День Плутона: цікаві факти про цей далекий космічний об'єкт
18 лютого у світі відзначають День Плутона — небесного тіла з непростою "долею". Саме цього дня у 1930 році американський астроном Клайд Томбо відкрив об’єкт, який на довгі 76 років став дев’ятою планетою Сонячної системи.
Та у 2006 році Міжнародний астрономічний союз змінив його статус — Плутон перекласифікували у карликову планету. Відтоді навколо нього не вщухають наукові дискусії та романтичні суперечки серед шанувальників космосу.
Чим унікальний Плутон, чому він "втратив" статус планети та які факти про нього здивують навіть дорослих — розповідаємо у матеріалі TrueUA.
Як відкрили Плутон
Плутон був відкритий 1930 року Клайдом Томбо, що зробило його першим відомим транснептуновим об’єктом, який згодом віднесли до поясу Койпера. Його одразу ж проголосили дев’ятою планетою Сонячної системи. Втім, планетарний статус Нептуна був поставлений під сумнів, коли з'ясувалося, що він набагато менший, ніж очікувалося. Ці сумніви посилилися після відкриття додаткових об’єктів у поясі Койпера, починаючи з 1990 років, зокрема масивнішого об’єкта розсіяного диска Ериди у 2005 році.
У 2006 році Міжнародний астрономічний союз (МАС) офіційно перевизначив термін "планета", виділивши карликові планети, зокрема Плутон, в окрему категорію. Попри це, багато планетарних астрономів продовжують вважати Плутон та інші карликові планети повноцінними планетами.
Розміри Плутона
Плутон є найвідомішою карликовою планетою Сонячної системи та одним із найбільших транснептунових об’єктів. Це дев’яте за розміром і десяте за масою небесне тіло, що обертається навколо Сонця (без урахування супутників планет).
Як і більшість тіл у поясі Койпера, Плутон складається здебільшого з каменю й криги та є відносно малим — його діаметр близько 2374 кілометрів. За масою він поступається Місяцю вп'ятеро, а за об'ємом — утричі.
Звідки походить назва планети
Назва Плутона походить від римського бога підземного світу. Це також один з епітетів Аїда (грецький еквівалент Плутона).
Після оголошення про відкриття обсерваторія Лоуелла отримала понад тисячу пропозицій щодо назв. Три назви очолили список: "Мінерва", "Плутон" і "Кронос". "Мінерва" була першим вибором співробітників Лоуелла, але її відхилили, оскільки цю назву вже використовували для позначення астероїда. "Кронос" також "забракували", оскільки її просував непопулярний астроном Томас Джефферсон Джексон Сі. Після цього на повторному голосуванні обрали назву "Плутон".
Поверхня Плутона
Рівнини на поверхні цього небесного тіла складаються на понад 98% з азотного льоду, зі слідами метану та чадного газу. Азот і чадний газ найбільш поширені на антихаронівській стороні Плутона (близько 180° довготи, де розташована західна частина області Томбо, Рівнина Спутник), тоді як метан найбільш поширений поблизу 300° східної довготи. Гори Плутона складаються з водяного льоду, а поверхня — досить різноманітна, з великими відмінностями — як у яскравості, так і в кольорі.
Атмосфера Плутона
Він має розріджену атмосферу, що складається з азоту, метану та чадного газу, які перебувають у рівновазі з льодами на поверхні. Згідно з вимірюваннями, тиск на поверхні становить близько одного паскаля, що приблизно у 100 000-1 000 000 разів менше за атмосферний тиск Землі.
Його атмосфера розділена приблизно на 20 рівномірно розташованих шарів димки висотою до 150 кілометрів, які вважаються результатом хвиль тиску, що створюються потоком повітря над горами Плутона.
Цікаві факти про Плутон
Плутон має кілька супутників. Найбільший із них — Харон — настільки великий (приблизно вдвічі менший за Плутон за діаметром), що Плутон і Харон обертаються навколо спільного центру мас. Іноді цю систему називають подвійною планетною (карликовою) системою.
Плутон — дуже холодне місце: температура там коливається від -229°С до -240°С, а сонячне світло дуже тьмяне — радше як сутінки на Землі.
Плутону потрібно 248 земних років, щоб здійснити один оберт навколо Сонця. З моменту відкриття у 1930 році він ще не завершив повний оберт.
На цій карликовій планеті Сонце сходить на Заході, а заходить — на Сході.
Одна доба на Плутоні триває близько 6,4 земної доби — тобто майже тиждень.
Нагадаємо, на Землі тривалість доби поступово збільшується через сповільнення обертання планети. У далекій перспективі це може призвести до того, що доба на нашій планеті триватиме 25 годин.
Читайте також:
