Як в Україні поводяться з російськими полоненими: NYT розповіло про роботу працівників таборів

Працівники українських таборів для військовополонених мають охороняти, годувати й лікувати російських військових, попри усвідомлення того, що їхня країна вторглася в Україну та вчинила численні звірства. Для багатьох така робота стає випробуванням, адже потрібно зберігати людяне ставлення до ворога.

Як пише The New York Times, причини працювати з російськими полоненими в українців різні. Одні прагнуть навчитися долати ненависть, інші бачать у цьому внесок у боротьбу країни або просто працюють заради заробітку.

За даними ООН і правозахисних організацій, жорстоке поводження та катування українських військовополонених у росії добре задокументовані. Україну також звинувачували в неналежному поводженні з російськими військовими, зокрема під час захоплення в полон, однак незалежні спостерігачі зазначають, що такі випадки трапляються значно рідше.

Різницю можна побачити й під час обмінів полоненими: українські військові нерідко повертаються виснаженими, пораненими та хворими, тоді як росіяни мають значно кращий вигляд. Це викликає в українців біль і гнів, з якими доводиться боротися й працівникам таборів.

Наприклад, 58-річний Олег працює в таборі у Львові, але приховує це майже від усіх, крім дружини. Його брати та племінники досі воюють на передовій.

"Як я можу сказати їм, що доглядаю за російськими військовополоненими?" — запитує чоловік.

Чому Україна дотримується прав полонених

42-річний Іван долучився до створення першого в Україні табору для військовополонених після повномасштабного вторгнення 2022 року. Згодом він допомагав організувати й заклад у Львові.

За його словами, після звісток про злочини російських військових, зокрема в Бучі, працювати з полоненими було психологічно складно. Працівникам довелося подолати внутрішній бар’єр, а керівництву — чітко пояснити, що жорстоке поводження з утримуваними заборонене.

Україна прагне показати, що дотримується міжнародного права та поводиться з полоненими відповідно до встановлених норм. До українських таборів регулярно приїжджають представники Червоного Хреста, ООН і журналісти. Водночас міжнародні організації здебільшого не мають доступу до російських таборів.

Червоний Хрест також навчав українських працівників дотримуватися прав військовополонених, передбачених Женевськими конвенціями. Помічник генерального секретаря ООН з прав людини повідомляв, що умови в українських таборах загалом відповідають міжнародному гуманітарному праву та покращилися порівняно з 2022 роком.

Попри це, Іван регулярно чує від інших українців запитання, чому з російськими військовими поводяться належним чином.

"Люди мають розуміти — це йде на користь Україні. Це показує нас як цивілізовану європейську країну — на відміну від наших ворогів", — пояснив він.

Як працівники долають емоційне навантаження

Для Романа, який відповідає за харчування полонених, щоденна робота з російськими військовими стала особливо болісною після загибелі двоюрідного брата його дружини. Чоловік узяв коротку відпустку, щоб оговтатися від пережитого, а після повернення намагався якомога менше спілкуватися з полоненими.

Інший працівник, Олексій, також намагається тримати дистанцію. Він родом із Донецької області, частину якої росія захопила ще у 2014 році, тому робота з російськими військовими дається йому особливо важко.

Медик табору Роберт, навпаки, не може уникнути безпосереднього контакту з полоненими. 38-річний чоловік дізнався, що лікуватиме російських військових, лише під час пробного робочого дня. Спочатку він сумнівався, чи не суперечить така робота його відданості країні, побратимам і загиблим. Однак погодився на посаду, оскільки сприймав її як внесок у воєнні зусилля України.

З часом внутрішній конфлікт став слабшим, хоча повністю не зник. Роберт намагається не думати про те, що російські військові, яких він лікує, після повернення можуть знову піти воювати.

Нагадаємо, раніше у день чергового обміну полоненими відбулися двосторонні перемовини щодо розширення гуманітарної співпраці та захисту прав громадян. Сторони домовилися продовжити роботу над поверненням людей, обміном листами та возз'єднанням родин.