Космічний апарат NASA розкрив таємницю вулканічного супутника Іо в Сонячній системі

Обльоти вогняного супутника Юпітера Іо, які здійснив космічний корабель NASA "Юнона", допоміг розгадати таємницю того, чому малий супутник є найбільш вулканічно активним тілом у нашій Сонячній системі.

Про це повідомив CNN. Журналісти зазначили, що подібний за розмірами до супутника Землі Іо має приблизно 400 вулканів, які постійно викидають шлейфи та лаву, що покриває поверхню цього місяця.

Космічний апарат NASA "Юнона" з 2016 року досліджує Юпітер і його супутники. Останні обльоти він провів у грудні 2023 року та в лютому 2024 року.

Журналісти зауважили, що "Юнона" пролетіла на рекордно близькій відстані — всього за 1 500 кілометрів від поверхні Іо, надавши астрономам безпрецедентні дані. Під час цих обльотів отримали детальні зображення й інформація про полюси супутника, що дозволило вченим подивитися на Іо в новому світлі. Ці дослідження відкрили важливі аспекти походження вулканічної активності та дозволили спростувати гіпотезу про існування глобального океану магми під поверхнею.

Раніше вважалося, що під Іо існує великий океан розжареної магми, який живить вулкани. Однак нові дані, отримані під час цієї місії, свідчать про те, що вулкани Іо, найімовірніше, живляться локалізованими джерелами магми, розташованими безпосередньо під кожним з них. Це відкриття суттєво змінює підхід учених до розуміння інших небесних тіл, таких як супутники Юпітера Європа та Енцелад, а також екзопланети та суперземлі.

Дослідник Скотт Болтон зазначив, що гравітаційний вплив Юпітера на Іо викликає постійні деформації, що призводить до внутрішнього нагріву супутника. Це явище називають припливним вигином, воно викликає плавлення нутрощів Іо, що і є причиною постійних вивержень вулканів.

Крім того, космічний апарат використовував методи, що дозволяють досліджувати гравітаційне поле Іо. Це підтвердило відсутність глобального океану магми. Замість цього, вулкани отримують живлення від менших "кишень" магми, розташованих під поверхнею.

Ці відкриття не тільки поглиблюють знання про Іо, але й мають важливе значення для дослідження інших супутників і планет. Вони можуть змінити підхід астрономів до вивчення внутрішніх структур інших небесних тіл і сприяти новим відкриттям в галузі планетології й астрофізики.

Нагадаємо, що наприкінці липня цього року дослідницький апарат Національного управління з аеронавтики та дослідження космічного простору США зафіксував можливі ознаки стародавнього життя на Марсі.