
Коти здатні легко пересуватися кімнатою в напівтемряві, знаходити іграшки та помічати найменші рухи. Через це може здаватися, що домашні улюбленці бачать навіть тоді, коли навколо зовсім немає світла. Насправді їхній зір має певні обмеження, хоча й пристосований до нічної активності значно краще, ніж людський.
Як пояснює видання Parade Pets, коти не можуть бачити в абсолютній темряві. Для сприйняття зображення очам потрібне хоча б мінімальне джерело світла. Тому в повністю затемненому приміщенні тварини також не зможуть розрізняти предмети за допомогою зору.
Водночас котам достатньо приблизно шостої частини того освітлення, яке необхідне людині, щоб помічати об'єкти та орієнтуватися навколо. Така особливість сформувалася в процесі еволюції, адже ці тварини найбільш активні на світанку та в сутінках, коли світла небагато.
Характерне світіння котячих очей можна помітити, якщо спрямувати на тварину ліхтарик або сфотографувати її зі спалахом. Цей ефект пояснюється особливою структурою органів зору.
Позаду сітківки кота розташований спеціальний шар тканини — тапетум (tapetum lucidum). Він працює як своєрідне дзеркало: відбиває світло, яке вже пройшло крізь сітківку, назад до світлочутливих клітин. Завдяки цьому очі отримують додаткову можливість використати світлові промені, що особливо важливо за слабкого освітлення.
Саме відбиття світла створює ефект світіння. Залежно від генетичних особливостей, віку та кольору райдужки тварини відблиск може бути зеленуватим, жовтим або синювато-фіолетовим.
У людей такої структури немає, тому під час фотографування зі спалахом замість подібного ефекту іноді виникає ефект червоних очей.
Здатність добре бачити за слабкого освітлення забезпечують одразу кілька особливостей будови котячих очей.
Завдяки таким пристосуванням коти можуть ефективно полювати та пересуватися навіть за дуже слабкого освітлення.
Попри перевагу в нічному зорі, коти сприймають кольори не так, як люди. Їхній зір дихроматичний, тобто вони мають два основні типи колбочок, чутливих до різних ділянок світлового спектра.
Найкраще тварини розрізняють сині та жовтуваті відтінки, а також деякі зелені й фіолетові кольори. Натомість червоні, помаранчеві та рожеві предмети можуть здаватися їм менш насиченими, наближеними до сірого або коричнюватого.
Додамо, дослідники виявили зв’язок між гормональними показниками котів та їхніх власників. Зокрема, рівень окситоцину в організмах тварин і людей змінювався синхронно, а взаємозв’язок був виразнішим, коли вони перебували поруч.