Перевертають уявлення про світ: 5 гіпотез вчених, які звучать як фантастика
У світі існує безліч наукових теорій, однак більшість із них не викликає подиву. Втім, деякі гіпотези вчених здатні не лише здивувати, а й по-справжньому налякати — настільки фантастично й тривожно вони звучать.
Про п'ять наукових гіпотез, що більше нагадують фантастику, читайте в матеріалі TrueUA.
Гіпотеза симуляції
Це філософське припущення передбачає, що наша реальність і навколишній світ змодельовані певним "імітатором" (позаземною цивілізацією, суперінтелектом, штучним інтелектом), а люди не можуть повною мірою усвідомлювати, що вони живуть усередині цієї імітації.
У 2003 році філософ Нік Бостром запропонував трилему, яку назвав "аргументом симуляції". Попри свою назву, "аргумент симуляції" безпосередньо не стверджує, що люди живуть у симуляції. Натомість він заявляє, що одне з трьох малоймовірних тверджень майже напевно є істинним:
- частка цивілізацій людського рівня, які досягають постлюдської стадії (тобто такої, що здатна проводити високоточні симуляції предків), дуже близька до нуля;
- частка постлюдських цивілізацій, які зацікавлені в проведенні симуляцій своєї еволюційної історії або її варіацій, дуже близька до нуля;
- частка всіх людей із нашим досвідом, які живуть у симуляції, дуже близька до одиниці.
Деякі вчені приймають трилему та стверджують, що перше або друге твердження є істинним, а третє (про те, що люди живуть у симуляції) — хибним. У 2019 році філософ Престон Грін припустив, що, можливо, краще не з’ясовувати, чи живе людство в симуляції: якщо це виявиться правдою, таке знання може покласти край її існуванню.
Багатосвітова інтерпретація
Ця інтерпретація квантової механіки припускає існування "паралельних всесвітів": у кожному з них діють однакові закони природи й світові сталі, але вони перебувають у різних станах. Початкове формулювання належить американському фізику Г’ю Еверетту.
У квантовій механіці частинка може перебувати в так званій суперпозиції — тобто в кількох можливих станах одночасно. Наприклад, до вимірювання вона має не один конкретний результат, а набір імовірних варіантів.
У "класичному" поясненні вважають, що під час спостереження відбувається колапс — з усіх можливостей реалізується лише одна. Натомість багатосвітова інтерпретація стверджує: колапсу немає. Коли відбувається вимірювання, Всесвіт не "обирає" один варіант, а умовно розгалужується на кілька гілок — за кількістю можливих результатів.
У кожній із таких гілок спостерігач бачить лише один результат і живе далі так, ніби нічого незвичного не сталося. Так, згідно з цією інтерпретацією, паралельно існують інші "версії" реальності, де реалізувалися інші варіанти.
Гіпотези Квантової Свідомості
Це набір припущень, які стверджують, що людська свідомість може виникати не лише завдяки роботі нейронів і хімічних сигналів, а й через квантові явища (на кшталт суперпозиції чи заплутаності) всередині мозку. Найвідоміший приклад — гіпотеза Orch-OR, яку пов’язують із фізиком Роджером Пенроузом і анестезіологом Стюартом Гамероффом. Вона припускає, що ключову роль можуть відігравати мікротрубочки всередині клітин мозку, де нібито підтримуються квантові процеси.
Ідея звучить так:
- мозок — це не просто "електропроводка з нейронів";
- у ньому нібито можуть існувати дуже тонкі квантові стани, які впливають на мислення, відчуття "я", пам’ять або ухвалення рішень;
- отже, свідомість може бути частково "квантовою" за своєю природою.
Ці гіпотези у наш час залишаються гіпотетичними припущеннями. Процес їхньої перевірки за допомогою експериментів сповнений концептуальних, практичних та етичних проблем.
Гіпотеза "Великого фільтра"
Це припущення, яке пояснює парадокс Фермі — існуванням перепони, що не дає життю у Всесвіті виникати й розвиватися настільки, аби його могли виявити люди. Подолати цю перепону дуже складно: на більшості планет життя "відсіюється", і поява космічної цивілізації є винятковим явищем. Гіпотезу запропонував економіст Роберт Гансон у 1996 році, а у 1998-му її доповнили.
Парадокс Фермі — сформульований фізиком Енріко Фермі у 1950 році; він вказує на суперечність між високою ймовірністю існування позаземних цивілізацій і відсутністю їхніх слідів.
Вперше думку про перепону, яка обмежує розвиток життя у Всесвіті й не дає йому досягати рівня міжзоряних цивілізацій, висловив у 1980 році британський астроном Брендон Картер. За його розрахунками, розвиток мислячих істот на землеподібних планетах зазвичай обмежується терміном близько 200 мільйонів років. Упродовж цього часу існують умови, необхідні для того, аби життя змогло еволюціонувати від наземних тварин до розумних форм. Це дуже мало у космічних масштабах, тож виникнення людей на Землі є винятком із правила і результатом малоймовірного збігу численних обставин.
Панспермія
Це космогонічна гіпотеза про появу життя на Землі внаслідок занесення з космосу певних "зародків життя". Вчені припускають, що розсіяні в космосі зародки життя (наприклад, спори мікроорганізмів) переносяться з одного небесного тіла на інше метеоритами або під дією тиску світла. За допомогою панспермії пояснюють і появу життя на Землі.
Її висунув німецький учений Герман Ріхтер у 1865 році, а згодом підтримали Герман фон Гельмгольц та Сванте Арреніус. Втім, після відкриття космічних променів і з’ясування впливу радіації на біологічні об’єкти популярність цієї гіпотези зменшилася.
Нагадаємо, раніше науковці встановили, що деякі об'єкти, які вважаються планетами, можуть виявитися чорними дірами. На сьогодні вчені відкрили 6000 планет за межами Сонячної системи.
Читайте також:
