У доісторичні часи. Як Путін знищив півстоліття газової експансії Кремля
Російська економіка у 2025 році продовжує уже відверте падіння, про можливу катастрофу почали говорити уже навіть тамтешні чиновники. Погіршення ситуації зачепило усі можливі галузі, навіть військово-промисловий комплекс, що вже казати про такі напрямки, як автомобілебудування, де навіть гіганти, які пережили важкі 90-ті, починають замислюватися про закриття.
Та є одна галузь, що виділяється серед усіх, — це газова промисловість. На ній, як і на нафті, тримається уся путінська Росія. Причому якщо нафта — це все-таки більше бізнес, то газ, першочергово, — політичний вектор. Згадаймо газогон "Північний потік-2", який будувався винятково з метою викинути Україну з процесу постачання російського газу до Європи. Багато хто вважав, що Володимир Путін почне війну проти України саме тоді, коли ПП-2 запрацює на повну потужність.
Відповідно, компанія "Газпром" — це не просто стратегічно важливий об'єкт, а справжній хребет нинішньої Російської Федерації. І на початку серпня з’являється інформація від Reuters про те, що "Газпром" за першу половину 2025 року (точніше, за період січень-липень) експортував до Європи 9,93 мільярда кубометрів газу. Навіть торік цей показник був майже удвічі вищим — 18,3 мільярда кубів. Що вже казати про попередні історичні періоди…
Власне, саме про це і йтиметься. У Reuters підрахували, що такий показник є нижчим не те що за довоєнні показники, а обсяг російського газу, проданий до Європи 2025 року, знизився до рівня початку 70-х років ХХ століття.
Як усе починалося
Початок 70-х — це важливий період в історії ще радянської економіки. Певно ж, у Reuters недаремно звернули увагу і провели паралелі саме з ним. Бо 1 лютого 1970 року, на самісінькому початку десятиліття, у конференц-залі готелю "Кайзергоф", що у місті Ессен, була підписана угода, яку назвали — контракт століття "газ — труби".
Ця угода кардинально змінила ситуацію не тільки в СРСР, а й на усьому Європейському континенті. До того Радянський Союз був не те що не великою газовою державою — дивно про це говорити, але навіть Міністерство газової промисловості СРСР було створено лише 1965 року. А наступного, 1966-го, на території Західного Сибіру геолог, керівник тресту "Ямалнафторозвідка" Василь Подшибякін відкрив Уренгойське газове родовище. Його називають супергігантським, і є за що — понад 10 трильйонів кубометрів, третє у світі. Власне, саме там і з’явилася майбутня газова велич країни, якою керували з Кремля.
Але знайти газове родовище — це навіть не частина справи. Газ треба видобути й перекачати покупцям. Такої техніки у радянських газівників не було, а ось Захід її мав. Саме тому контракт СРСР-ФРН і назвали так дивно — "газ — труби". Бо німці постачали "совєтам" труби великого діаметра й іншу техніку, за що Радянський Союз мав розрахуватися видобутим газом.
Газова голка Кремля
Саме так Москва вперше взяла Європу під свій контроль. Бо якщо до 1970-го ямальський газ постачали до Чехословаччини та Австрії (та й той процес розпочався лише наприкінці 60-х), то уже до 1975 року СРСР розпочав торгівлю блакитним паливом не тільки із ФРН, а із Болгарією, Угорщиною, Фінляндією і навіть Італією та Францією. 1960 року увесь річний обсяг видобутку газу в Союзі становив 45 мільярда кубів — 1975-го тільки експорт зріс до 20 мільярдів.
Власне, уся нинішня історія розпочалася саме тоді, на початку 70-х, після "контракту століття", коли стало зрозуміло, що ті гігантські обсяги природного газу, які були знайдені у попередньому десятилітті, можна продавати на Захід — і таким чином, з одного боку, заробляти немалі гроші, а з іншого — взяти під контроль енергетичну безпеку Європи. Цим згодом користався уже Володимир Путін.
Але, за іронією долі, саме Путін своїми безглуздими імперськими амбіціями призвів до того, що, по-перше, фактично канув в Лету "Північний потік-2" — вирішальний елемент повної газової анексії Кремлем Старого світу. Після відмови від цього газогону стало зрозуміло, що Євросоюз переживе втрату ямальського газу.
Занепад "Газпрома"
А от "Газпром", як виявилося, може і не пережити. І тут варто згадати, що на піку свого існування, у травні 2008-го, перед самісінькою світовою фінансовою кризою, капіталізація цієї компанії становила близько 365 мільярдів доларів. Це була третя компанія у світі. Тоді очільник "Газпрому" Міллер обіцяв, що у 2015-16 роках капіталізація зросте до трильйона. Насправді ж після 2014 року ситуація пішла іншим шляхом. Кардинально іншим. І зараз капіталізація головної газової зброї РФ становить — 38 мільярдів. Удесятеро менше. І це ще не фінал газпромівської трагедії.
Російські пропагандисти люблять розповідати, що Володимир Путін "підняв Росію з колін". Насправді ж, як бачимо, саме завдяки діям збожеволілого диктатора Росія перестала бути великою газовою державою, повернувшись у доісторичні часи. А ще кілька років — і супергігантське Уренгойське газове родовище, відкриття якого й ознаменувало зародження повноцінної газової промисловості у СРСР, можна буде закривати. Все тому, що сенс у видобутку такої великої кількості блакитного палива остаточно втратиться.
Зате замість цього мешканцям навіть повністю недогазифікованої імперії "продають" руїни Авдіївки, Мар’їнки й Часового Яру. І намагаються переконати, що саме за це варто було втратити усе, що будувалося понад пів століття неймовірними, воістину супергігантськими зусиллями.