "основні" військові бюджети, а також на 1,5% на інфраструктуру, пов'язану з обороною. З того часу відчуття терміновості зросло, як і побоювання щодо зобов'язань Америки перед Європою", — зазначили у The Economist.
Видання наголошує, що в огляді глобальної позиції Пентагону буде висунуто вимогу про виведення військ і перенесення сил і засобів США до Азійсько-Тихоокеанського регіону. Вашингтон тепер вимагає, щоб Європа оплачувала зброю для України, а мирні переговори останніх тижнів чітко показали, що прагнення президента США Дональда Трампа покласти край війні РФ проти України може поставити під загрозу безпеку Європи.
Своєю чергою, Москва активізувала свою воєнну економіку, скоротивши терміни, за які вона може стати прямою загрозою для Європи. Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) вважає, що це може статися вже у 2027 році. Бастіан Гігеріх з IISS зазначає, що хоча економіка РФ становить лише близько десятої частини економіки Європи, за паритетом купівельної спроможності Росія витратить цього року стільки ж, скільки всі європейські країни НАТО.
"Опір України дав Європі можливість наздогнати", — додав він.
The Economist зазначає, що можливості, в яких Європа покладалася на США і які її оборонні відомства тепер повинні "замінити", значні. Йдеться про повітряну та геопросторову розвідку, спостереження та рекогносцировку, стратегічні повітряні перевезення, наземні високоточні удари на великі відстані, а також гіпермасштабні хмарні обчислювальні потужності. За оцінками IISS, вартість заміни американських неядерних можливостей, наданих Альянсу, становить близько трильйона доларів.
Проте це далеко не єдині пункти у списку обов'язкових завдань Європи. Так, колишній заступник генерального секретаря НАТО Каміль Гранд наголошує, що першочерговим завданням повинно бути посилення підтримки України, зокрема, в разі виведення американських військ з Європи, за допомогою систем ракетного озброєння великої дальності та засобів протиповітряної оборони. На другому місці, на його думку, перебуває відновлення власних бойових формувань Європи. НАТО потребує інтегрованої системи протиповітряної оборони, яка охоплюватиме всю Європу і зможе протистояти будь-яким загрозам, від гіперзвукових ракет до ударних дронів.
"Важко оцінити вартість такого складного проекту, але генеральний секретар НАТО Марк Рютте закликає збільшити можливості протиповітряної оборони на 400%", — зазначає видання.
Третє місце у переліку Гранда займає заміна тих потужностей, у яких Європа все ще залежить від США. За його словами, все це можна зробити впродовж наступного десятиліття. Стано на сьогодні номінальні витрати європейських країн на оборону вже на 50% вищі, ніж у 2022 році. Гранд очікує, що протягом наступних п'яти років вони зростуть до 500-700 мільярдів євро на рік, з яких близько 30% піде на закупівлі.
Втім, чимало залежить від того, як швидко зростатимуть витрати. Медійники наголошують, що Іспанія та Італія, де сприйняття російської загрози є меншим, ймовірно, відставатимуть. Велика Британія та Франція, які мають фінансові обмеження, будуть намагатися досягти хоча б трьох відсотків протягом п'яти років. Проте Польща витратить 4,8% ВВП на оборону наступного року, а багаті країни Північної Європи швидко рухаються до 3,5%.
"Німеччина, оборонний бюджет якої з 2021 року майже подвоївся, прагне досягти 3,5% до 2029 року", — додає The Economist.
Водночас у виданні мають сумніви, чи можуть застарілі системи закупівель Європи працювати швидше і чи може її оборонно-промислова база задовольнити попит. Гранд стверджує, що галузь реагує на це безпрецедентними інвестиціями.
З 2022 року близько 53% оборонних контрактів континенту, за вартістю, дісталися європейським компаніям, а 36% було витрачено на американське обладнання, в основному на винищувачі F-35. Це співвідношення має різко збільшитись. Проте навіть, якщо зробити замовлення сьогодні, постачання систем озброєння може зайняти два-три роки. Для забезпечення масштабу та уніфікації необхідні спільні програми, такі як ініціатива семи країн "Європейський підхід до ударів на великі відстані" (ELSA), проект з розробки наземної крилатої ракети. Майже через 18 місяців після створення у межах ELSA немає згоди стосовно того, що має будувати європейський лідер у галузі ракет, багатонаціональна компанія MBDA.
Зараз міністерства оборони європейських країн говорять про раціоналізацію закупівель і віддають перевагу "спіральному розвитку", в межах якого достатньо хороші системи постійно вдосконалюються. Мета полягає в тому, щоб швидко розміщувати замовлення і надавати промисловості довгострокові контракти. Втім, усунення регуляторних перешкод — це повільна робота. Німеччина вимагає, щоб контракти на суму понад 25 мільйонів євро затверджувалися бюджетною комісією Бундестагу. Нідерланди та Італія мають подібні обмеження.
"Війна Росії проти України показує, що перемога дістається тому, хто найшвидше може забезпечити свої передові сили необхідною кількістю технологій. Прогресивні європейські компанії, такі як Rheinmetall, уклали партнерські угоди з українськими компаніями. Оборонні відомства розуміють, що нові технології, розроблені новими компаніями та фінансовані венчурним капіталом, вимагають іншого підходу", — зазначає колишній високопосадовець Міністерства оборони Німеччини Ніко Ланге.
The Economist додає, що виклик для Європи очевидний. Європейські союзники по НАТО мають вкласти достатньо коштів, щоб виконати зобов'язання, взяті на себе в червні, реформувати свої процеси закупівель в оборонній сфері, зменшити залежність від США й посилити співпрацю. Проте лише деякі уряди великих країн пояснюють виборцям, чому оборона повинна мати пріоритет над соціальними витратами. Тим часом по всій Європі крайні праві партії, які симпатизують Росії, становлять серйозну загрозу.
"У Європи, безсумнівно, є фінансові, технологічні та промислові можливості для того, щоб зробити необхідне. Питання полягає в тому, чи є для цього політична воля", — підбиває підсумки видання.
Нагадаємо, раніше видання Politico повідомляло, що країни Європи розглядають можливість спільних кібероперацій та раптових військових навчань, адже Москва посилює свою кампанію з дестабілізації Північноатлантичного альянсу.