З початку травня Україна, перш за все — Київ, пережила низку масованих ракетних ударів з боку російських агресорів. Ці удари кількісно не можна порівняти з осінніми атаками по енергетичній та цивільній інфраструктурі, але навесні росіяни перейшли до тактики змішаних обстрілів, використовуючи разом із ракетами безпілотники, перш за все — іранські дрони-камікадзе Shahed-136/131. Це створило додаткові проблеми українській системі протиповітряної оборони, яка, втім, з честю впоралася із новими викликами.
Так, під час останньої на сьогодні, дев'ятої травневої повітряної атаки, яка мала місце у ніч з 17 на 18 травня, російські війська обстріляли Україну 30-ма ракетами. 29 з них було збито. Це, зокрема, були:
Найуважніші, певно, уже помітили, що у цьому списку немає одного типу ракет, який нещодавно викликав бурхливу реакцію як в Україні, так і у самій Росії. Йдеться про гіперзвукові аеробалістичні ракети "Кинджал", які протягом травня українська ППО збивала уже двічі. Спочатку у ніч на 4 травня — одну (з однієї запущеної), потім, у ніч на 16 травня — шість (із шести).
Це саме ті ракети, про які російська пропаганда усі роки після початку розробки не втомлювалася розповідати, що їх нічим і ніяк не можливо збити. Саме тому, мовляв, "Кинджали" так бояться у країнах НАТО — "у них-бо немає захисту від цієї російської диво-зброї". А ще ракети гіперзвукового комплексу "Кинджал" здатні нести ядерний заряд...
Але чому ж після такого масованого (шість ракет із, якщо вірити Олексію Резнікову, восьми десятків усього наявних на озброєнні Збройних сил Російської Федерації — це таки немало) обстрілу росіяни припинили використовувати цю зброю? Тільки тому, що усі "Кинджали" були збиті? Та й не зовсім збиті — принаймні, якщо вірити самим росіянам, у яких традиційно усе навпаки: знищені були не їхні ракети, а "американські системи Patriot", які й боронять небо над українською столицею. Чи причина у чомусь іншому?
Наприкінці квітня, після скандалу із заявою китайського посла в Парижі, лідер КНР Сі Цзіньпін врешті провів переговори з українським президентом Володимиром Зеленським, причому зателефонував саме очільник комуністичного Китаю. Після цієї, практично сенсаційної, розмови стало відомо, що до України приїде спеціальний представник Китайської Народної Республіки у справах Євразії Лі Хуей. Український візит колишнього посла КНР у Росії розпочався саме 16 травня. Через кілька годин після "кинджального" удару по Києву. І це зовсім не збіг.
Китай, як би він не намагався вдавати, що перебуває "над бійкою", постійно лобіює інтереси однієї зі сторін російсько-української війни. І ця сторона — аж ніяк не Україна. Китаю не потрібна поразка Росії, з багатьох причин — аж до апокаліптично-конспірологічного ядерного фактора (КНР не має ядерної тріади, тож у випадку остаточної поразки й розпаду Росії стратегічна зброя масового знищення може опинитися під контролем Заходу, що своєю чергою означатиме фактичну беззахисність самого Китаю перед США у випадку війни за Тайвань). Але перш за все тому, що Росія, як і Китай, це авторитарно-тоталітарна країна, яка в глобальному сенсі протистоїть демократичному західному світу на чолі зі Сполученими Штатами Америки.
Саме тому, до речі, Пекін намагався через Еммануеля Макрона розхитати цю євроатлантичну єдність — що йому, схоже, не вдалося, але спроби були. І будуть надалі. Як і будуть спроби домогтися завершення війни нехай і не перемогою Росії, бо такий варіант уже неможливий (і це розуміють не тільки у США, а й у Китаї), але хоча б прийнятною для Кремля не-поразкою.
Власне кажучи, мирний план Сі Цзіньпіна, який був нещодавно презентований і одразу підтриманий у Москві — це саме про можливість Росії здобути хоч якусь перемогу. Чи у вигляді визнання контролю над захопленими територіями, чи у вигляді відмови від вступу України до НАТО (і, відповідно, від можливості потрапити під ядерну парасольку якщо не усього Альянсу, то принаймні США), чи у будь-яких інших варіантах, які влаштують Путіна. І, звісна річ, не влаштують Україну.
Саме тому атака "Кинджалами", які — і в це, схоже, увірували самі російські військові на чолі із диктатором — нібито неможливо збити жодними Patriot'ами й збіглася у часі із візитом Лі Хуея до Києва. Це була спроба дати в руки китайському спецпредставнику потужний козир під час його спілкування із Володимиром Зеленським.
Цілком можливо, що під час розмови тет-а-тет Лі Хуей дозволив би собі навіть зробити те, що Китай досі уперто відмовляється робити — визнав би Росію агресором. Але це було б сказано лише для того, аби, апелюючи до "кинджальної" атаки, яка, за планом Кремля, завдала б численних руйнувань українській столиці, імовірно, таких, яких Київ не бачив з початку повномасштабної війни — пояснити, що за таких умов треба сідати й домовлятися. "Бо інакше від вашого Києва — за усього нашого співчуття і бажання допомогти — скоро нічого не залишиться". Приблизно так в перекладі на українську могли б звучати слова спецпредставника КНР Лі Хуея на тлі свіжих, як очікували у РФ, київських руїн. Але, як-то кажуть, "щось пішло не так".
Система ППО Patriot блискуче упоралася із черговим, справді унікальним викликом. Збити усі шість гіперзвукових ракет, які "неможливо збити", — це великий успіх західних технологій, вітчизняних військових. І української дипломатії. Бо китайський переговірник не зміг використати цей російський удар як аргумент у схилянні України до непотрібного їй тепер компромісу на, ми це добре розуміємо, фактично російських умовах. Натомість голова президентської канцелярії Андрій Єрмак та міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба на брифінгу, зібраному спеціально для пана Лі Хуея, наголосили на необхідності втілення у життя формули миру від українського президента, а не від китайського диктатора.
І саме тому — попри усі бравурні заяви міністра оборони Росії Сергія Шойгу про знищення аж п'ять пускових установок системи протиповітряної оборони Patriot — агресор у дев'ятій атаці на Київ не використав жодного "Кинджалу". Бо їх у росіян і справді небагато. А жодної політичної необхідності для використання цих ракет уже не було. Як говорить українська народна мудрість — "дороге яєчко до Великодня", що мовою країни-агресора можна перекласти як "дорога ложка к обеду". Свій обід російсько-китайська коаліція залишила нез'їденим — завдяки американським Patriot'ам та українським патріотам у військових одностроях.
Втім, не варто забувати, що ні Росія, ні Китай не залишать спроб так чи інакше завершити війну на користь Володимира Путіна. А це означає, що Україні доведеться пережити ще, скоріш за все, не одну атаку "Кинджалів". З якими, на щастя, Збройні сили уже навчилися справлятися. Що стало важливою як військовою, так і політичною перемогою нашої держави у нинішній війні з імперією.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
