
Верховний Суд відмовив чоловікові, який намагався переглянути розподіл спадщини після того, як через 23 роки знайшов заповіт матері на свою користь. Суд вирішив, що пізнє виявлення документа саме по собі не доводить, що угоду про поділ майна уклали під впливом істотної помилки.
Про це йдеться у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі № 554/1247/24, передає видання "Судово-юридична газета".
Після смерті жінки у 2001 році спадкоємцями першої черги стали її син і чоловік. Вони оформили спадщину за законом та уклали нотаріальну угоду про її розподіл. За домовленістю чоловік спадкодавиці отримав квартиру й автомобіль, а син — житловий будинок із земельною ділянкою.
Після смерті вітчима у 2023 році син знайшов у квартирі два заповіти матері. Один із них передбачав передання йому всього майна. Позивач стверджував, що не погодився б на розподіл спадщини, якби знав про заповіт. Тому він просив скасувати свідоцтво про право на спадщину, визнати угоду частково недійсною та передати йому квартиру.
Верховний Суд звернув увагу, що чоловік добровільно підписав угоду, розумів її зміст, а сторони виконували домовленості понад два десятиліття. Суд пояснив, що для визнання правочину недійсним за статтею 229 Цивільного кодексу позивач має довести істотну помилку, яка існувала саме на момент його укладення.
Такою помилкою може бути неправильне уявлення про природу правочину, права й обов’язки сторін або суттєві властивості майна. Водночас помилка щодо мотивів, власна необачність чи незнання певних обставин зазвичай не є достатньою підставою.
На думку суду, необізнаність сина про заповіт, який зберігався у спадковій квартирі, не доводить, що він неправильно розумів зміст угоди про поділ майна.
Верховний Суд також зазначив, що свідоцтво про право на спадщину за своєю правовою природою не є правочином. Тому правила про недійсність правочинів не можна автоматично застосовувати до вимог про скасування такого свідоцтва.
Касаційну скаргу залишили без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
Додамо, після початку повномасштабної війни мільйони українців були змушені виїхати за кордон. Разом із цим в Україні почала стрімко зростати кількість житлових спорів — власники квартир намагаються через суд позбавити права користування житлом людей, які роками не проживають у помешканні. Раніше TrueUA писав, чи можуть відібрати право на житло через виїзд за кордон.