На початку тижня світові ЗМІ повідомили інформацію про найближчі кроки керівника Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна. Товариш Сі, який нарешті офіційно оформив своє переобрання на безпрецедентний третій термін, планує найближчим часом відвідати Москву. Інформагентство Reuters вказало, що візит китайського лідера до столиці країни-агресора відбудеться уже наступного тижня. А видання The Wall Street Journal зробило іще сенсаційнішу заяву: виявляється лідер комуністичного Китаю після візиту до Москви нібито планує поговорити із президентом України Володимиром Зеленським.
Усе це, разом із нещодавнім мирним планом на 12 пунктів (який в принципі негативно сприйняли як українська влада, так і західні партнери України), свідчить про те, що Пекін всерйоз взявся за російсько-українську війну. Але з якою метою?
З візитом Цзіньпіна до Москви усе більш-менш зрозуміло. По-перше, поява такого персонажа, як лідер однієї із головних держав світу, у столиці країни, тим паче воюючої – це жест насамперед символічний. Згадаймо лютневий візит до України президента США Джозефа Байдена-молодшого. Це були кілька годин, протягом яких жодні серйозні рішення не ухвалюються.
20 лютого 2023 рік. Президент США Джо Байден у Києві. Джерело: ОП
У Сі в Москві, звісна річ, буде значно більше часу – власне, стільки, скільки він вважатиме за потрібне, бо по російській столиці поки що ніхто не стріляє. Однак це нічого не означає.
Зокрема, тому, що Сі Цзіньпін – лідер Комуністичної партії. А комуністи, і це добре пам'ятають люди, які уповні застали радянські часи в Україні, усі свої рішення узгоджували заздалегідь. Візити організовувалися тільки тоді, коли треба було просто підписати на публіку відповідні документи. Тож очікувати від поїздки китайського лідера до російської столиці якихось серйозних наслідків не варто. Йдеться, зокрема, про можливе надання російським окупаційним військам китайської зброї. Це питання, якщо воно є на порядку денному і всерйоз розглядається Пекіном, буде домовлене й ухвалене не з таким рівнем публічності.
Навіщо ж тоді Сі летить у Москву? Рівно для того, для чого Байден приїздив поїздом до Києва. Щоб продемонструвати, на чийому боці зараз Китай. Звісна річ, офіційно буде заявлено, що КНР виступає за мир в Євразії, за якнайшвидше припинення вогню і недопущення використання ядерної зброї. Але ми пам'ятаємо, що до 90-х років минулого століття у світі не було більшого борця за мир, ніж Радянський Союз. Що не заважало йому фінансувати усі можливі терористичні організації, зокрема і батька нинішнього сирійського диктатора Хафеза Асада.
Тож те, що Сі Цзіньпін скаже у Москві, не грає аж такої ролі, як сам факт візиту. Байден приїхав до України – Сі летить до Росії. Сигнал більш ніж очевидний. Сигнал не для України, звісна річ, і навіть не для Заходу. Цей сигнал орієнтований на країни "глобального Півдня" – від яких, зокрема, залежить ситуація в Організації Об'єднаних Націй.
Днями заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, голова Постійної делегації України в ПА НАТО Єгор Чернєв нагадав, що Україна не полишила ідею вигнання Росії із Радбезу ООН чи взагалі з цієї організації. І єдиний реальний шлях, як пояснив український нардеп, це голосування на Генасамблеї ООН, де голоси самої Росії та Китаю не матимуть такої ваги, як у Радбезі.
Звісна річ, візит Сі Цзіньпіна до слів Чернєва не має жодного відношення. А от до боротьби за підтримку "глобального Півдня" – так. І китайський лідер цим візитом продемонструє, що за Росією стоїть така серйозна сила, як КНР. Та сама КНР, яка, скажімо, має вплив на велику частину Африканського континенту. Або входить в одну організацію із Бразилією. Пекін, що б він не говорив про нейтралітет, підтримує у нинішній війні Москву – і хоче більш ніж промовисто пояснити це тим, хто досі не визначився.
Інша справа – розмова із Зеленським. Китай довгий час ігнорував Україну як суб'єкт геополітичної реальності, навіть попри реверанси з боку деяких представників нинішньої влади, які ще донедавна планували розбудовувати країну за принципами КНР. А тепер Сі Цзіньпін готовий до переговорів із президентом України, яка цілком очевидно виступає з Китаєм у різних "лігах".
Лідер Китаю Сі Цзіньпін. Джерело: flickr com ennler
Імовірно, Сі Цзіньпін готує для глави Української держави таку пропозицію щодо завершення війни, яка влаштує і Росію (тобто, відповідно, і Китай), і чинну українську владу. Ні для кого не секрет, що перемога України є невигідною для КНР, особливо перемога упевнена й остаточна, коли Кремль втратить вплив на цю частину колишньої Російської імперії (мова, до речі, не тільки про Україну, а і про Молдову, доля якої міцно пов'язана з українським питанням) – бо означатиме посилення демократичного світу і водночас послаблення авторитарно-тоталітарної частини планети. А це – пряма загроза тайванським планам Пекіна.
Звісно, в інтересах Сі була б перемога Росії. Це означало б поразку насамперед не України, а США, які мають захищати Китайську республіку на острові Тайвань – і відкрило б КНР шлях до завоювання острова. В усякому разі, такою є китайська оцінка цього можливого варіанту. Але зараз уже очевидно, що перемогти Росія не може. Навіть можливе використання проти нашої країни тактичної ядерної зброї нічого у війні не змінить (а якщо і змінить, то тільки погіршить ситуацію для самої Росії, оскільки Заходу, зокрема США, потрібно буде реагувати на цей удар значно жорсткіше, ніж зараз).
Тому для Сі Цзіньпіна є лише один реальний варіант завершення війни – виведення із неї Росії з мінімальними втратами і реноме переможця. (Друге важливе насамперед самій російській владі, оскільки на Заході усім буде очевидно, що це реноме є такою ж вигадкою кремлівських пропагандистів, як і "нацисти" чи "біолабораторії" в Україні.)
Саме для цього, для пропозиції про таке завершення війни, Сі й планує свої переговори із Зеленським. І тут українському президенту важливо розуміти наступне: будь-яке завершення нинішньої війни без виходу на міжнародно визнані державні кордони буде лише паузою у глобальному російсько-українському конфлікті.
Вигнання російських військ з української території означатиме серйозні втрати для окупантів – оскільки самі вони не підуть, то їх доведеться вибивати. Втрати, від яких російська армія оговтуватиметься не рік і не два. І не тільки армія, а і військово-промисловий комплекс, економіка в цілому, санкції проти якої з великою долею імовірності знімуть тільки після відновлення територіальної цілісності та нового мирного договору між Києвом і Москвою.
За цей час Україна має або вступити до НАТО, заховавшись під "ядерну парасольку" щонайменше США і Великої Британії – або отримати такі гарантії безпеки від США, які має Тайвань. Або нещодавно отримали Фінляндія і Швеція. Нагадаємо, що Сполучені Штати заявили після рішення цих двох північноєвропейських країн про вступ до НАТО, що навіть до ратифікації угоди про приєднання Фінляндії та Швеції усіма членами Альянсу США захищатимуть обидві країни у випадку зовнішньої агресії (Росії, звісна річ), оскільки цього вимагала б п'ята стаття Північноатлантичного договору.
У всіх інших випадках навіть реальне перемир'я, яке може настати хоч завтра, рано чи пізно обернеться новою війною. І їй Китай не те що не намагатиметься завадити, але навіть зі зрозумілих причин сприятиме (за умови отримання твердих гарантій від Москви щодо незастосування ядерної зброї.)
Тому жодні пропозиції від комуністичного Китаю для України не є прийнятними, якими б "батогами" чи "пряниками" не спокушав Володимира Зеленського Сі Цзіньпін. Врешті-решт, один із попередників нинішнього президента України уже погодився на умови диктатора – і чим він завершив свою політичну кар'єру та й взагалі активне життя? Тому навряд чи Зеленському хочеться завершити свою президентську каденцію проживанням десь під Москвою, по сусідству із головним політичним невдахою України Віктором Януковичем. Значно кращою і привабливішою є перспектива виступати у Європарламенті чи жити десь у затишній Європі, подорожуючи з лекціями на тему "Як я переміг Володимира Путіна".
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
