.png.webp)
Телефонне шахрайство. Як Путін надурив Трампа і чого чекати далі
Коли бесідуєш із шахраєм, маєш розуміти, що той тебе обов’язково надурить. Раніше шахраю Путіну полюбляв дзвонити президент Франції Еммануель Макрон. Нещодавно з російським диктатором балакав телефоном канцлер Німеччини Олаф Шольц. Тепер на ті самі граблі наступив Дональд Трамп…
"Дональде, зіграймо в хокей"
Дзвінок Путіну від Трампа готувався довго. Білий дім обставив це потужною піар-кампанією про свого президента, який уміє укладати угоди. Етапи кампанії вимальовуються приблизно такі. Після інавгурації Трамп, а слідом за ним і команда його підлабузників (на жаль, в оточенні президента США поки не видно людей, здатних казати йому правду), заповнювали інформаційний простір заявами про швидкий мир в Україні.
Наступний етап — зустріч американської та російської делегацій в Ер-Ріяді 18 лютого, після чого Вашингтон почав чинити шалений тиск на Київ.
Він досяг апогею під час сварки в Овальному кабінеті 28 лютого. Трамп визнав, що суперечку ініціювала саме американська сторона. Після скандального епізоду Володимир Зеленський зробив те, чого хотіли в американській адміністрації — перепросив і подякував.
Ще один етап — українсько-американські переговори у Джидді. Їхні результати гармонійно лягли в піар-кампанію Білого дому, адже Зеленський погодився на ініціативу 30-денного перемир’я. Після цього до Москви помчав спецпредставник Трампа Стів Віткофф, який, очевидно, привіз звідти обіцянку, що розмова з Путіним стане для очільника Білого дому теплою ванною. Але російський диктатор співрозмовника надурив.
Фактично, Путін використав розмову, до якої прикута увага всього світу, для трансляції своїх наративів. Він брехав про ситуацію на Курщині, про наказ перестати обстрілювати нашу енергетичну інфраструктуру, про здатність вплинути на Іран… Дзвінок Трампа легалізував цей потік брехні. Бо наступного дня меседжи диктатора майорітимуть всі світові ЗМІ. І поруч стоятиме прізвище Трампа. Той же, наче підігруючи співрозмовнику, назвав перемовини "дуже хорошими й продуктивними".
"Було обговорено багато елементів договору про мир, зокрема той факт, що гинуть тисячі солдатів, і президент Путін, і президент Зеленський хотіли б, щоб це закінчилося. Цей процес тепер у повній силі та дії, і ми, сподіваюся, заради людства, виконаємо свою роботу", — цитуємо заяву Трампа.
Одразу впадає в очі, що вона пафосна, але абсолютно порожня за змістом. Також багато хто помітив, що в піар-кампанії відбувся серйозний збій — американський президент свої коментарі озвучив лише у власній соціальній мережі. Не було брифінгу, підлабузники-трампісти не співали оди своєму лідеру. Що можна тлумачити, як визнання провалу.
Ініціативу про велике перемир’я протягом 30 днів Путін відкинув та ще й поставив ультиматум: Захід має припинити постачання зброї Україні та не допомагати розвідданими, а Київ повинен припинити мобілізацію. На це від Білого дому чи від Держдепу мала бути швидка і різка відповідь, натомість — мовчанка.
Протягом найближчих днів світова та американська преса писатиме про Трампа-слабака. Його критикуватимуть політичні опоненти, для них стало очевидним, що нестримний популізм вперся у глухий кут. І що президент Штатів усе глибше занурюється у токсичну дружбу з Кремлем. Від лідера США вимагатимуть виконати обіцянку і застосувати проти Росії санкції. Насміхатимуться над згодою провести хокейний матч між американцями та росіянами. Не змовчать і європейські політики. Вони обрали цікаву тактику — дають Трампу награтися в миротворця, підтримують його ініціативи. Проте навряд чи вірять в успіх. Не тому, що не люблять цього президента США (хіба трішки недолюблюють), а просто ще у 2022 році самі пройшли етап дзвінків Путіну і винесли урок.
Як американці діятимуть після ляпаса їхньому президенту
Спробуймо змоделювати їхню поведінку. Найкращим для нас сценарієм стане посилення військової допомоги та введення потужних санкцій проти Росії. Принаймні, міністр фінансів Скотт Бессент заінтригував: мовляв, адміністрація Джо Байдена вводила санкції проти Москви на шість балів, а нинішня підніме до десяти.
"На столі лежать всі варіанти, щоб посилити й перейти до максимальних енергетичних санкцій проти Росії, якщо це буде потрібно", — запевнив Бессент.
Проте ймовірність такого сценарію невисока. Енергетичні санкції, про які Трамп говорив ще під час виборів, готуються тривалий час, мають відбуватися дипломатичні контакти як із державами ОПЕК, так і з американським приватним нафтовидобувним бізнесом. Ніяких рухів щодо зниження світових цін на нафту з боку американської адміністрації ніхто не бачить.
Другий сценарій — піар-радники Трампа запропонують пустити все по другому колу: знову відправити свою делегацію на зустріч з росіянами до Саудівської Аравії, після чого схиляти до поступок Київ, ще раз поспілкуватися телефоном з Путіним. Але цього разу в американців так просто нагнути не вийде, адже на жоден з озвучених ультиматумів Путіна Україна не погодиться. А Трампу, якщо тиснутиме, ставатиме все складніше доводити, що він справді безсторонній миротворець, а не діє на боці Росії.
Третій сценарій, найімовірніший, — американці проведуть кілька етапів переговорів з росіянами з різних тем і результати цих перемовин називатимуть "чудовими", тими, що наближають мир, тощо. Себто, перетворять на жуйку Bubble gum, з якої можна надувати інформаційні бульбашки. Щоправда, безкінечно довго жувати не вийде, бо солод — гучні меседжі про скорий кінець війни — у жуйки закінчиться.
Які ж моделі поведінки є в українців? Ті, що і були досі. Війну Путін завершувати не хоче, погоджуватися на американську ініціативу про 30-денне перемир’я — також. Але ми добре знаємо, чого він хоче. Розсварити українців та послабити фронт. Зараз буде дуже багато вкидань про "зраду" американців, про примус до поступок, про начебто масовані ракетні обстріли чи навіть застосування "Орєшніка". Щось давно Путін ним не розмахував.
Трамп, ініціювавши розмову з Путіним, допустився помилки, адже дав нагоду диктатору знову погратися у підвищення ставок та посилити свою пропаганду. І це — погано. Втім, за три роки війни й не таке було. З "мирними планами" носилися китайці з бразильцями, індуси, навіть африканці влаштовували човникову дипломатію між Києвом і Москвою. Всі ті "мирні плани" пішли слідом за російським кораблем.
Зараз піар на миротворчій темі влаштував собі Трампа. Але на відміну від згаданих "голубів миру" зіскочити з цієї теми він не зможе, статус та амбіції не дозволять. Тому будемо сподіватися, що американський президент не марнуватиме час і не втрапить більше у халепу з переговорами з шахраєм Путіним, а знайде інструменти реального впливу на Кремль.