"Війна закінчиться, коли закінчиться". Чого чекати після перемовин Трампа і Зеленського
Після зустрічі на Алясці Трампа з Путіним події розвивалися стрімко. Глава Білого дому забажав зустрітися з Володимиром Зеленським у Вашингтоні. Той прибув із групою підтримки з Європи. Заяви із перемовин дають підстави для обережного оптимізму.
Після Аляски. Шал версій, конспірології й майже ні слова правди
Чи вистачить у Трампа політичної волі застосувати до Росії давно обіцяні "пекельні санкції" після провалу перемовин із Путіним в Анкориджі? У такому ключі TrueUA аналізував сценарії розвитку подій навколо спроб президента США завершити війну в Україні. Однак глава Білого дому пішов іншим шляхом — замість завдати нищівного санкційного удару по РФ та її друзях, які купляють у неї нафту, він зажадав зустрічі з Володимиром Зеленським. Аби за її підсумками організувати переговори у форматі Сполучені Штати — Україна — Росія. Трамп побачив шанс на укладення мирної угоди.
Такий поворот став неочікуваним, адже умови, які на Алясці виклав Путін, неприйнятні для українців. Обмін 30% вільної від російських терористів території Донецької області на запинку лінії фронту в інших областях на нинішніх позиціях — винагорода Путіну за війну. А якщо згадати інші забаганки — статус російської мови, вільна діяльність попівської агентури московського патріархату, не входження в НАТО, скорочення чисельності армії в обмін на ефемерні гарантії безпеки, то винагорода узагалі є таким собі суперпризом. Нікому не хотілося вірити, що Трамп тиснутиме на Зеленського для задоволення забаганок Путіна. Але заяви, що долинали з-за океану, дуже непокоїли.
Основний акцент американці робили на територіальних поступках України.
"Москва пішла на поступки щодо п'яти областей України. Поступки, на які погодилася піти Росія, — не окупувати всю Україну", — поширював кремлівські наративи Стів Віткофф.
Своєю чергою, глава Держдепу Марко Рубіо заспокоював: якщо українці не хочуть поступатися територіями, їх ніхто до цього не змушуватиме. Але мирна угода — це поступки з обох сторін. Традиційно заявами шокував і сам Трамп.
"Україна має бути готова втратити частину території на користь Росії, інакше що довше триватиме війна, то вона втрачатиме ще більше земель!" — написав він у власній соцмережі Truth Social.
А іншим разом на тій же платформі написав:
"Президент України Зеленський може майже одразу ж покласти кінець війні з Росією, якщо захоче, або ж може воювати далі. Згадайте, як все почалося. Ніякого повернення Криму, який віддав Обама (12 років тому, без єдиного пострілу!) — і ніякого вступу України в НАТО. Деякі речі ніколи не змінюються!!!".
Словом, склалося відчуття грандіозної зради.
Навколо переговорів Трампа із Зеленським в Овальному кабінеті нагнітали ситуацію і ЗМІ. Всі згадували скандал, який стався в цьому ж місці 28 лютого, і висловлювали різні версії щодо можливості його повторення. Медіапростір заполонили коментарі "джерел у Білому домі", прогнози експертів-"віщунів", які наввипередки переконували, що Україна буде вимушена поступитися територіями під тиском Трампа.
Як Європа спільно з Україною намалювала "червоні лінії" для Америки
Враховуючи інформаційний шторм та значні ризики для нашого майбутнього і майбутнього Європи Зеленський вів активну дипломатичну роботу з європейцями. Її результатом стала спільна позиція учасників "коаліції рішучих", заяви лідерів ключових держав ЄС на підтримку нашої позиції, а також поїздка до Вашингтона групи підтримки з-поміж європейських лідерів. Згадаємо головні меседжі європейців.
- Перша заява — від "коаліції рішучих". Її учасники наголосили на готовності розгорнути сили безпеки, як тільки припиняться бойові дії, а також допомогти забезпечити безпеку повітряного та морського простору України та відновити збройні сили України.
- Друга заява — президента Франції Еммануеля Макрона: Росія пропонує мир — рівнозначний капітуляції, тому європейські лідери не можуть бути на боці "закону найсильнішого", бо в такому разі "ми відкриємо новий міжнародний порядок, який більше не ґрунтується на праві".
- Третя заява — спільна позиція лідерів Євросоюзу щодо виключного права України ухвалювати рішення стосовно своєї території.
- Четверта — щодо обов’язкової участі Європи у переговорах про умови завершення війни.
Коротко підсумовуючи: наші друзі в Євросоюзі та НАТО продемонстрували солідарність з Україною, що мало охолодити Трампа в його намірах домогтися швидкого миру через примус Києва до виконання капітуляцій них вимог Путіна. При цьому ніхто до останнього не розумів, чи справді Трамп домагатиметься від Зеленського йти на поступки.
Про що домовилися і не домовилися у Білому домі
"Коли війна закінчиться — я не знаю. Але ця війна закінчиться. Ми зробимо так, що ця війна закінчилася. У нас буде мир. Сподіваюся, що він настане негайно", — такою була одна із перших заяв Трампа під час прес-конференції перед зустріччю із Зеленським.
Він сам себе похвалив за "дуже суттєвий прогрес" на переговорах із Путіним. Зателефонувати якому пообіцяв одразу після переговорів із Зеленським.
Крім того, глава Білого дому спробував уточнити, про які гарантії безпеки Україні йдеться. Але у своєму стилі — без конкретики й деталей. Отже, перше — Америка працюватиме і з Росією, і з Україною, щоб забезпечити довготривалий мир. Друге: Україна не буде членом НАТО. Третє: США спільно з європейськими партнерами працюватимуть над гарантіями безпеки. Четверте: пообіцяв "багато допомоги" Україні. П’яте: допоки триватимуть переговори не буде ні перемир’я, ні припинення вогню. А от про територіальні поступки під час прес-конференції Трамп сказав без уточнень: лідери мають обговорити можливі обміни територіями, але остаточне рішення — за президентом України та українським народом.
До речі, в Овальному кабінеті, навпроти столу, де сиділи головні діючі особи вчорашнього вечора, виставили велику мапу України, на якій рожевим кольором позначили тимчасово окуповані українські території. Дехто розцінив це як спосіб психологічного тиску на Зеленського. Та, ймовірніше, мапа була для унаочнення реальної лінії фронту, без маніпуляцій, до яких постійно вдається Росія.
Закриті переговори лідерів двох країн тривали відносно недовго, після чого президенти перейшли до наступного етапу — переговорів у широкому колі за участю європейських керівників та генсека НАТО Марка Рютте. Еммануель Макрон та канцлер Німеччини Фрідріх Мерц наголошували на необхідності припинення вогню до тристоронньої зустрічі США — Україна — Росія. Тут їхня думка розійшлася з підходом Трампа. Але той поводився спокійно та підсумував розмову обіцянкою узгодити гарантії безпеки України. Путін із ними погодиться, переконаний Трамп. У цьому є значні сумніви. Одного телефонного дзвінка до диктатора не вистачить. Що росіяни підтвердили атаками на Україну до, під час і після переговорів у Вашингтоні. Тут без батога — ніяк.
За підсумками переговорів, деталі яких ще будуть обговорюватися, є й інші важливі моменти. Перший: президент США зазначив, що територіальне питання враховуватиме поточну лінію зіткнення на фронті. Тобто можна сподіватися, що російського диктатора остаточно послали з його претензіями на 30% території Донеччини. Другий момент: Трамп не виключив введення американських військ в Україну для підтримки потенційної мирної угоди. Але чи станеться це — невідомо. Поки йдеться про те, що члени "коаліції рішучих" візьмуть на себе частину гарантій безпеки, а США їм сприятимуть.
Які складні рішення очікують на українців
Перебіг спілкування й анонсовані кроки налаштовують на оптимістичний лад. Проте далі на українців очікують непрості рішення. Перше: погодитися з тим, що Україна у середньостроковій перспективі не стане членом НАТО. Це образливо, але таким є компроміс. Натомість, за ініціативи прем’єрки Італії Джорджи Мелоні, на переговорному столі з’явилася ідея про гарантії безпеки Україні, аналогічні 5-й статті НАТО. Тепер дуже важливо, щоб обіцяні гарантії справді були наповнені конкретикою, а не як сталося з Будапештським меморандумом. Якщо Україна отримає потужні гарантії від США та НАТО — це стане поразкою Росії.
Друге рішення — про території. Конституція забороняє президенту, уряду чи Верховній Раді без волі народу ухвалювати будь-які рішення, які стосуються територіального устрою. Тому влада питатиме про це у народу. Третє рішення — щодо компенсації Росією завданих збитків. У середньому їх оцінюють у близько трильйона доларів. Україна наполягає, що питання компенсації не повинне зніматися з порядку денного. Трамп про цю частину справедливого завершення війни не говорив і не говорить. То ж може так статися, що українцям запропонують варіант самостійно відсуджувати у росіян гроші за збитки у міжнародних судах. Юрисдикцію яких Росія не визнає або ставить під сумнів.
Четверте рішення стосується міжнародного трибуналу, який має бути запущений до кінця цього року. Україна повинна наполягати на тому, що навіть в разі укладення якоїсь угоди за посередництва Трампа трибунал жодним чином не можна ставити на паузу. Трамп вважає Путіна другом. Але це не індульгенція для міжнародного злочинця.