Трамп засумнівався у своїй здатності принести мир. Чого Україні очікувати далі
Після розмов із диктатором Путіним та президентом Зеленським Трамп засумнівався, що зможе припинити російсько-українську війну.
"Я не знаю. Я не можу вам сказати, чи станеться це, чи ні", — сказав він.
То ж якими можуть бути сценарії подальших подій?
Зради американців немає, але тривожність триває
Колись генсек НАТО Марк Рютте, відомий фахівець із психології Дональда Трампа, радив звертати увагу не на те, що іноді каже цей американський політик, а на те, що він робить. Приміром, багато хто очікував гучного скандалу на саміті Північноатлантичного альянсу в Гаазі, проте засідання відбулося приголомшливо спокійно. Глава Білого дому своїми заявами неодноразово викликав серед українців емоційні гойдалки. Так було, є й буде. Водночас, попри бажання окремих членів команди Трампа вивести США з переговорного треку, Америка з нами. На питання журналістів, чи є для нього пріоритетом припинення війни в нашій країні, Трамп відповів, що хотів би цього. Отже, ніякої зради американців немає. Але є різне з американською адміністрацією бачення шляху до миру.
Різниця проявилася у рішенні про обмеження постачання зброї Україні. Новина про це окрилила кремлівську пропаганду і шокувала не тільки українців, а й наших європейських партнерів. ЗМІ у США та в Європі дуже жорстко пройшлися по Трампу та його команді за це рішення. Навіть лояльне до нього видання The New York Post закликало президента відновити надання військової допомоги Україні.
"Після вашого заклику (заклику Трампа про перемир’я, — ред.) Путін здійснив найбільшу за всю війну атаку безпілотниками та ракетами. То чому, пане президенте, ваша адміністрація карає Україну?" — зазначили автори статті.
І дуже правильно наголосили: "Путін розуміє тільки силу".
Щоб збити хвилю негативу через ЗМІ вкинули легенду, що ухвалу про припинення постачання зброї Україні одноосібно прийняв глава Пентагона Піт Гегсет. Жодного дефіциту озброєння в Штатах немає, а міністр оборони, буцімто не поставивши до відома Держдеп і Трампа, зупинив постачання зброї. Була схожа версія: Гегсет не сам вирішував, а з подачі свого заступника — близького до віце-президента Джей Ді Венса Елбріджа Колбі. Проте подібні фокуси у системі влади при Трампу неможливі. Гегсет, особливо після того, як ледь не вилетів із крісла під час гучного скандалу з витоком через Signal спілкування членів команди президента, самостійно подібних рішень не ухвалює. Власне, це підтвердив Трамп. Коментуючи припинення постачання зброї Україні, він переконував:
"Ми надаємо зброю, і ми вже надали дуже багато. Ми співпрацюємо з ними, намагаємося допомогти, але не припиняли постачання".
Але при цьому повторив причину, якою мотивувалася пауза зі зброєю:
"Ми повинні переконатися, що в нас достатньо й для себе".
У цій історії легенда про "поганого Гегсета" схожа на прикриття справжньої причини. 3 липня Трамп телефоном розмовляв із Путіним, а про зупинку зброї повідомили 1 липня. Дуже нагадує "жест доброї волі" з боку американського президента у бік Путіна перед телефонним контактом. Під час якого російський диктатор фактично послав Трампа заявами про "усунення першопричин війни". Після цього американський лідер визнав, що в розмові з Путіним не домігся прогресу стосовно припинення війни в Україні. І висловив незадоволення цим пунктом переговорів. Наступного дня Трамп здзвонився із Зеленським, і далі пішла хвиля пояснень: мовляв, ніхто постачання зброї не зупиняв, питання стосувалося лише певних компонентів.
Чи мала змінити думку Путіна припинення постачання хай і не всієї американської зброї, але її важливої частини? Мабуть, у Білому домі досі існує лобі, яке нашіптує своєму шефу, що він може домовитися з Путіним без жорсткого тиску на нього. Звідси й невизначеність з давно обіцяними "пекельними санкціями", з якими Трамп тягне. Як з’ясувалося, вони вже і не такі "пекельні", бо їх мають намір пом’якшити.
Ця історія нагадує переговори у Стамбулі. Одразу було зрозуміло, що вони не дадуть очікуваних результатів, але президент США наполіг на їхньому проведенні. Тому навіть після розмови Трампа із Зеленським не варто виключати, що перший із них знову поведеться на наступну спробу Путіна затягувати час. Не дарма у Москві вже розповідають про нові переговори.
Чотири сценарії після "я не знаю" Трампа: два несприятливих і два сприятливих
Власне, продовження невизначеності і є перший сценарій. Буде, як зараз, тупцювання на місці. Невизначеність дуже гнітюча, адже ми бачимо щоденні атаки дронами та ракетами на тлі посилення наступів ворога в різних місцях фронту і при цьому чуємо від Трампа сумніви у здатності щось вдіяти. Чи все ж варто прислухатися до поради Рютте: судіть не за словами, а за ділами?
Припустимо другий сценарій, сприятливий для нас — розмова із Зеленським, якою український президент лишився задоволений, стане відправною точкою зміни позиції Трампа.
"Ми обговорили й тематику ППО. Я вдячний за готовність допомагати. Саме Patriot — ключ до захисту від балістики. Обговорили ще кілька важливих питань, які детально пропрацюють наші команди на зустрічах найближчим часом", — розповів Зеленський про деталі телефонної розмови з американським колегою.
Намір передати Україні ракети для Patriot підтвердив особисто Трамп.
"Ракети Patriot необхідні їм для оборони. А я не хочу бачити, як убивають дітей", — зауважив він.
Крім того, минулого тижня укладено важливу угоду між Міністерством оборони України та однією з провідних американських компаній про спільне виробництво дронів, зокрема, дронів-перехоплювачів. То ж є сподівання, що з особистими контактами президентів, роботою дипломатів думка Трампа змінюватиметься. Значним мінусом цього сценарію залишається час, — ніхто не скаже, коли замість пауз у постачанні зброї ми побачимо потужний її потік.
Третій сценарій — несприятливий — через свою політику мит американський президент розсвариться зі союзниками, його "один великий прекрасний закон" почне бити по кишені американців і це призведе до переключення Трампа із зовнішньої на внутрішню політику. До того ж Ілон Маск зі своєю "Американською партією" додав йому проблем. Ми були свідками, як 12-денна ізраїльсько-іранська війна затьмарила в новинах повідомлення з України, то ж складно навіть уявити, куди новини про політичну нестабільність у Штатах та між Штатами й іншим світом відсунуть інформацію про війну у нас. Залишається сподіватися, що таких радикальних подій усе ж не буде.
Можливо, Трамп був би не проти переключитися на внутрішню політику, але скрізь, де він веде переговори чи просто займається політикою, виникає тема війни в Україні. Наші союзники в Європі ув’язують цю тему у всі перемовини з Вашингтоном. Наші союзники в Тихоокеанському регіоні бачать, як посилюються друзі Росії Китай та КНДР, і також висловлюють зацікавленість в максимально жорсткій позиції США у переговорах із Росією. У самих Штатах чутливі до незрозумілих для американського суспільства вагань свого президента. Всі ці речі дають надію на четвертий сценарій, також сприятливий — під тиском і союзників, і противників Трампу доведеться прискоритися, адже проблема недоговороздатності Росії стала світовою проблемою. Без її вирішення США не зможуть рухатися вперед. Видається, до Трампа поволі приходить розуміння, що історичні оцінки його президентства залежатиме не від того, скільки нелегалів він депортує, а від здатності припинити війну перемогою України. І своєю ж, звісно.