Поки світ штормить від буцімто витоку секретних документів із Пентагону (причому йдеться в першу чергу про війну в Україні та події, з нею безпосередньо пов'язані), в українських соцмережах свій привід для обговорень та дискусій. Це відеозапис, на якому російські військові відрізають голову нібито українському полоненому.
Відеозапис, вигулькнувши в соцмережах та месенджерах, моментально розлетівся тисячами сторінок і каналів, спровокував хвилю емоцій і не дав відповіді на кілька важливих питань.
Зокрема, на питання – навіщо російська сторона публікує подібні відеозаписи. Історія із цим відео насправді не є чимось унікальним. Протягом повномасштабної війни на придатних для цього майданчиках (перш за все, у Telegram, який дуже лояльно ставиться до подібного контенту) час від часу публікуються записи убивств чи звірств, які чинять військовослужбовці чи найманці країни-агресора. Одними із найвідоміших випадків були запис кастрування полоненого та розстріл солдата Олександра Мацієвського, який перед смертю сказав "Слава Україні".
З одного боку, такі публікації – першоджерелами яких, як ми розуміємо, є самі окупанти (принаймні, інформації про те, що смартфони із цим контентом використовував хтось інший, ніде і ніколи не було оприлюднено) – нібито шкодять самим росіянам. Бо вони буцімто намагаються довести усьому світу, що не ведуть жодної війни, що це лише "спеціальна військова операція" проти "нацистів", що жодних законів і правил вони не порушують. А тут таке неодноразове – уже можна сказати, що й систематичне – самовикриття. Кожен подібний випадок, і це розуміють усі, тільки віддаляє цивілізований світ від бажання хоч якось порозумітися із країною-агресором.
Схожою була ситуація у 90-х роках в історії із Чечнею/Ічкерією. Тоді ліберальний західний світ до певного моменту співчував чеченцям, які відмовлялися входити до складу Російської Федерації, вимагаючи визнати їхню незалежність. Захід критикував умовно демократичного президента Росії Бориса Єльцина, якого взагалі-то поважав за знищення СРСР і комуністичної ідеології. (До речі, саме тому, що Єльцин вважався видатним демократом, США з Великою Британією і змусили Україну, влада якої заслужено вважалася однією із найреакційніших в пізньорадянські часи, передати Москві увесь свій ядерний арсенал, видавши натомість пустопорожній Будапештський меморандум.)
Але коли з Чечні, уже після Хасав'юртської угоди, що фактично визнала незалежність цієї країни, почала з'являтися інформація про викрадення людей, про убивства (і відрізані голови, до речі, також) – ставлення Заходу до постдудаєвських борців за незалежність змінилося. Образ маленької вільної держави, жертви "кровожерного російського ведмедя" замінило реноме гнізда середньовічних розбійників. Насправді реальність дещо відрізнялася від медійного дзеркала російсько-чеченських воєн, але на це уже мало зважали.
Одним словом, оприлюднення подібних відео однозначно не на руку репутації Росії у світі. Але це якщо ми вважаємо, що РФ продовжує зважати на те, який вона має вигляд у цивілізованому світі. Та 24 лютого 2022 року продемонструвало іншу тенденцію: Кремль остаточно скинув маску цивілізованої, умовно демократичної країни – і продемонстрував своє справжнє, уже навіть не авторитарне, а тоталітарне обличчя.
Тому жодних збитків від публікації таких відеозаписів Росія не очікує отримати. Точніше буде сказати – саме таких публікацій. Оскільки звірства російських окупантів мали місце не тільки щодо українських військових. Але – багато було оприлюднено відеозаписів убивств цивільних у Бучі, зґвалтувань в Ірпені, відео, знятих у катівнях Херсона й Ізюма? В тім-то й суть, що ці відеозаписи, які, імовірно, також є – Росія контролює і не випускає. (Є підозра, що також – до певного моменту.) Бо все-таки вважає їх такими, що зашкодять вже й так зіпсованому іміджу країни у світі.
А убивства українських військових, якими б жорстокими вони не були – публікуються. Для чого? Щоб, з одного боку, налякати українців, а з іншого – мотивувати своїх громадян. Погодьтеся, дивно було б мотивувати населення відеозаписами зґвалтувань. А "геройським" протистоянням "нацистам" – чом би й ні.
Крім того, публікація відеозаписів з обезголовленими тілами українських військових (а їх, як з'ясували журналісти CNN, було кілька, просто не усі набули популярності) збіглася у часі із моментом у війні, коли настрої в окупаційних підрозділах дійшли, як стверджує українська розвідка, до критичного стану. А в Україні навпаки – громадяни в очікуванні початку контрнаступу, який, як вважається, має завершитися звільненням принаймні частини української території (у найсміливіших мріях – аж до деокупації Криму).
Чим росіяни можуть збити бойовий дух в Україні? Ракет для обстрілів, очевидно, не лишилося – востаннє більш-менш масовий ракетний удар по тилових регіонах мав місце ще у першій половині березня. Зима пройшла – українці не замерзли, енергосистема відновила свою роботу, почався навіть експорт електроенергії у сусідні країни. З голоду також ніхто не помер, ситуація з продуктами, іншими товарами першої необхідності, скажімо, бензином – стабільна. Настрої в українському суспільстві загалом – більше бойові, ніж занепадницькі. Свіжа соціологія показує віру половини українців у перемогу уже цього року, а у перемозі над агресором в цілому вірить так чи інакше понад 90% громадян України.
Отже, росіянам залишається тільки лякати українців, бити нам по нервах, псувати психіку (а перегляд таких відео навіть для дорослих – це не дуже корисна річ, тому бажано їх не переглядати, психічний стан людей і так далекий від позначки "здоровий" за рік повномасштабної війни) – отакими от відеозаписами. Це не більше, ніж чергова спецоперація нинішнього військового конфлікту.
Але, використовуючи подібні прийоми, росіяни забули історію. Наприкінці 80-х – тепер це уже ні для кого не секрет – радянські спецслужби доклалися, а подекуди й прямо інспірували початок активного суспільного життя. В ще учора тоталітарному Радянському Союзі почали виникати громадські рухи, на вулицях з'явилися перші протестувальники – чого, очевидно, не могло відбутися без негласного дозволу згори. При цьому в КДБ вважали, що вони контролюють усі ці процеси. Через свою власну каральну систему, через своїх людей у численних національно-демократичних рухах (а вони, ці агенти спецслужб, там були). Тож, влаштовуючи в імперії контрольований хаос, очільники КДБ планували скинути владу Комуністичної партії – і підібрати владу у свої руки.
Та сталося не так, як гадалося. Якщо такі проекти КДБ, як Ліберально-демократична партія Радянського Союзу на чолі із Володимиром Жириновським (так, ця партія з'явилася ще до 1991-го, це взагалі була лише третя, після КПРС та опозиційного Демократичного союзу, радянська партія) залишилася під контролем Луб'янки – то у національних республіках Комітет держбезпеки не втримав ситуацію. І спроба кадебешників скинути владу комуністів руками демократів обернулася розпадом СРСР. Тож уся історія путінської, ФСБшної Росії – це не більше, ніж спроба виправити "помилку 1991 року", повернути собі назад "вєлікую страну".
Але тепер уже ФСБ продовжує робити схожі помилки. Так, не викликає сумнівів, що набір зеків до ПВК "Вагнера" Євгена Пригожина був би неможливим без дозволу Федеральної служби безпеки. Та уже зараз, коли після початку цього процесу минуло менш як рік – в Росії почалися неконтрольовані владою наслідки. "Вагнерівці"-кримінальники, повертаючись додому, почали робити те, що робили до потрапляння за ґрати. І ситуація буде лише погіршуватися.
Точно так ці опубліковані відео рано чи пізно обернуться проти – як безпосередніх виконавців злочинів і авторів відеозаписів, так і верховного керівництва РФ. У нинішні часи, коли Україна за рік повномасштабної війни зібрала значну частину інформації, як проти окупантів, що звірствували в Ірпені, Бучі, Ізюмі, так і навіть проти тих росіян, які у себе вдома незаконно "усиновляли" викрадених на Донбасі українських дітей – інформація і про тих, хто убивав, відрізав голови, знімав це на відео також недовго буде засекреченою.
Росія нікого не залякає своїми звірствами. Україна уже пережила те, що неможливо забути й пробачити, принаймні, у нашому поколінні. Тому ця чергова кривава локальна спецоперація великої "військової спецоперації" не може завершитися нічим іншим, ніж поразкою самої Росії. Поразкою і покаранням усіх причетних. І тих, хто відрізав голову українському захиснику, також.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
