Торгівельна угода США та ЄС. Як консенсус Трампа й фон дер Ляєн допоможе Україні
Політика — це мистецтво можливого. Нова угода, укладена між Сполученими Штатами та Європейським Союзом, стала консенсусом у стилі "і вовки ситі, і кози цілі".
27 липня президент США Дональд Трамп у притаманній йому егоцентричній манері повідомив про укладення торгівельної угоди з Євросоюзом. Він переконаний, що це найбільша угода, яку коли-небудь укладала його держава. Отже, основні показники:
- тариф на імпорт у США з країн Євросоюзу буде на рівні не менше 15%;
- ЄС погодився закупити у США енергоносії на суму 750 мільярдів доларів та інвестувати в США ще 600 мільярдів доларів. У цю суму входить закупівля зброї й військової техніки;
- нульові тарифи на низку стратегічних товарів (літаки та комплектуючі, деякі хімічні речовини, окремі медпрепарати, обладнання для виробництва напівпровідників, певна сільгосппродукція, критично важлива сировина);
- сталь та алюміній, як і раніше, експортуватимуть з тарифом 50%.
"Усі країни будуть відкриті для торгівлі зі Сполученими Штатами за нульовими тарифами", — наголосив Трамп.
Очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка підписувала угоду від імені ЄС, розповіла про деталі документа. Тарифна ставка 15% діятиме для переважної більшості експорту: автомобілів, напівпровідників, фармацевтики тощо. Але головне — політична складова. Фон дер Ляєн заявила, що угода принесе "стабільність" та "передбачуваність". Зокрема, забезпечить конкурентоспроможність європейського бізнесу (із затвердженими митами на ринок США зможуть вийти всі 27 країн-членів ЄС), своєю чергою, Штати отримають доступ на ринок із 450 мільнів споживачів.
Що передувало угоді між Трампом і фон дер Ляєн, і за що її критикують
З поверненням Дональда Трампа в Білий дім в Європі очікували повернення до торгівельних воєн зі Штатами, які точилися протягом першого терміну цього президента. З-за океану регулярно лунала критика у бік Євросоюзу, яку коротко можна звести до думки "Європа наживається на США". Звісно, це не так, проте суттєві перекоси у торгівельних відносинах двох найбільших економік світу справді були. І страждали через них не лише Штати, як про це казали у Вашингтоні, а і європейські виробники, — ЄС стикався з тарифами США на більш ніж 70% свого експорту. При цьому Трамп погрожував 30-процентними митами з 1 серпня, якщо угода не буде укладена. Свою відповідь агресивним американським перемовникам готували й в Брюсселі, де наголошували, що будь-які домовленості мають ґрунтуватися на повазі, а не на погрозах. Зрештою обидві сторони зійшлися посередині. Ринки відреагували на це позитивно, світові фондові індекси зросли, євро — посилюється, прогнози переважно оптимістичні.
Позитивно оцінили рамкові домовленості й більшість європейських лідерів. Так, німецький канцлер Фрідріх Мерц заявив, що це запобігло удару по економіці Німеччини, зокрема, по її автопрому.
"Всі виграють від стабільних і передбачуваних торгівельних відносин з доступом на ринок для обох сторін — як з цього боку Атлантики, так і з того, як підприємства, так і споживачі", — наголосив він.
Привітала факт укладення угоди й прем’єрка Італії Джорджа Мелоні. За її словами, нова домовленість "гарантує стабільність", а 15-відсоткові тарифи є прийнятними. Тут варто нагадати, що Італія — один із найбільших європейських імпортерів до США.
Але є і незадоволені. З різних причин.
"Угода фон дер Ляєн і Трампа — похмурий день, коли альянс вільних народів, зібраних для утвердження своїх цінностей та захисту своїх інтересів, вирішує підкоритися", — написав на платформі X прем’єр-міністр Франції Франсуа Байру.
З одного боку, це може бути грою у "приниження через безвихідь", мовляв, не могли нічого заподіяти проти тиску Трампа. З іншого, французькі політики знані своїм анти американізмом, який проявляють при зручній нагоді.
Критикують угоду і в Європарламенті. Переважно критика звучить від політиків лівого ідеологічного спектра. Вони, м’яко кажучи, не люблять Трампа, тому в принципі проти поступок його шантажу. Але не тільки це. Вони говорять про нерівність, яка в угоді — очевидна. Наприклад, європейські товари йтимуть на американський ринок із 15-процентним тарифом, а американські на європейський — із нульовою ставкою. Також наголошують на тому, що мільярдні інвестиції ЄС в економіку США не створюватимуть робочих місць в Євросоюзі.
Критика за великим рахунком — справедлива. З іншого боку, європолітики на тлі викликів, які постали перед ними, дуже обережно говорять про відрубність Європи від США. Той же Мерц під час виборів висловлював загалом здорову ідею про рух до безпекової незалежності європейців від примхливої політики Америки. Мовилося навіть про те, щоб Європу з часом накрила ядерна "парасолька" французів і британців, замість американської. Проте далі розмов справа не йде. І це не єдиний приклад.
Проти угоди ЄС із США виступив й угорський прем’єр Віктор Орбан.
"Навіть із першого погляду очевидно, що це не угода. Це має вигляд не як укладання угоди між президентом Трампом із фон дер Ляєн, а що Трамп з’їв фон дер Ляєн на сніданок", — каже він.
Не про цифри, не про можливості, які відкриває ця угода для його країни, а переходить на особистості. Хоча не голова Єврокомісії персонально готувала текст угоди. Він узгоджувався під час перемовин з урядами країн ЄС. Відносини Орбана з Брюсселем дуже погані, з фон дер Ляєн — і поготів. Проте нездатність керівництва ЄС поставити на місце таких розкольників, як Орбан, вилізло вимушеними поступками шантажу Трампа.
Що від угоди Євросоюзу та США отримає Україна
Значна частина зброї, яку європейці куплятимуть у Сполучених Штатів, йтиме Україні. Це, окрім зброї європейських виробників. Себто, ефективних засобів оборони й наступу стане більше і це перша і головна на зараз позитивна новина для нас. Тому так біснується Орбан, який не перший місяць влаштовує антиукраїнську істерію.
Друга гарна новина — Євросоюз куплятиме енергоресурси в Америки. Отже, сторінка про купівлю нафти й газу у Росії — закривається.
"Закупівля енергетичної продукції США диверсифікує наші джерела постачання та сприятиме енергетичній безпеці Європи. Ми замінимо російський газ і нафту великими закупівлями американського СПГ, нафти та ядерного палива", — заявила фон дер Ляєн.
Повна відмова від російського викопного палива займе від двох до трьох років, проте це вже невідворотний процес.
Третя гарна новина — уклавши успішну угоду з Євросоюзом Трамп переключиться на переговори з іншими державами, передовсім з Індією і Китаєм, які продовжують підтримувати російського колоса на глиняних ногах закупівлею нафти. У Трампа склалися хороші відносини з індійським лідером Нарендрою Моді, й це одна із причин затягування рішення про вторинні санкції до країн, які купляють російські нафту і газ. Білий дім дає Нью-Делі час диверсифікувати нафтові постачання, переключившись на близькосхідний регіон.
"Я розчарований президентом Путіним... Я скорочу ті 50 днів, які йому дав, до меншої кількості, бо думаю, що вже знаю відповідь на питання, що станеться", — заявив Трамп у понеділок.
І це сигнал також Індії, що подальші гарні відносини з Америкою залежать від гнучкості Моді та його уряду.
Що стосується Китаю, то тут все складніше. У Стокгольмі тривають американсько-китайські перемовини про торгівельні тарифи. Очевидно, на полях цих переговорів згадується й Україна та можливості Пекіна натиснути на Москву. Китайці демонструють, що хочуть винести цю тему за дужки переговорів. Так вони робили під час недавнього саміту з ЄС. Проте відділити тему торгівельних мит від завершення російської агресії проти України не вийде, адже від біснуватості Путіна потерпає економіка цілого світу.
До 12 серпня між США і КНР діє так зване "тарифне перемир’я", і китайцям вигідно просто продовжити його ще на 90 днів, аби не обговорювати з Трампом українське питання. Та чи хоче цього Трамп? Не виключено, що його заява про скорочення дедлайну для Кремля — спроба прискорити Китай у визначенні, на чиєму він боці.