Понад 300 військовополонених з Курської області опинилися в українській в'язниці на Півночі України, більшість з яких є призовниками. Обмінний фонд України продовжує поповнюватись у цьому регіоні країни-агресора.
Про це повідомляє The New York Times з посиланням на коментар начальника в'язниці, який спілкувався на умовах анонімності.
Десятки полонених російських призовників, замкнених в українських тюремних камерах, лежали на ліжках або сиділи на дерев'яних лавах, одягнені в шльопанцях і, в одному випадку, дивлячись мультфільми по телевізору, наданому начальником в'язниці. У своїх інтерв'ю вони згадували, як залишали свої позиції чи здавались, коли опинялися віч-на-віч з добре оснащеними, загартованими в боях українськими військами, які перетинали їх кордон.
"Ми забігли в березовий гай і сховалися", — сказав рядовий Василь, чий невеликий прикордонний форт був захоплений 6 серпня — на початку українського вторгнення до Росії, яке стало першим значним іноземним нападом на країну з часів Другої світової війни.
Бойові дії ознаменували собою суттєве зрушення під час війни: українські бронетанкові колони вдерлися до Росії через два з половиною роки після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
Кордон Росії, як виявилося, був захищений слабо, в основному молодими солдатами-призовниками, які в інтерв'ю розповідали про здачу або залишення своїх позицій. Василь сказав, що він вижив, пролежавши в березовому лісі недалеко від російського кордону три дні, вкритий гілками та листям, перш ніж вирішив здатися.
"Я ніколи не думав, що це станеться", — сказав він про українську атаку.
Російське військове командування, судячи з усього, зробило те саме припущення, укомплектувавши свої прикордонні оборонні позиції зеленими призовниками, деякі з яких були покликані лише кілька місяців тому. Їхня поразка та здача в полон у великих кількостях могли б посилити вплив України на можливі переговори щодо врегулювання та призвести до обміну полоненими.
Це також може спричинити резонанс усередині Росії. Втрати молодих, покликаних на військову службу російських солдатів під час воєн в Афганістані та Чечні, викликали широке невдоволення в країні.
Для кривавих траншейних боїв усередині України російська армія використовує мобілізованих з цивільних робіт літніх солдатів, добровольців та ув'язнених, які погоджуються на службу в обмін на волю, якщо виживуть. Закон забороняє призовникам вирушати за межі Росії. Але через брак робочої сили військові використовували їх для охорони кордону.
У Росії призовники є нижньою сходинкою дворівневої армії, яка сформувалася в пострадянський період. Їх закликають після закінчення середньої школи, і вони зазвичай служать рік, виконуючи чорнові завдання, наприклад розчищаючи сніг на базах у глибині Росії. Контрактники — добровольці, їм платять більше, і вони несуть на собі основний тягар воєн у Сирії та Україні.
Українська влада заявляє, що за останні півтора тижня вони захопили сотні молодих призовників, що президент Володимир Зеленський розцінив як крок, який поповнює "обмінний фонд" України для обміну полоненими.
В'язниця на Півночі України, де утримувалися опитані у п'ятницю призовники, наразі опрацювала 320 військовополонених, 80 відсотків з яких — призовники, за словами начальника в'язниці, який попросив не називати його імені з міркувань безпеки; цифри було неможливо незалежно перевірити. Після певного часу ув'язнені вирушають на Захід, якомога далі від бойових дій.
За даними українських військових, у п'ятницю у в'язниці утримувався 71 військовополонений, якого розмістили у підвальних камерах, де його захистили від можливих авіаударів. Вони були одягнені у поношені спортивні костюми, футболки та шорти, які їм надали їхні викрадачі. Деякі мали осколкові або вогнепальні поранення. З широко розплющеними очима і, здавалося, дезорієнтовані, вони спостерігали, як охоронці супроводжували журналістів у камери для інтерв'ю.
Ув'язнені описували, що їх розміщували по взводу, близько 30 осіб, у бетонних або земляних укріпленнях, розташованих на відстані милі один від одного вздовж кордону. Там вони зіткнулися з раптовою, лютою атакою і швидко відмовилися від боротьби. Українські солдати, незалежні військові аналітики та російські військові блогери також повідомляють про швидкий розгром уздовж кордону.
Деякі полонені нарікали на те, що їх відправляють на поле бою без належної підготовки, яке перетворилося на складну суміш вибухових безпілотників, електронного глушіння та використання відточеної тактики штурму траншей та укріплень.
Хоча українські війська повною мірою скористалися елементом несподіванки й тим, що обидві сторони описали як слабку та дезорієнтовану російську оборону, український наступ застопорився далеко від кордону через підготовлені російські сили. Проте призовників все ще ловлять. Минулого тижня українські новинні ЗМІ опублікували відео, на якому, як повідомляється, понад 100 призовників лежать обличчям униз у полі, як повідомляється, зняте СБУ, внутрішньою розвідкою України.
Нагадаємо, авторитетні західні аналітики дійшли висновку, що навіть попри те, що в минулому російські добровольчі підрозділи вже перетинали кордон Росії, теперішнє вторгнення в Курську область є одним із найбільших транскордонних нападів на Російську Федерацію та відчутним ударом по престижу диктатора Володимира Путіна.
Своєю чергою президент Володимир Зеленський 17 серпня заявив, що операція Збройних сил України у Курській області Росії триває саме так, як і планувалося, а плацдарм ЗСУ у регіоні "стає сильнішим".
Як зазначає Інститут вивчення війни, російський диктатор Володимир Путін і Кремль майже напевно спробують повернути собі російську територію в Курській області, яку захопили українські війська, оскільки українська окупація російської території, що триває, стане стратегічним ударом по багаторічних зусиллях Путіна зі зміцнення спадщини російської стабільності, безпеки та геополітичного відродження.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
