
Виклик за номером 103 не завжди означає автоматичний виїзд бригади екстреної медичної допомоги. Диспетчер спочатку оцінює стан пацієнта, після чого визначає категорію звернення, а від неї залежить термін прибуття медиків або необхідність надання іншої медичної допомоги.
Про це йдеться в матеріалі "Судово-юридичної газети".
Порядок роботи працівників екстреної медичної допомоги визначає наказ МОЗ України від 24 вересня 2020 року №2179. Після надходження звернення диспетчер має з'ясувати, що сталося, наскільки небезпечним є стан людини та якої допомоги вона потребує.
Найвищий пріоритет мають критичні виклики. Йдеться про стани, які безпосередньо загрожують життю людини та можуть потребувати негайних реанімаційних заходів.
Для таких звернень норматив прибуття бригади становить до 10 хвилин від моменту надходження виклику диспетчеру.
"Водночас ці 10 хвилин не є безумовною гарантією прибуття за будь-яких обставин. Постанова допускає перевищення нормативу, якщо затримка пов’язана, зокрема, з дорожнім рухом, погодними чи сезонними умовами або епідеміологічною ситуацією. Але таке перевищення не може стосуватися більше ніж 25% критичних викликів", — зазначили у статті.
Інша категорія — екстрені, але не критичні виклики. Це ситуації, коли стан людини потребує невідкладної медичної допомоги, однак безпосередньої загрози життю, як у випадку критичного виклику, немає.
Для них норматив прибуття бригади становить до 20 хвилин.
Як і для критичних звернень, час може бути перевищений через незалежні від системи ЕМД обставини. Проте такі випадки не повинні становити понад 15% екстрених викликів.
"Не кожне звернення на номер 103 означає, що до людини обов’язково буде направлена бригада. Якщо стан не є екстреним, диспетчер може порадити звернутися до лікаря первинної медичної допомоги або скористатися іншою доступною формою медичної допомоги. Йдеться, зокрема, про ситуації, коли людині необхідна консультація, але її стан не створює безпосередньої загрози життю", — повідомило видання.
До завдань бригади ЕМД не належать, зокрема, побутові чи планові медичні процедури, якщо вони не пов'язані з невідкладним станом. Наприклад, планова ін'єкція, вимірювання тиску, перев'язка, виписування рецепта чи довідки самі по собі не є підставою для виїзду екстреної допомоги.
Тобто призначення "швидкої" — реагувати саме на невідкладні стани, а не замінювати сімейного лікаря чи планову медичну допомогу.
Під час виклику необхідно максимально точно повідомити адресу або місце події та стан пацієнта. Диспетчер використовує цю інформацію для оцінки виклику та визначення необхідності направлення бригади. Якщо місце перебування людини неможливо встановити або заявник не може надати необхідних відомостей про пацієнта, це може ускладнити або унеможливити належне реагування.
Водночас відмова від виїзду не означає, що людина залишається без допомоги: якщо стан не відповідає критеріям екстреного, диспетчер має зорієнтувати заявника щодо подальших дій.
Додамо, препарати за програмою "Доступні ліки" деяким пацієнтам доставляють безпілотниками. Це особливо важливо для віддалених сіл і прифронтових громад, де аптеки відсутні, а звичне доставлення ускладнене.