
Попри поширений міф, що сперматозоїди гинуть одразу після контакту з киснем, насправді ці клітини мають значно складніші механізми виживання. Тривалість їхнього життя залежить від умов середовища, температури, вологості та енергетичних ресурсів.
Після утворення в яєчках сперматозоїди проходять через придаток яєчка, де можуть зберігатися у "пригніченому, але життєздатному стані" до двох тижнів, передає видання Live Science. Як пояснює дослідник з Університету Ньюкасла Бретт Ніксон:
"Сперма може зберігатися там у життєздатному, але функціонально пригніченому стані до приблизно двох тижнів".
Після еякуляції їхня доля залежить від умов у жіночих статевих шляхах. У середньому вони можуть виживати до 5-7 днів, хоча іноді фіксували випадки до 28 днів. Професор репродуктивної біології Крістофер Барратт зазначає:
"Більшість людей кажуть, що [сперматозоїди живуть] до семи днів. Ми знаємо це, бо у людини все одно приблизно 5% шансів завагітніти, навіть якщо вона займається сексом за сім днів до овуляції".
На виживання клітин впливають не лише зовнішні умови, а й біохімічне середовище організму. Насіннєва рідина містить поживні речовини, які підтримують сперматозоїди, а в жіночому організмі вони можуть отримувати додаткову енергію та "відпочивати" в певних резервуарах. Барратт пояснює:
"Жіночий тракт також відіграє критичну роль у виживанні сперматозоїдів, забезпечуючи їх енергією у вигляді глюкози під час подорожі до яйцеклітини".
Поза тілом тривалість життя сперматозоїдів різко скорочується:
Довше життя сперматозоїдів дає їм шанс "дочекатися" овуляції, що підвищує ймовірність запліднення. Дослідники також зазначають, що в деяких тварин ця здатність набагато вища, наприклад, у кажанів сперматозоїди можуть виживати до шести місяців.
Так, сперматозоїди — набагато витриваліші клітини, ніж прийнято вважати. Вони можуть зберігатися в організмі до кількох тижнів, а в ідеальних умовах навіть роками. Однак поза тілом їхнє життя дуже коротке.
Нагадаємо, торік в Європі побільшало дітей, народжених завдяки донорській спермі чоловіка, який має генетичну мутацію, що різко підвищує ризик виникнення раку. Деякі немовлята померли. Так, донор нібито був здоровим і пройшов перевірку, але згодом виявилося, що він мав мутацію ДНК.