
Працівники, які після пандемії частіше перейшли на дистанційну роботу, можуть мати вищий ризик психологічного стресу. Найсильніше цей ефект проявився серед людей, які живуть самі.
Про це повідомляє Daily Mail із посиланням на дослідження, опубліковане в журналі Science. Науковці проаналізували дані 588 322 людей із п’яти великих опитувань у США, проведених у 2011-2024 роках. Пікові роки пандемії COVID-19 не враховували, щоб вони не спотворювали результати.
Дослідники порівнювали показники звернень по медичну допомогу, зокрема психіатричне лікування та призначення антидепресантів, серед працівників, чиї професії стали більш придатними для віддаленої роботи, і тих, хто продовжив працювати переважно офлайн.
За результатами аналізу, у людей із більш "дистанційних" професій після пандемії фіксували невелике, але помітне зростання психологічного стресу. Серед тих, хто живе сам, цей показник зростав майже вдвічі сильніше, ніж серед людей, які мешкають з іншими.
Автори дослідження зазначають, що робота з дому має переваги, зокрема гнучкий графік і відсутність щоденних поїздок до офісу. Водночас вона може позбавляти людей регулярних соціальних контактів, які підтримують емоційний стан. Йдеться не лише про спілкування з колегами, а й про короткі щоденні взаємодії, наприклад, вітання з баристою чи розмови дорогою на роботу. Для людей, які живуть самі, втрата таких контактів може посилювати відчуття ізоляції.
Дослідники підрахували, що поширення дистанційної роботи може пояснювати приблизно третину загального зростання психологічного стресу за досліджуваний період. Водночас вони наголосили, що це не єдина причина погіршення психічного здоров’я.
У роботі також не зафіксували схожого зростання звернень по непсихіатричну медичну допомогу. Це може свідчити, що тенденція не пов’язана лише із загальним збільшенням кількості медичних звернень.
Науковці вважають, що роботодавцям варто враховувати соціальний аспект роботи з дому, особливо для працівників, які живуть самі. Водночас ідеться саме про зв’язок між дистанційною роботою та психологічним стресом, а не про доведений прямий причинно-наслідковий ефект.
Додамо, емоційне вигорання давно перестало бути проблемою лише офісних працівників чи медиків. У сучасних реаліях українців це стан, який може торкнутися кожного — незалежно від професії, віку чи способу життя. У попередньому матеріалі TrueUA розповідав про основні симптоми вигорання та що робити, якщо розумієте, що потребуєте допомоги.