Наскільки реальним є розгортання миротворців НАТО в Україні: у The Hill дали відповідь

Оскільки війна в Україні затягується, а переговори про припинення вогню фактично перебувають у глухому куті, розгортання миротворців розглядається як крок для розв'язання війни.

Як повідомляє видання The Hill, посилаючись на слова Крістофера Шнаубельта, колишнього декана Оборонного коледжу НАТО та офіцера армії Сполучених Штатів Америки у відставці, перспектива введення миротворців може зміцнити довіру і підвищити шанси на укладення угоди між сторонами конфлікту, але сама по собі миротворча місія не здатна змусити сторони домовитися.

Водночас причина, чому миротворча місія не може стати універсальним рішенням, полягає в тому, що її успіх залежить від наявності договору або іншої угоди, яка встановлює мир, якої потрібно дотримуватися.

Видання додає, що 20 березня у Великій Британії була проведена зустріч високопоставлених представників оборони союзників, щоб обговорити можливість формування "Коаліції охочих" для підтримки миру. 

"Європейські лідери кажуть, що надішлють війська лише за умови тривалого миру в Україні. Російський диктатор Володимир Путін наразі виключає можливість підписання мирної угоди, яка включатиме західні сили в Україні", — зазначив Бенс Немет з Королівського коледжу Лондона.

The Hill додає, що захист території НАТО за допомогою позиції стримування силою в Європі та ядерної політики Північноатлантичного альянсу можливий і, ймовірно, досягне успіху за поточних дій і планування. Втім, цей, по суті, оборонний підхід не слід плутати з наступальними діями з метою повернення українських територій, захоплених Росією.

"Якщо країни НАТО не готові нав'язати свою волю Росії шляхом повного використання всіх інструментів національної сили, а це вкрай ризиковано з огляду на ядерний арсенал РФ, то рішення про припинення війни проти України в основному залишається за Путіним", — додав Шнаубельт.

У тому випадку, якщо буде укладена мирна угода між Росією та Україною, виникає питання: чи може та чи повинне і чи буде НАТО направляти миротворчі сили? Шнаубельт вважає, що така місія потенційно могла б зробити взаємоприйнятну домовленість більш імовірною, і її можна було б досягти ще до того, як обидві країни втратять десятки або навіть сотні тисяч життів — в обмін лише на незначні зміни на лінії фронту.

Видання додає, що деякі союзники натякнули, що основну частину гіпотетичної миротворчої місії у складі 30 тисяч військових забезпечать саме країни-члени НАТО. Як приклад видання наводить багатонаціональну миротворчу місію на Синайському півострові, яка налічує 1165 осіб. Такий формат теоретично можна застосувати й для моніторингу дотримання умов мирної угоди між Росією та Україною.

Водночас щодо можливості миротворчої місії НАТО, існує також низка практичних аспектів, які потрібно враховувати. По-перше, варто усвідомити, що НАТО не є стороною у цьому конфлікті. Допомогу Україні надають окремі держави-члени, а не сам Альянс як організація. Втім, НАТО забезпечує платформу для координації цієї підтримки. Було б надзвичайно дивно, якби всі 32 країни-члени погодилися разом взяти участь у миротворчій місії під егідою НАТО.

По-друге, ще менш ймовірно, що на це погодиться Росія. Одним з виправдань Путіна для повторного вторгнення в Україну була нібито потреба створити буферну зону між Росією і членами НАТО. Допуск значної кількості військ Альянсу на територію України прямо суперечив би уявленням Путіна про "безпеку" Росії. 

"Чому він мав би погодитися на це, якщо вважає, що нині має "виграшну позицію" і не відчуває нагальної потреби укладати мир?", — зазначив Шнаубельт.

По-третє, навіть якщо припустити необхідність 30 тисяч миротворців і згоду Путіна, то виникає питання: звідки взяти ці сили? Через це є малоймовірним, що союзники зможуть оперативно надати таку кількість військових, враховуючи вже наявні зобов’язання зі стримування Росії на територіях країн-членів НАТО (слід враховувати, що миротворці повинні залишатися нейтральними).

"Вони мають бути лише легко озброєні для самооборони, тож не здатні ефективно стримувати противника, окрім як потенційно виконувати роль "спускового механізму" для мобілізації додаткових сил НАТО", — додає Шнаубельт.

Він зазначає, що хоча НАТО, можливо, є найкраще організованою та найдосвідченішою структурою для проведення миротворчої місії такого масштабу й складності, з огляду на вищезгадані причини це не є реалістичним варіантом. Більш прийнятними для Путіна могли б бути, наприклад, миротворчі сили ООН або спеціально створена організація для контролю за дотриманням угоди між Росією та Україною. Значний внесок у таку місію могли б зробити Китай та Індія.

Нагадаємо, нещодавно тимчасовий президент Румунії Іліє Боложан заявив, що в процесі можливого відправлення миротворчих військ в Україну може допомогти його країна. Бухарест готовий стати хабом для переправлення військових західних країн. Але для цього потрібно провести певний аналіз.