Після завершення "зернової угоди" через не продовження з боку Росії було очевидно, що цей крок є лише частиною плану Кремля з атаки на Україну через південний фланг. І наступний хід Володимира Путіна не змусив на себе довго чекати.
Країна-агресорка минулого тижня збирала у Санкт-Петербурзі саміт "Росія — Африка". Мета цього заходу була очевидна — в умовах припинення постачання українського зерна звинуватити у майбутніх продовольчих проблемах (які для частини людей у тих-таки африканських країн означатимуть просте і страшне слово "голод") Україну. Звісна річ, атака на Україну на африканському фланзі не була головною метою зриву "зернової угоди" — тут Росія ставила собі іншу мету, економічну. Дійсно, закриття українських портів справді ударить по вітчизняній економіці, але, разом з тим, Росії якось доведеться пояснити країнам глобального Півдня, чому вони недоотримують продовольство.
Саме для цього Путін і компанія й вирішили провести саміт антиукраїнської пропаганди разом із сеансом небаченої щедрості. Так, російський президент заявив про чергове списання боргів африканським країнам — цього разу на три мільярди доларів. Крім того, шести країнам регіону Кремль пообіцяв надати безкоштовне зерно — близько 25-30 тисяч тонн кожній з держав. І тут цікаво подивитися на список цих "щасливчиків".
Буркіна-Фасо, Еритрея, Зімбабве, Малі, Сомалі та Центрально-Африканська Республіка. Крім Сомалі, усі інші п'ять країн мають тісні, дружні зв'язки з Росією. (Зокрема, завдяки діяльності на їхній території ПВК "Вагнера".) Як бачимо, зернова щедрість Росії має досить "оригінальну" спрямованість. Власне, так само було і в радянські часи, які так уперто намагається повторити путінська Росія — допомогу отримували тільки ті країни, які погодилися стати на шлях "соціалістичного розвитку".
Одним словом, після українського батога Кремль вирішив розіграти карту африканського пряника. Але тут досить струнка схема у розіграній російською владою партії дала збій.
По-перше, на саміт прилетіло лише 17 лідерів африканських країн, що становить менше третини від загальної кількості. Усі інші держави регіону були представлені міністрами чи взагалі послами — це стало серйозним ударом по амбіціях Кремля й особисто Володимира Путіна. Фактор глобального Півдня в умовах західних санкцій став однією із важливих геополітичних складових війни Росії проти України й цивілізованого світу в цілому, тому кремлівський диктатор намагався схилити на свій бік лідерів цього макрорегіону. Цей план — це можна констатувати уже зараз — провалився.
Але на цьому неприємності для Володимира Путіна не завершилися. Бо лідери провідних африканських країн, як і очікувалося, нагадали президенту Росії про "зернову угоду", заявивши, що вона має бути продовжена. Так, президент Єгипту Абдул-Фаттах Ас-Сісі недвозначно заявив, що це питання має бути вирішене максимально швидко. І — з урахуванням потреб усіх причетних до зернової ініціативи країн.
Своєю чергою партнер Путіна по об'єднанню БРІКС, президент ПАР Сиріл Рамафоса був ще різкіший. Він прямо заявив, що африканські країни приїхали на санкт-петербурзький саміт не за кремлівськими подачками, а з вимогою відновити повноцінне транспортування українського зерна. "Чорне море має бути відкрите для світових ринків", — ця фраза південноафриканського лідера прозвучала для російської влади як вирок.
Отже, спроба Володимира Путіна зіграти роль благодійника і тим самим нівелювати шкоду від свого злочинного рішення припинити роботу Чорноморської зернової ініціативи виявилася невдалою. По-перше, він не зумів зібрати повноцінний саміт, більшість лідерів країн Африканського континенту проігнорували запрошення Кремля. А ті, хто таки приїхав — були налаштовані, м'яко кажучи, недружньо.
По-друге, спроба звалити усю провину за проблеми із продовольством на глобальному Півдні на Україну та її західних партнерів виявилася невдалою. Звісно, на саміті прямо не звинувачували Росію. Але заклик до розблокування Чорного моря є чітким сигналом Володимиру Путіну — ескалацію потрібно зупинити.
За великим рахунком, пішовши на поступки африканським країнам, кремлівський диктатор нічого особливо не втратить. Нічого, крім репутації, яка і так уже достатньо зіпсована. Критика на адресу російської влади з боку "розлючених патріотів" лунає в російському інформаційному просторі усе частіше, і навіть арешт Ігоря Гіркіна не зупинив цю хвилю невдоволення. А розблокування українських портів, причому на вимогу не всесильного Китаю, від якого Росія усе більше залежить, а від африканських країн — стане болісним ударом по імперських амбіціях. Як тут не нагадати, що в радянські часи Кремль не відбивався від вимог представників цього регіону, а сам формував їхній порядок денний...
Перед початком повномасштабного вторгнення Володимир Путін щиро вважав, що зможе втримати Захід. І та реакція демократичного світу, яку він побачив після 24 лютого 2022 року, стала для нього несподіванкою. Але світ не обмежується лише глобальним Заходом, яким би могутнім і фінансово впливовим він не був. Тому Росія логічно зробила ставку на інші макрорегіони планети. Зокрема, на глобальний Південь. І до певного моменту ця ставка спрацьовувала — скажімо, під час голосувань на Генасамблеї ООН. Але коли справа дійшла до таких прагматичних питань, як продовольство, ситуація змінилася. І ті кроки, на які готовий піти заради збереження свого впливу на Африку Путін — звичне вже списання боргів чи демонстративні зернові "подарунки" кільком дружнім країнам — аж ніяк не вразили тих лідерів глобального Півдня, які все ж прибули на саміт у Санкт-Петербург.
Це не значить, що Путін здався. Ні, він буде продовжувати шукати спроби переламати ситуацію на свою користь до останнього дня. Це означає, що чергова геополітична спроба кремлівського диктатора змінити порядок денний провалилася. І що він поступово заганяє себе у повну ізоляцію — уже не тільки в демократичному світі, і за межами тріади ЄС/НАТО/G7.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
