Термін «Економіка пончиків» вперше було використано британською економісткою Кейт Раворт у звіті, опублікованому в Oxfam у 2012 році. Цю ж теорію вона згодом дослідила у своїй книзі «Економіка пончиків: 7 способів думати як економіст 21-го століття». Раворт пропонує нову гуманістичну економічну модель - інструмент, який починають використовувати багато міст у всьому світі.
Що таке “пончикова економіка”?
Теорія пончика – це зміна економічної моделі у відповідь на нові виклики людству: викорінення глобальної бідності за допомогою обмежених природних ресурсів планети.
Таку назву теорія отримала через те, що візуально її можна зобразити двома дисками у формі пончиків: один у центрі – це соціальна основа, яка включає основні фундаментальні права, а зовнішнє кільце – це екологічна стеля, яку не можна перевищувати, якщо ми хочемо гарантувати процвітання людства. Посередині “пончик”, що символізує простір, у якому людство може прогресувати та розвиватися. Обидва кола збігаються з Цілями сталого розвитку ООН (ЦУР).
Зміна парадигми, запропонована Кейт Раворт, дозволяє відійти від економічної моделі постійного зростання, що вимірюється валовим внутрішнім продуктом (ВВП), і усвідомити, що, зрештою, економічне процвітання залежить від людського та природного добробуту. Щоб досягти цього, економістка пропонує трансформувати системи управління, ставлячи за мету регенерацію та розподіл благ.
Яка межа процвітання?
Раворт визначає дев’ять екологічних порогів, які не слід перевищувати, щоб уникнути подальшої біологічної деградації: зміна клімату, втрата біорізноманіття, окислення океану, розорення землі, брак прісної води, концентрація азоту та фосфору, хімічне забруднення, забруднення повітря та руйнування озонового шару.
Водночас модель враховує зі цілі сталого розвитку, багато з яких перегукуються з фундаментальними правами людини: подолання голоду, охорона здоров'я, якісна освіта, гендерна рівність, чиста вода та належні санітарні умови, доступна та чиста енергія, гідні умови праці та інші.
Як “пончики” допоможуть на практиці?
Міста виступають тією найменшою одиницею, яка покаже успіх трансформаційних процесів, закледених в моделі Кейт Раворт. Амстердам, Брюссель, Мельбурн або Берлін є прикладами міст, які приєднуються до «теорії пончиків» і таким чином прокладають шлях до соціальної та екологічної стійкості. Відправна точка у всіх відносно схожа: розширити залученість у процес визначення можливих рішень найбільш гострих проблем.
Щоб включити теорію Раворт у моделі міського управління, міста повинні відповісти на такі запитання:
Мета: чому або кому служить місто?
Мережі: як місто використовує свою купівельну спроможність та свої мережі?
Управління: як керують містом? Хто бере участь у процесі прийняття рішень?
Право власності: кому належать джерела багатства міста?
Фінанси: фінанси на службі міста чи місто на службі фінансів?
Пандемічний успіх Амстердаму
Столиця Нідерландів стала першим містом у світі, яке офіційно запровадило економіку пончиків на початку квітня 2020 року, вирішивши запустити цю ініціативу в той час, коли в країні був один із найвищих у світі показників смертності від пандемії коронавірусу.
Міська влада Амстердама тоді заявила, що таким чином сподівається вийти з поточної кризи та уникнути майбутніх.
За словами Раворт, у грудні 2019 року Donut Economics Action Lab почала співпрацювати з політиками Амстердаму, щоб зменшити глобальну концепцію пончика до моделі міста. Муніципалітет офіційно прийняв модель 8 квітня 2020 року.
«Спочатку у нас були певні сумніви щодо часу. Але виявилося, що люди також прагнули ідей для відновлення нашої економіки після кризи. Наша кругова стратегія є інструментом, який гарантує, що ми не повертаємося до «звичайного бізнесу», а сподіваємося на спосіб змінити нашу економіку» — прокоментувала таке рішення Маріке ван Доорнінк, заступник мера міста Амстердаму.
Що передбачає стратегія для Амстердаму?
Цілі Амстердаму, зосереджені на 3 ланцюгах створення вартості:
-Потоки харчових продуктів та органічних відходів
Задання:
-короткі харчові ланцюги повинні забезпечувати надійну стійку систему харчування
-доступ до здоровох та екологічної їжі для мешканців міста
-якісна переробка потоків органічних відходів
Споживчі товари
Завдання:
-зменшити споживання, показуючи позитивний прикад для інших міст
-ощадливе використання ресурсів
-Амстердам максимально використовує відходи
Інфраструктура та міське середовище
Завдання:
-перехід до кругового розвитку вимагає спільних зусиль
-формулювання нових критеріїв, які входять в парадигму “кругової економіки”
-“круговий” підхід до існуючого міста
Місто поставило перед собою мету скоротити харчові відходи на 50% до 2030 року, вжило заходів, щоб мешканцям було легше споживати менше (шляхом створення легкодоступних і добре функціонуючих магазинів секонд-хенду та ремонтних служб протягом наступних трьох років). А також міська влада закликала будівельні компанії будувати з екологічно чистих матеріалів.
Критика “пончикової економіки”
Економіст Бранко Міланович є одним з основних скептиків теорії. Він стверджує, що модель Раворт не враховує той факт, що без зростання ВВП ми не викорінимо глобальну бідність. Аналогічно, поточні стійкі інновації є маргінальними, і їх прогрес є мінімальним у порівнянні з «тим, що має статися».
Також Міланович вважає, що в книзі глобалізований капіталізм входить у «фазу більш кооперації та м’якості», але насправді громадяни стають більш комерційно мотивованими, що веде до егоцентричного суспільства, орієнтованого на гроші та успіх.
У випадку з моделями глобального розвитку, та, яку відстоює “теорія пончиків”, викладає добре визначені проблеми та їх можливі рішення, але це не означає, що вони завжди будуть актуальними або універсальними.
Також читайте: Перспективи блокчейн-технологій у бізнесі
Фото з мережі інтернет.
Авторка: Ратушна Марія-Анна
