Європа скинула в Атлантику 150 тисяч тонн радіоактивних відходів: що знайшли на дні океану (фото)
У другій половині XX століття європейські країни скинули в Атлантичний океан понад 200 тисяч бочок із низькоактивними радіоактивними відходами загальною масою понад 150 тисяч тонн. Через десятиліття науковці дослідили місця захоронення на глибині до пʼяти кілометрів і виявили сильно пошкоджені ємності, з яких радіоактивний матеріал потрапляє на морське дно.
Про це пише ScienceAlert із посиланням на результати наукової експедиції NODSSUM.
Як радіоактивні відходи опинилися на дні океану
Між 1949 та 1982 роками європейські країни використовували Атлантичний океан для захоронення низькоактивних радіоактивних відходів. Йдеться про матеріали, які утворювалися, зокрема, під час медичної, промислової та наукової діяльності.
За цей період на морське дно потрапило понад 200 тисяч бочок загальною масою більш ніж 150 тисяч тонн. Їх скидали переважно на глибині від 3 до 5 км. На той час вважалося, що контейнери мають залишатися герметичними достатньо довго, щоб короткоживучі радіонукліди розпалися. Після цього відходи могли поступово виходити з ємностей і розсіюватися в океані.
Однак не всі речовини мали короткий термін існування. У бочках були, зокрема, цезій-137, ізотопи плутонію та тритій. Деякі з цих радіонуклідів можуть зберігатися протягом тисяч років.
Науковці знайшли понад три тисячі бочок
Через десятиліття точний стан контейнерів і масштаби їхнього впливу на довкілля залишалися недостатньо вивченими. Дослідити цю проблему вирішили французькі науковці. Інженер-ядерник Патрік Шардон та морський геолог Хав'єр Ескартін започаткували проєкт NODSSUM. До роботи долучили фахівців із ядерної фізики, геології, океанографії, біології та морської хімії.
Перша експедиція відбулася у червні 2025 року. Дослідники вирушили в море на судні L'Atalante та за допомогою автономного підводного апарата UlyX обстежували морське дно.
За місяць команда виявила та нанесла на карту 3355 бочок. Крім того, науковці зібрали зразки води, осаду, риби та ракоподібних із навколишньої території.
У травні 2026 року дослідники повернулися до району. Цього разу вони працювали із судна Pourquoi Pas? та використовували тримісний глибоководний апарат Nautile, який може занурюватися на глибину до шести кілометрів.
Під час 20 занурень науковці опускалися більш ніж на 4,7 км, безпосередньо оглядали бочки та брали зразки поблизу них.
Частина бочок зруйнувалася
Стан деяких контейнерів виявився значно гіршим, ніж можна було очікувати після десятиліть перебування під водою. Металеві бочки вкрилися корозією та почали руйнуватися. Дослідники навіть побачили, як їхній вміст виходить назовні й розтікається по піщаному дну. Водночас саме ці конструкції стали частиною місцевої екосистеми.
На бочках оселилися актинії та губки, а поруч жили морські огірки, риби й різні ракоподібні. Особливо часто дослідники помічали крабів, які використовували ємності як укриття. Через це науковцям довелося з'ясувати не лише те, наскільки далеко поширюється радіоактивний матеріал, а й чи потрапляє він в організми тварин, які живуть біля бочок.
Яку радіоактивність виявили
Під час експедиції прилади зафіксували значні сигнали кобальту-60 та ніобію-94. За даними дослідників, ці радіонукліди можна безпосередньо пов'язати з відходами, які скинули в океан. Також у районі захоронення виявили цезій-137 та америцій-241. Їхній рівень був значно вищим за фонові показники, які могли виникнути внаслідок атмосферних ядерних випробувань та аварій.
На п'яти ділянках команда Nautile зібрала зразки морського осаду, води, організмів та мікробних спільнот. Частину матеріалів брали безпосередньо біля бочок або в місцях контакту з ними. Для порівняння науковці також дослідили сусідні кам'янисті ділянки, де немає таких контейнерів.
Чи загрожує радіація морським організмам
Наразі дослідники аналізують зібрані матеріали. Вони мають встановити, чи накопичуються радіоактивні речовини в організмах, які мешкають біля бочок, і чи впливає забруднення на місцеву екосистему. Водночас наявність радіоактивних речовин на дні не означає, що вони рівномірно поширилися на великій території.
Попередні дослідження затонулого радянського підводного човна "Комсомолець" показали, що навіть за дуже високої концентрації радіонуклідів безпосередньо біля джерела їхній рівень може різко знижуватися вже за кілька метрів.
Подібну ситуацію зафіксували й під час експедиції NODSSUM. Попри значні радіоактивні сигнали поблизу бочок, їхній рівень не створював серйозної радіаційної небезпеки для науковців, які працювали зі зразками. Обладнання та підводний апарат Nautile також не зазнали ознак радіоактивного забруднення.
Остаточні висновки про вплив десятиліттями захоронених відходів на морських тварин дослідники зможуть зробити після завершення аналізу зібраних зразків.
Додамо, раніше у затоці Ферт-оф-Форт біля шотландського міста Бернтайленд дослідники виявили рештки корабля, який може виявитися Blessing of Burntisland, затонулим 1633 року під час коронаційної подорожі короля Карла I. На борту судна перебували золото, срібло та інші коштовності, сучасну вартість яких оцінюють приблизно у 20 мільйонів фунтів стерлінгів.
