.png.webp)
Стратегія "почекуна". В яку гру Китай грає з Україною, США, Європою та Росією
Китайський лідер Сі Цзіньпін відвідав парад у Москві, після чого всі почали писати, що він — на боці Росії. А за кілька днів потому представник МЗС КНР Лінь Цзянь підтримав ініціативу про 30-денне перемир’я і прямі переговори України та РФ. Після чого почали писати, що Пекін змінив думку. А як насправді?
"Росію доїмо ми". Які сигнали Сі Цзіньпін подав на параді Путіна
У спільній заяві Путіна і Сі сказано, що війна в Україні має завершитися "лише після усунення її першопричин". "Першопричинами" країна-терористка називає надумані приводи для повномасштабного вторгнення в Україну. Це не єдине "єдиномисліє" в їхній заяві. Ці двоє під час переговорів поводилися так, наче встановлюють новий порядок, де США та колективний Захід втратили світове панування.
У такій поведінці Путіна і Сі багато хто вбачає поганий знак поглиблення співпраці авторитарних політичних діячів. Однак подібного штибу висловлювання від них звучали раніше. 16 травня торік, під час візиту Путіна до Китаю, у спільній заяві було сказано:
"Для вирішення "української кризи" (так влада КНР називає війну Росії проти України, — ред.) необхідно усунути першопричини. І при цьому потрібно враховувати законні інтереси та занепокоєння всіх країн у сфері безпеки".
Тому нічого нового у формулюваннях не сталося, новизна у самому факті відвідин Сі Цзіньпіном параду у Москві. Це був демонстративний виклик Україні, США та Європі.
Існує дві версії, навіщо глава КНР їздив до Путіна на 9 травня. Перша: так показав американцям, що їхні плани налагодити економічну співпрацю з Росією і вирвати її з міцних обіймів Пекіна — марна справа. Нагадаємо: спецпосланець Дональда Трампа Стів Віткофф та посланець Путіна Кирило Дмитрієв обговорювали можливі напрямки співпраці США і РФ. Для цього Дмитрієв навіть літав за океан, задля цього з нього навіть зняли санкції. Простіше кажучи, перебування на параді у Москві означає просте послання Трампу: "Росію доїтимемо ми".
Друга версія: Сі готовий торгуватися. Парад відбувся напередодні американсько-китайських переговорів щодо мит у Женеві. Тобто вояж лідера КНР до Росії мав вигляд форми дипломатичного тиску на Трампа заради угоди про тарифи. Сторони домовилися, що США знизять тарифи на китайські товари зі 145% до 30%, а Китай — зі 125% до 10% на американські товари. Домовленість поки що діятиме 90 днів. Аналітики не вважають, що після домовленостей у Женеві відбудеться якийсь прорив в американсько-китайських відносинах, максимум — дію угоди продовжать. Але тон китайців почав змінюватися.
"Ми підтримуємо всі зусилля, спрямовані на мир, і сподіваємося, що залучені сторони продовжать досягати справедливої, міцної, обов’язкової і взаємоприйнятної мирної угоди шляхом діалогу і переговорів, в кінцевому підсумку досягнувши політичного врегулювання української кризи", — сказав представник китайського МЗС КНР Лінь Цзянь, коментуючи ініціативу України та її союзників про 30-денного перемир’я, а також заяву Путіна про прямі переговори між Києвом та Москвою.
Прямої підтримки ідеї припинення бойових дій на місяць від китайського дипломата не почули, але разом із тим він і не згадав про "усунення першопричин". Ця заява не означає, що Сі почне змушувати свого друга Путіна до укладення мирної угоди, радше це сигнал Сполученим Штатам, що Пекін готовий до ширших торгів. І що навіть зміна тональності заяв матиме високу ціну.
Чому Китай не може бути посередником у переговорах
"Якщо цей шлях виявиться невдалим, є й інші кандидати. Є Туреччина, яка підтримує канали комунікації. А потім, перш за все, є Китайська Народна Республіка, яка як ніхто інший має засоби змусити Путіна сісти за стіл переговорів і пом'якшити його вимоги", — так глава МЗС Польщі Радослав Сікорський прокоментував можливість заміни США як посередника для припинення російсько-української війни.
Ця заява має вигляд такої собі шпильки Трампу, посередницькі потуги якого зайшли в глухий кут, тому його оточення — від Віткоффа до Рубіо — підтримує ідею самоусунення американців від переговорного процесу. Що може статися в разі нульового ефекту від зустрічей в Стамбулі. Процитуємо Віткоффа з його інтерв'ю для онлайн-видання Breitbart News:
"Якщо не відбудуться прямі переговори між Україною та Росією "Сполучені Штати повинні відійти від цього конфлікту, що б це не означало, і просто не брати в ньому участі".
Простіше кажучи, Трамп та його оточення просто шукають нагоду втекти з-за столу переговорів у більш-менш пристойному вигляді.
Це буде погано для нас, бо краще мати такого посередника, як Трамп, хай і з дивним і непослідовним баченням ситуації, аніж не мати ніякого. Бо ні Анкара, ні Пекін не замінять американців. Турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган дійсно має свої канали комунікації з Кремлем, проте ці канали вже кілька разів не спрацьовували. Найвідоміший випадок, коли лідер Туреччини намагався вмовити Путіна відновити роботу Чорноморського зернового коридору, який був персональним геополітичним успіхом Ердогана, проте у нього нічого не вийшло.
Що ж до посередництва КНР, то і це ми вже проходили. 24 лютого 2023 року на річницю російського вторгнення в Україну було оприлюднено 12 пунктів "Позиції Китаю щодо політичного врегулювання української кризи". Українці та наші союзники оцінили цей документ як такий, що вигідний Росії. У ньому були дуже поверхові визначення і такі ж поверхові поради. З цим "мирним планом" активно їздив світом спецпредставник уряду Китаю у справах Євразії Лі Хуей. Приїздив і до Києва. Та оскільки китайці пропонували залишити окуповані українські території росіянам, від посередницьких послуг Китаю на користь Росії — відмовилися.
Другий "мирний план" — китайсько-бразильський — містить шість пунктів. Він з’явився майже рік тому, 24 травня. Кілька місяців поспіль китайці активно протискали свою ініціативу, отримавши схвалення у понад ста країнах і навіть проводили свої заходи в ООН. Але і цей план не містив конкретних кроків. Він мав вигляд піар-акції Китаю для посилення геополітичного впливу на Глобальному півдні.
Ще тоді експерти почали вдаватися в питання: чи хоче китайська влада взагалі закінчення війни в Україні? Оскільки ця війна додала турбулентності світовій політиці та економіці, від чого негатив відчуває і Китай, то завершення бойових дій в принципі КНР могло б бути вигідним. Але так, щоб Росія не програла і не перемогла, те саме стосується України та її партнерів. Поразка Росії може змести Путіна та дати старт розвалу цієї недоімперії. А отже, всі вигоди від "доїння" Росії Китай втратить. Перемога ж України й колективного Заходу підриватиме китайську геополітичну парадигму про слабкість США та їхніх союзників. То в чому Китай може бути посередником?
Якби Сі хотів, давно натиснув би на Путіна, не допомагав би Росії, але не зробив цього. Або чекає, коли Трамп зі своїми мирними потугами сяде у глибоку калюжу і тоді знову витягне згаданий спільний із Бразилією план, щоб мати вигляд миротворця глобального масштабу, або і далі нічого конкретного не робитиме. Якщо від не діяння економічні втрати Китаю будуть меншими, аніж в разі, якщо він стане на чийсь бік. Тому важко погодитися з надіями пана Сікорського на Китай як посередника. Бо обидва "або" — не про мир в Україні, вигідний Україні та Європі, а про інтереси Пекіна.