Не впізнала батька: у жінки після COVID-19 розвинулася рідкісна хвороба
У 28-річної жительки американського штату Нью-Гемпшир після ймовірного COVID-19 розвинулося рідкісне порушення — просопагнозія, або "незрячість на обличчя". Жінка перестала впізнавати навіть власного батька, хоча могла ідентифікувати людей за голосом.
Про це пише Live Science із посиланням на опис клінічного випадку. У березні 2020 року в пацієнтки з’явилися висока температура, кашель, задишка, діарея, тиск у грудях і втрата нюху та смаку. Лікар припустив COVID-19, однак лабораторно інфекцію не підтвердили, оскільки на початку пандемії тестування було малодоступним.
Приблизно через три тижні жінка почувалася достатньо добре, щоб повернутися до дистанційної роботи. Проте ще за місяць частина симптомів відновилася, з’явилися дезорієнтація та відчуття, що з обличчями людей "щось не так". Комп’ютерна томографія мозку не показала гострої кровотечі чи інших очевидних порушень, тому пацієнтку виписали.
Не змогла відрізнити батька від дядька
У червні 2020 року жінка вперше після хвороби зустрілася з родиною. Вона виявила, що не впізнає обличчя батька та не може візуально відрізнити його від свого дядька. При цьому голоси близьких вона розпізнавала без труднощів.
До хвороби жінка частково працювала художницею-портретисткою та могла надовго запам’ятовувати деталі фотографій. Після появи симптомів їй доводилося значно частіше дивитися на зразок, оскільки риси обличчя швидко зникали з пам’яті.
Пацієнтка описувала це відчуття словами:
"Обличчя в моїй голові — наче вода".
Також вона почала губитися у знайомих місцях. Так, їй було складно орієнтуватися у місцевому магазині або знаходити автомобіль на паркуванні. Згодом додалися порушення рівноваги та часті мігрені.
Як лікарі встановили порушення
Жінці провели кілька тестів на запам’ятовування та розпізнавання облич, зокрема незнайомих людей і знаменитостей. Її результати були значно гіршими, ніж у групи жінок такого самого віку. Водночас інші когнітивні здібності переважно залишалися збереженими. Пацієнтка також розуміла, що бачить саме обличчя, могла оцінювати його риси, але не утримувала інформацію, необхідну для впізнавання людини.
Лікарі діагностували просопагнозію, пов’язану насамперед із порушенням пам’яті на обличчя. Ширший комплекс повторних симптомів вони віднесли до постковідного стану, відомого як тривалий COVID.
Проблеми з орієнтуванням у просторі нерідко супроводжують набуту просопагнозію, оскільки ділянки мозку, відповідальні за розпізнавання облич і навколишнього середовища, розташовані близько одна до одної.
Чи можна вилікувати "незрячість на обличчя"
У клінічному описі не вказано конкретного лікування цієї пацієнтки. Загалом ефективної універсальної терапії просопагнозії поки немає. Якщо порушення спричинене пухлиною, інсультом або іншим ураженням мозку, лікування основної причини іноді допомагає відновити здатність розпізнавати обличчя.
Коли стан є тривалим, людям пропонують компенсаторні методики: вчитися впізнавати знайомих за голосом, зачіскою, одягом, манерою рухатися та соціальним контекстом. Спеціальні тренування також можуть дещо покращувати запам’ятовування окремих рис обличчя.
Автори наголошують, що просопагнозія, ймовірно, є дуже рідкісним наслідком тривалого COVID. Під час опитування понад 50 інших людей із постковідними симптомами дослідники виявили загальне погіршення візуального розпізнавання та орієнтації, але не зафіксували такого самого вибіркового порушення пам’яті на обличчя.
Нагадаємо, в Італії 20-річна дівчина пройшла лікування в закладі через залежність від штучного інтелекту. Медики вважають цей випадок першим задокументованим проявом такої форми поведінкової залежності.
Читайте також: "Тихі" вбивці: які хвороби можуть роками руйнувати організм
