Що відбувається з мозком, коли ми говоримо подумки: результати нового дослідження
Внутрішній голос допомагає людям упорядковувати думки, запам’ятовувати інформацію та готуватися до розмов. Однак, хоча внутрішнє мовлення активує частину тих самих мозкових мереж, що й розмова вголос, ці процеси не є цілком однаковими.
Нове дослідження японських учених, опубліковане в журналі iScience, показало, що ці два способи мовлення по-різному впливають на розмір зіниць. Їхні зміни використовують як непрямий показник рівня збудження мозку, пише ScienceAlert.
Як науковці досліджували внутрішній голос
У трьох експериментах взяли участь 80 здорових студентів університетів. Учені стежили за розміром зіниць учасників, поки ті виконували завдання з рахування. Щоразу вони мали або промовляти числа вголос, або рахувати подумки. Порядок виконання завдань змінювали випадковим чином.
У першому експерименті учасники рахували послідовно від одиниці: один, два, три й так далі.
У другому вони рахували предмети, наприклад котів, м’ячі чи книжки, промовляючи або подумки відтворюючи відповідні числа.
Третє завдання було складнішим: потрібно було рахувати з кроком у два, три або чотири числа. Наприклад, за кроку в три учасники мали називати послідовність 1, 4, 7, 10 тощо.
Чому зіниці реагували по-різному
Результати показали, що під час мовлення вголос зіниці учасників стабільно розширювалися. Натомість реакція на внутрішнє мовлення залежала від складності завдання. Під час найпростішого рахування зіниці, навпаки, звужувалися. У другому експерименті істотних змін не виявили. А під час найскладнішого завдання, коли потрібно було рахувати з певним кроком, зіниці розширювалися і під час промовляння чисел подумки, хоча меншою мірою, ніж під час рахування вголос.
"Найпослідовнішим результатом у всіх трьох експериментах було стабільне розширення зіниць під час мовлення вголос. Це свідчить, що на рівень збудження мозку, пов’язаний зі змінами зіниць, суттєво впливає сам факт вимовляння слів", — пояснили дослідники.
Науковці припускають, що така реакція пов’язана з одночасною роботою кількох процесів: рухами м’язів, диханням, контролем власного мовлення, слуховим зворотним зв’язком і концентрацією уваги. Усі вони можуть залучати системи мозку, які регулюють рівень збудження.
Внутрішнє мовлення не потребує виконання всіх цих дій, тому загальна реакція організму зазвичай слабша. Навіть у найскладнішому експерименті розширення зіниць під час рахування подумки було менш вираженим.
Що це означає для пам’яті та уваги
Різниця між внутрішнім і зовнішнім мовленням може мати значення для уваги та запам’ятовування. Попереднє дослідження, на яке посилаються автори, показало зв’язок між змінами розміру зіниць і тим, наскільки добре люди запам’ятовували слова після вимовляння вголос.
В одному з експериментів нового дослідження розширення зіниць під час мовлення вголос тривало понад 10 секунд і сягало приблизно 0,4 міліметра. За словами науковців, така реакція була порівнянною з показниками, які раніше спостерігали під час інтенсивних фізичних навантажень, зокрема їзди на велотренажері на рівні близько 80% від максимального споживання кисню.
Водночас результати не означають, що розмова вголос фізично навантажує організм так само, як інтенсивне тренування. Дослідження порівнювало конкретну фізіологічну реакцію — зміну розміру зіниць, яка може відображати рівень збудження мозку.
Додамо, нещодавно дослідники з Університету Міссісіпі з’ясували, що особливості опису власного життя можуть бути пов’язані з окремими психопатичними рисами. Водночас вчені наголошують, що йдеться не про спосіб діагностувати психопатію за текстом, а про відмінності в тому, як люди осмислюють власний досвід.
Читайте також: Зелені очі мають лише 2% людей у світі: вчені пояснили, чому це найрідкісніший колір
