
Здавалося б, люди, які багато працюють, мають бути цінними працівниками для будь-якої компанії. Однак дослідження показують, що трудоголізм не завжди означає високу ефективність, а надмірна зосередженість на роботі може шкодити командній взаємодії.
Дослідники визначають трудоголізм як постійну внутрішню потребу працювати понад необхідне, коли людина відчуває примус виконувати все більше робочих завдань і важко відділяє роботу від інших сфер життя, пише Psycgology Today.
Однією з проблем трудоголіків є те, що вони часто обирають кількість роботи замість якості. Вони можуть брати на себе зайві завдання, працювати довше за інших, але водночас частіше припускатися помилок і ризикувати вигоранням.
Дослідження Гвідо Алессандрі та його колег показало, що трудоголіки менш схильні до так званої організаційної громадянської поведінки — добровільних дій, які допомагають колегам і покращують атмосферу в колективі. Наприклад, вони рідше допомагають співробітникам, підтримують команду чи беруть участь у спільних ініціативах.
Причина полягає в тому, що трудоголіки часто сприймають будь-які додаткові завдання як ще один обов’язок, а не як можливість побудувати стосунки з колегами. Через це вони можуть нехтувати командною роботою, оскільки вважають, що витрачений на допомогу іншим час завадить їм виконати власний список справ.
Водночас дослідники зазначають, що трудоголіки можуть бути ефективними в певних сферах — особливо там, де потрібні висока самостійність, складні завдання та вузька спеціалізація. Наприклад, у роботі, де результат залежить переважно від особистих зусиль, а не від постійної співпраці з іншими.
Натомість у проєктах, де важливі комунікація, взаємодія та підтримка між членами команди, трудоголіки можуть створювати труднощі.
Головний висновок дослідження: багато працювати — не завжди означає працювати ефективно. Найкращі працівники не лише виконують власні завдання, а й будують стосунки в колективі, допомагають іншим і знаходять баланс між продуктивністю та командною роботою.
Додамо, хронічний стрес, спричинений війною, порушує роботу нервової системи, сон, гормональний баланс та увагу, а постійне життя в режимі "не на часі" лише посилює виснаження. Щоб зберегти психологічний ресурс, важливо не відмовлятися від звичних радощів і підтримувати щоденну рутину.