Історичні паралелі. Чи зможе Трамп отримати Нобелівську премію миру
Прем’єр Великої Британії Невілл Чемберлен увійшов в історію підписом під Мюнхенською змовою 1938 року з Адольфом Гітлером і Беніто Муссоліні. За це він не отримав Нобелівську премію миру, а покрив себе ганьбою. Водночас його рідний брат Остін 1925 року став лауреатом найпрестижнішої премії у світі за важливу роль у Локарнській угоді, яка змусила піти на поступки Німеччину, а не жертв її агресивної політики…
Задовольнити его. Скільки разів Трампа номінували на "нобелівку"
Член Палати представників США Даррелл Ісса 4 березня анонсував номінацію свого президента Дональда Трампа на Нобелівську премію миру за "мирні зусилля на Близькому Сході".
"З моменту свого обрання і після прийняття присяги президент Трамп надихав і просував справу миру — і так, як ми не чули вже багато років. Його підтримка — це прагнення до світу без війни, і ми бачимо, що сьогодні це стає предметом уваги в кількох регіонах світу, а не лише в одному", — підлестився до Трампа республіканець Ісса.
Спочатку коротко про нього. Батько законодавця — виходець з Лівану. Ісса — не мусульманин, а мароніт, ліванський християнин. Він народився в Клівленді, штат Огайо, де в його родини є великий бізнес (компанія Directed Electronics, яка виробляє засоби безпеки для автомобілів та сигналізацію). Але до Палати представників Ісса обирався не в рідному штаті, а в Каліфорнії, від округу з центром у Сан-Дієго, де мешкає з 1986 року. У законодавчому органі США він працює понад 20 років і за цей час став відомий своїми консервативними поглядами, які й поріднили його з трампістами.
У біографії Ісси були й досить цікаві сторінки. Не закінчивши школу, він подався до армії, звідки його звільнили в резерв у званні капітана. Двічі у молоді роки потрапляв під арешт. Вперше за підозрою у викраденні авто, вдруге — за носіння незареєстрованої зброї. У першому випадку підозри не підтвердилися, а от у другому Ісса визнав себе винним, його засудили до шести місяців умовно та штрафу. Після цих випадків були схожі. 1980 року його знову звинуватили у крадіжці автомобіля, а 1981 року — начебто за спричинення ДТП. Але до арешту цього разу не дійшло. Після армії Ісса долучився до сімейного бізнесу, поєднуючи його з політичним активізмом. Одним словом, вчасно схаменувся.
Варто зазначити, що Трампа на Нобелівську премію миру номінують не вперше, і не лише американці. Ще 2019 року тодішній прем’єр Японії Сіндзо Абе номінував Трампа за спроби укласти угоду з північнокорейським диктатором Кім Чен Ином. З цієї угоди нічого путнього не вийшло, як і з отримання премії того року. А 8 липня 2022 року Абе застрелив колишній японський військовий.
Вдруге номінація відбулася минулого року. Конгресвумен Клаудія Тенні висунула Трампа за посередництво під час підписання Авраамських угод між Ізраїлем та ОАЕ. Це та конгресвумен, яка нещодавно виступила з іншою гучною ініціативою — зробити день народження Трампа національним святом Америки. То ж задум Ісси цілком вкладається в рамки формування трампістами культу особи свого лідера. Але наскільки реальною є перспектива отримання ним найпрестижнішої премії?
Чому Трампу не світить Нобелівська премія
Ні для кого не секрет, що Нобелівська премія миру найбільш політизована, часто її лауреатами ставали політики за внесок у справу миру. Причому деякі мали неоднозначну репутацію як до, так і після отримання нагороди. Наприклад, останній правитель СРСР Михайло Горбачов, палестинець Ясір Арафат — герой для одних, і втілення тероризму для інших — чи президент США Барак Обама, чия політика перезавантаження відносин із Росією укріпила впевненість Путіна у своїй безкарності.
Також далеко не завжди миротворчі потуги лауреатів премії призводили до сталого миру. Згадана на початку Локарнська угода, яка дала хиткі гарантії країнам східної Європи, та і старої Європи також, була порушена Гітлером із фактичної згоди англійського уряду на чолі з Невіллом Чемберленом та при байдужості Штатів, які тоді проводили ізоляціоністську політику. Проте є і позитивні приклади. То ж коли вже Ісса номінує Трампа за миротворчу місію на Близькому Сході, проаналізуємо попередні історії саме в цій частині світу.
1978 року єгипетський президент Анвар Садат та прем’єр-міністр Ізраїлю Менахім Бегін отримали Нобелівську премію за підготовку основоположних угод між своїми державами. Саму угоду підписали 26 березня 1979 року.
Згідно з нею, ізраїльтяни вивели війська з Синайського півострова, який перейшов під контроль Каїра. Відтоді Ізраїль та Єгипет не воювали. 6 жовтня 1981 року Садат у результаті замаху військових загинув. Доля другого лауреата, Бегіна, склалася інакше: 1982 року Ізраїль почав війну з Ліваном (операція "Мир для Галілеї"), яка хоч і видавалася вдалою для ізраїльтян, здобутки далися ціною втрат. У вересні 1983 року Бегін пішов у відставку і відійшов від великої політики.
У 1994 році Нобелівську премію отримали одразу троє — згаданий Ясір Арафат, лідер "Організації визволення Палестини", а також прем’єр і майбутній президент Ізраїлю відповідно Іцхак Рабін і Шимон Перес. Їхня заслуга — в укладенні палестинсько-ізраїльської угоди 1993 року, внаслідок якої виникла Палестинська національна адміністрація в Секторі Газа та на західному березі річки Йордан.
Наслідки угоди для двох частин Палестини склалися неоднаково, в Секторі Газа при владі опинилися проіранські проксі ХАМАС, що не завершило реалізацію угоди. Також по-різному склалася доля лауреатів: Арафат помер через 10 років, навколо причини його смерті досі живучі змовницькі теорії, Перес був президентом Ізраїлю майже до самої смерті у 2014 році у поважному 93-річному віці, а от Рабін загинув 4 листопада 1995 року від руки ультраправого екстреміста Ігаля Аміра. Вбивця мстився за угоду з палестинцями.
Ісса вважає, що діяльність Трампа допомогла встановленню миру на Близькому Сході. Мабуть, має на увазі скандальну ідею виселити палестинців із Сектора Гази та створити там нову Маямі-біч. Ініціативи, які звучали з Білого дому, не призвели до стійкого миру. Нагадаємо: 16 січня 2025 року в столиці Катару Досі офіційно підписали угоду між Ізраїлем і угрупуванням ХАМАС про звільнення заручників, утримуваних в Газі, а також про початок припинення вогню. Наступного дня уряд Ізраїлю схвалив угоду. Але це все було ще за президентства Джо Байдена. А що ж відбувається при Трампу? Він відправив у регіон свого спецпредставника Стіва Віткоффа, який встигає ще й із Путіним домовлятися. 11 лютого Трамп заявив, що угода має бути скасована, якщо всі заручники, утримувані в Секторі Газа, не будуть звільнені. Станом на зараз підписанти намагаються дотримуватися домовленостей, при цьому звинувачуючи одна одну в порушеннях.
Звісно, буде чудово, якщо на Близькому Сході конфлікт закінчиться стабільним миром. Проте це не станеться одразу. Тому про номінування Трампа на Нобелівську премію миру за цей напрямок діяльності як мінімум — зарано. А безпрецедентний тиск на Україну з боку американської адміністрації замість тиску на Росію взагалі ставить під великий сумнів миротворчу здатність Трампа. Тому "нобелівка" йому — не світить.