
В українському уряді відбулися одразу два важливі кадрові призначення. У середу, 19 серпня, Верховна Рада призначила Андрія Сибігу міністром закордонних справ, а Євгенія Хмару — міністром оборони.
Чим відзначилися новопризначені очільники ключових міністерств, який професійний шлях вони пройшли та які пріоритети визначають у роботі — розповідаємо в цьому матеріалі.
Андрій Сибіга — кадровий дипломат і юрист, який очолює українське зовнішньополітичне відомство з вересня 2024 року. Після перезавантаження Кабміну влітку 2026-го він певний час виконував обов'язки глави МЗС, а 19 серпня Верховна Рада повторно призначила його міністром закордонних справ. Рішення підтримали 266 народних депутатів.
Сибіга народився 1 січня 1975 року у Зборові на Тернопільщині. Навчався у Львівському державному університеті імені Івана Франка, де здобув дві спеціальності. Так, у 1997 році закінчив навчання як фахівець із міжнародних відносин і перекладач англійської мови, а 1999-го отримав юридичну освіту.
Дипломатичну кар'єру Сибіга розпочав ще 1997 року в Міністерстві закордонних справ. Уже наступного року він вирушив на дипломатичну службу до Польщі, де працював другим та першим секретарем посольства України. Пізніше повернувся до центрального апарату МЗС і обіймав керівні посади у Договірно-правовому департаменті. У 2008-2012 роках Сибіга знову працював у Польщі, цього разу як радник-посланник українського посольства.
З 2012 до 2016 року дипломат очолював Департамент консульської служби МЗС. Наступним важливим етапом стала робота у Туреччині. У 2016 році Сибігу призначили Надзвичайним і Повноважним Послом України в цій країні, і дипломатичну місію він очолював до 2021 року.
Після повернення з Туреччини Сибіга перейшов до Офісу президента. З травня 2021-го до квітня 2024 року він працював заступником керівника ОП і відповідав, зокрема, за питання зовнішньої політики та міжнародного партнерства. У квітні 2024 року дипломат повернувся до МЗС уже як перший заступник міністра, а 5 вересня того ж року Верховна Рада призначила його очільником відомства замість Дмитра Кулеби.
Під час нового призначення у серпні 2026 року Сибіга окреслив три основні напрями подальшої роботи української дипломатії: справедливий мир, членство України в ЄС і НАТО та підтримку світового українства. Серед практичних завдань він назвав посилення військової підтримки держави, залучення США та Європи, подальший тиск на Росію і зміцнення української протиповітряної оборони. Інтеграцію до НАТО Сибіга називає незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України.
Сибіга має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла. Він одружений та виховує трьох дітей.
Євгеній Хмара — український генерал-майор, спецпризначенець і бойовий офіцер, який більшу частину кар'єри провів у структурах Служби безпеки України. Після липневого перезавантаження уряду він очолив Міністерство оборони у статусі виконувача обов'язків, а 19 серпня Верховна Рада призначила його повноправним міністром. За кандидатуру Хмари проголосували 312 народних депутатів.
Хмара тривалий час залишався непублічною фігурою. Так, у відкритому доступі немає достовірної інформації про його дату та місце народження. Відомо, що Хмара має вищу освіту та проходив спеціалізовану професійну підготовку в системі безпеки й оборони.
Військову кар'єру він пов'язав зі спецпризначенням. Від 2011 року Хмара служив у Центрі спеціальних операцій "А" СБУ, більш відомому як "Альфа". Ще до повномасштабної війни брав участь в АТО, а після російського вторгнення у 2022 році виконував бойові завдання під час деокупації Київщини та на Донеччині.
Одним із найвідоміших здобутків його служби стала операція зі звільнення острова Зміїний у 2022 році, якою Хмара безпосередньо керував. Повернення острова під український контроль мало не лише військове значення. Це, насамперед, стало важливим кроком для послаблення російського контролю над північно-західною частиною Чорного моря.
Кар'єра Хмари у СБУ стрімко розвивалася під час повномасштабної війни. У 2023 році він очолив Центр спеціальних операцій боротьби з тероризмом СБУ. 24 серпня того ж року отримав звання бригадного генерала, а в червні 2024-го — генерал-майора. Згодом він очолив ЦСО "А" СБУ.
Підрозділ під його керівництвом активно застосовував безпілотні системи проти російських військ. За даними СБУ, спецпризначенці "Альфи" уразили російської військової техніки на понад 5,5 мільярда доларів. Йдеться, зокрема, про танки, броньовану техніку, артилерію, системи протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Хмару також пов'язують з організацією далекобійних ударів по військових об'єктах на території Росії та операцією "Павутина".
Після кадрових змін у СБУ він став тимчасовим виконувачем обов'язків голови спецслужби. На цій посаді Хмара працював від січня до липня 2026 року, коли після чергового перезавантаження влади президент Володимир Зеленський запропонував йому перейти до Міністерства оборони.
Після відставки Михайла Федорова Хмара спочатку став заступником міністра та виконувачем обов'язків очільника Міноборони. Для повноцінного призначення на посаду він мав залишити військову службу, оскільки відповідно до законодавства міністр оборони України повинен бути цивільною особою. Перед голосуванням у Верховній Раді 19 серпня Хмара повідомив, що звільнився з військової служби і відтепер має статус цивільної особи.
Під час виступу в парламенті новий міністр назвав одним із головних завдань перехоплення Україною стратегічної ініціативи у війні. Серед його пріоритетів — швидше забезпечення фронту зброєю, розвиток українського оборонно-промислового комплексу, нарощування власного виробництва озброєння та підтримка військовослужбовців. Окрему увагу Хмара планує приділяти збереженню життя та здоров'я військовослужбовців. Так, впровадження технологій має мінімізувати ризики для бійців та забезпечити перевагу на полі бою.
Хмара має низку державних нагород за службу та участь у бойових діях. Зокрема, він нагороджений орденом Данила Галицького, орденом Богдана Хмельницького, орденом "За мужність" III ступеня та "Хрестом бойових заслуг".
Нагадаємо, 17 серпня президент Володимир Зеленський призначив командувачем Сил логістики Збройних сил України полковника Юрія Погрібного.