Науковці встановили, що у найглибших частинах океанів, зокрема понад чотири кілометри, поєднання низької температури та високого тиску створюють умови, за яких розчиняється карбонат кальцію. Відповідні зони відомі як глибина компенсації карбонату, і вони розширюються.
Про це повідомляє Live Science. Вчені вказують, що у природі є й інший процес — це закислення поверхневих вод океанів, які пов'язане з поглинання ними вуглекислого газу від спалювання викопного палива.
Зазначається, що через підвищення концентрації вуглекислого газу в океані його рН знижується та вода стає більш кислою, а глибоководна зона, у якій розчиняється карбонат кальцію, зростає, починаючи з морського дна. Так, перехідна зона, де карбонат кальцію стає все менш хімічно стійким та починає розчинятися, має назву "лізоклін".
"Оскільки морське дно океану відносно плоске, навіть підвищення рівня лізокліну на кілька метрів може швидко призвести до великих кислих областей", — йдеться у повідомленні.
Згідно з дослідженнями вчених, така зона вже піднялася майже на 100 метрів з доіндустріальних часів і, можливо, підніметься ще на кілька сотень метрів цього століття. За словами дослідників, мільйони квадратних кілометрів океанського дна потенційно зазнають швидкого переходу. Внаслідок цього вапняний осад стане хімічно нестабільним і розчиниться.
"Верхня межа перехідної зони лізокліну відома як глибина насичення кальцитом, вище якої відкладення морського дна багаті на карбонат кальцію, а вода в океані перенасичена цією хімічною сполукою. Глибина компенсації кальциту є його нижньою межею, нижче якої відклади морського дна містять мало або взагалі не містять карбонатних мінералів", — зазначає видання.
Водночас площа, яка розташована нижче глибини компенсації кальциту, сильно відрізняється в різних місцях океанів. Так, вона вже займає близько 41% світового океану. До того ж з часів промислової революції ця зона піднялася в усіх частинах океану, коливаючись від майже повної відсутності зростання у західній частині Індійського океану до 300 метрів у північно-західній частині Атлантичного океану.
"Якщо глибина компенсації кальциту збільшиться ще на 300 метрів, то площа морського дна під нею збільшиться на 10% і займатиме вже 51% площі світового океану", — наголошують вчені.
Нове дослідження вчених стало першим, яке довело, що глибина компенсації кальциту є біологічним кордоном з різними живими організмами, які проживають вище і нижче за неї. Зазначається, що у північно-східній частині Тихого океану найпоширенішими організмами, які живуть на морському дні вище за глибину компенсації кальциту, є м'які корали, офіури, мідії, морські равлики та хітони, усі з яких мають кальциновані раковини або скелети. Однак нижче цієї зони найбільш поширені морські анемони, морські огірки та восьминоги.
"Так, це більш кисле місце існування вже обмежує розвиток підводного життя на площі у 141 мільйоні квадратних кілометрів морського дна, і може розширитися ще на 35 мільйонів квадратних кілометрів, якщо глибина компенсації кальциту зросте та займе 51% площі світового океану", — зазначають вчені.
Нагадаємо, раніше вчені встановили, що гірські льодовики тануть швидше, ніж прогнозували до цього. Вони зменшуються до розмірів, яких дослідники не очікували побачити протягом найближчих років.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
