Політика на словах: чому Трамп атакує Європу за власні промахи
Глава Білого пообіцяв посилити санкції проти РФ, якщо Європа посилить тиск на Москву та відмовиться купляти у неї нафту.
"Ми не можемо бути єдиними, хто працює на повну", — заявив він ЗМІ у гольф-клубі Trump National у Бедмінстері, штат Нью-Джерсі, звинувативши європейців, що ті "лише говорять, а не діють". Чи так це насправді?
Традиційно для нинішньої політичної поведінки у Сполучених Штатах кожне слово Трампа отримує схвалення його прихильників. Так, сенатор Ліндсі Грем, відомий співавторством законопроекту про "пекельні санкції", який так і не ухвалили через позицію президента США, підтакнув: якщо завтра американці та європейці спільно запровадять 50-ти чи 100-відсоткові мита проти країн, які купляють російську нафту, ті ж Індія чи Китай змінили б свою поведінку. Це теоретичне припущення, адже після американських мит проти Індії за купівлю російської нафти Делі імпорт скоротила, проте не відмовилася від нього повністю. А те, що не придбали індуси зі знижкою, куплять китайці.
Нам би також хотілося, щоб Європа та США єдиним фронтом ударили по Росії й "нейтральних" країнах, які продовжують фінансувати вбивство Путіним українців, але спочатку без емоцій потрібно розібратися, яку ведуть грають американці.
Від Венса у Мюнхені до Трампа у Бедмінстері. Як змінилася думка США про Європу
Вісім місяців тому, 14 лютого, європейці та і світ загалом здригнулися від промови віце-президента Джей Ді Венса на Мюнхенському безпековому форумі. Приведемо дві цитати з цього вікопомного виступу, які гарно ілюструють зміну ставлення Вашингтона до своїх європейських союзників. Цитата перша:
"Мене у безпеці Європи найбільше турбує не Росія, не Китай, не будь-який інший зовнішній актор. Мене турбує загроза зсередини. Відступ Європи від деяких з її найбільш фундаментальних цінностей, які вона поділяє зі Сполученими Штатами Америки".
Друга цитата:
"Я хочу спитати: як взагалі можна обговорювати розподіл бюджетних витрат (на спільну оборону, — ред.) у ситуації, коли ми не розуміємо, що саме ми захищаємо у Європі? Я вже багато чого почув у своїх розмовах з багатьма людьми, які зібралися тут. Я багато чув про те, від чого вам потрібно захищатися. Це, звичайно, важливо. Але мені, як і багатьом громадянам Європи, не зовсім зрозуміло, що саме ви захищаєте".
Глава Білого дому схвально сприйняв промову Венса, для Європи ж вона стала холодним душем. Там усвідомили, що Трамп-2 поводитиметься з нею жорсткіше за Трампа-1. Бо і він, і його близьке коло суттєво "поправішали".
Час плинув, європейським політикам удавалося згладжувати гострі кути у взаєминах з американською адміністрацією. Прикладом чого став саміт НАТО у Гаазі наприкінці червня. Європейські учасники зібрання боялися вибриків Трампа, але все відбулося чинно і мирно. Генсек Альянсу Марк Рютте навіть назвав главу Білого дому "татком". За місяць потому очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн і президент Трамп уклали торгівельну угоду між ЄС і США, яка передбачає 15-відсотковий тариф на товари з Європи. З огляду на те, що у Вашингтоні погрожували 30-відсотковими тарифами, домовленість для європейців — не найгірша. Ну й останні за часом позитивні події — саміт у столиці США за участю американського лідера, лідерів "коаліції рішучих" і президента України Володимира Зеленського. Під час саміту всі учасники говорили єдиною мовою. На початку вересня відбулася зустріч "коаліції рішучих", куди приїздив спецпосланець Трампа Стів Віткофф. Здавалося, Штати та об’єднана Європа працюватимуть в унісон і над посиленням санкцій проти Росії, і над реальними гарантіями безпеки Україні.
Проте кілька останніх заяв Трампа можуть свідчити, що за вісім місяців після промови Венса у Мюнхені американська адміністрація не змінила ставлення до Європи. Або вона і далі вбачає в європейцях ненадійного союзника. Тут на пам’ять приходить фраза Трампа, сказана ним 12 травня в оцінці торгівельного партнерства: "Європейський Союз з усякого погляду гірший за Китай". Або ж просто Білий дім прикриває Європою своє небажання загострювати стосунки з Росією та її союзниками, передовсім КНР.
Європа у всьому винна? Три версії, чому Вашингтон знову не в ладах з ЄС
Перша версія — оптимістична: Трамп справді хоче запровадити потужні санкції, але вони не вдарять повною мірою без дзеркальної дії Європи. Прихильники цієї версії апелюють до введення американцями 50-процентного мита на індійські товари, після чого Делі скоротила закупівлю нафти з Росії, проте не відмовилася від неї взагалі. А от якби разом зі Штатами по індійських друзях Путіна вдарили й у Євросоюзі, ефект виявився б значним. Простіше кажучи, Трамп подав приклад, а європейці удали, що не помітили. Так, вони запровадили вже 18-й пакет санкцій проти країни-терористки, однак Білий дім хоче швидких рішень, а санкції вбивають російську економіку повільно. Звідси й озвучені Трампом вимоги до європейців діяти разом.
Друга версія — песимістична: американський президент шукає зачіпки, щоб не бити митами по Росії та імпортерах її нафти. В адміністрації США чудово поінформовані, що головними покупцями російської нафти є Словаччина та Угорщина, де уряди очолюють Роберт Фіцо та Віктор Орбан — друзі трампістів.
Тільки у липні, за даними колишнього голови Оператора газотранспортної системи України Сергія Макогона, Угорщина купила у РФ викопного палива на 485 мільйона євро. Словаччина переважно отримувала сиру нафту через трубопровід "Дружба" на 169 мільйонів євро. Але звертаються американці не безпосередньо до Фіцо з Орбаном, а до Євросоюзу загалом, що є лукавством. Досить було б дзвінка з Овального кабінету до цих двох, щоб вони активізувалися у пошуках інших джерел експорту нафти.
Не менш чудово в адміністрації США поінформовані, що Євросоюз не може закрити ринки для індійських і китайських товарів — це для нього економічне самогубство. Індія та Китай — серед головних торгівельних партнерів ЄС. Щобільше, Євросоюз та Індія на тлі антиіндійських мит Трампа активізували переговори про укладення всеосяжної угоди про вільну торгівлю. А єврокомісар із питань торгівлі та економічної безпеки Марош Шефчович заявив, що процес іде з "безпрецедентною швидкістю". Коли коротко, то Європейський Союз не погодиться з ініціативою Трампа. А він у відповідь розв’яже собі руки: раз у Брюсселі не здатні запровадити мита, то чому американці мають діяти наодинці. На це і можуть бути розраховані його заяви.
Третя версія — найбільш песимістична: Білий дім діє у спілці з Кремлем — і там, і там вважають Європу перепоною для перезавантаження відносин Вашингтона і Москви. Тому хочуть поставити Євросоюз у дуже незручне становище. По-перше, його відмову застосовувати мита тлумачитимуть як слабкість, звинувачуватимуть у балаканині замість реальних дій. Власне, від Трампа це вже прозвучало. По-друге, існує версія, що президенти США і Росії раніше домовилися про схему повернення до співпраці між ними, а реалізації цієї схеми заважає спільна позиція лідерів країн Європи щодо війни РФ проти України. Недарма прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков звинуватив ЄС в "ускладненні мирного діалогу" через наміри Урсули фон дер Ляєн перетворити Україну на "сталевого дикобраза", здатного протистояти повторній агресії.
Видається, що американці зі свого боку, а росіяни зі свого взялися розхитувати європейський політичний човен задля досягнення спільної мети. Втім це враження може бути й хибним. Просто Трамп хоче змусити європейців проснутися від щасливого сну суспільства споживання і зайнятися власною безпекою.