.png.webp)
Наївний міф про Горбачова 2.0. Коли американці перестануть вірити в "хороших росіян"
Спецпредставник президента США Кіт Келлог заявив, що Україна нібито хоче заморозити війну з Росією вздовж поточної лінії фронту. А віце-президент Джей Ді Венс пішов далі: мовляв, Київ і Москва мають почати прямий діалог. Оце і весь план?
Генерал Кіт Келлог, мабуть, найбільший наш друг із тих осіб в оточенні Дональда Трампа, яких той уповноважив мирити Україну та Росію. Він неодноразово викладав своє бачення закінчення війни, яке зводилося до її замороження. Найскандальнішу версію Келлог видав минулого місяця, коли запропонував розділити Україну на кілька зон, де розмістять війська країн "коаліції охочих" по завершенню війни з Росією. Тоді він також згадував про демілітаризовану зону упродовж лінію фронту. Після публікації статті про розділення нашої країни на зони, та ще й підкріплену мапою, Келлог кинувся виправдовуватися. Мовляв, про поділ України його неправильно зрозуміли. TrueUA тоді детально аналізував, чому ідея Келлога в принципі помилкова, і чому забуксував миротворчий план Трампа.
Демілітаризована зона та прецедент Німеччини. Про що стара пісня Кіта Келлога
Цього разу спецпосланець глави Білого дому виклав схожу версію, але з нюансами. Перший нюанс: за його словами, українська сторона нібито готова відійти на 15 кілометрів від лінії фронту за умови, що такі ж дії зробить і Росія.
"Це буде 30-кілометрова зона, яку можна буде контролювати", — зазначив Келлог.
Він додав: українцям треба сказати, що "це — одна з тих ситуацій, які можуть змінюватися з часом".
"Якщо ви погоджуєтеся на припинення вогню на поточних позиціях, то та земля, яку ви контролюєте, за яку ви боролися — ваша земля на цей момент", — наголосив він.
Тобто Келлог знову просуває ідею де-факто відмови України від приблизно 20% своєї території, тимчасово окупованої ворогом.
Процитуємо у цьому зв’язку президента Володимира Зеленського, який коментував схожі заяви іншого посланця Трампа, тільки в Росію, Стіва Віткоффа:
"Щодо території. Україна — суверенна держава, і всі території належать унітарній державі Україна. Тому знов таки про території нашої держави може говорити тільки народ України. І ви знаєте, що для нас — це червоні лінії визнавати будь-які території тимчасово окуповані як не українські, а російські. Тому знову таки відповідні представники обговорюють питання поза своєю компетентністю".
Цю ж оцінку повністю можна адресувати Келлогу. Розмови про демілітаризовану зону, її географічне розташування та інші моменти можливі тільки після тривалого припинення вогню, повернення додому всіх наших оборонців і вкрадених дітей, яких агресор незаконно утримує, гарантій безпеки Україні рівня 5 статі НАТО, продовження санкцій проти Росії до повної деокупації захоплених українських земель, компенсації Росією за завдані Україні руйнування. Американці, як посередники у переговорах, нездатні забезпечити нам виконання жодної з цих умов.
Другий нюанс: Келлог вірить, що перемир’я протягом 30 днів здатне докорінно змінити ситуацію.
"Якщо вдасться утримати це перемир’я протягом 30 днів, — сказав він в ефірі трампістського телеканалу Fox News, — тоді його можна буде подовжити. А як військовий я скажу: дуже важко знову розпочати конфлікт після припинення бойових дій. І я не думаю, що вони знову воюватимуть".
На тривалому перемир’ї наполягає й Україна, але всі є свідками спроб Путіна то великоднім, то тепер парадним до 9 травня перемир’ями підірвати довіру до будь-якого перемир’я взагалі. Бо диктатор сам їх зриває. Чи починаються війни знову після замороження конфліктів? Саме там і починаються. Найсвіжіший приклад — чергове загострення між Індією та Пакистаном.
Третій нюанс. Келлог вважає, що президент Трамп може забезпечити дотримання перемир’я, якщо Путін на нього погодиться, але не дає відповіді на питання, як діятиме американський президент у випадку незгоди російського диктатора. Досі ми чули тільки слабкі заяви американських можновладців про вихід із переговорів, якщо Україна і Росія не захочуть пристати на "прекрасний" план Трампа. Президент США продовжує погрожувати Москві санкціями, та чим довше він балакає, а не діє, тим швидше підриває віру світу у здатність США при цій адміністрації бути великою державою.
Є і четвертий нюанс: Келлог знову повторив мантру про Балтійські країни, які після Другої світової війни потрапили під радянську окупацію, та про Німеччину, яка змогла об’єднатися.
"Політичні реалії можуть змінюватися з часом", — каже американський спецпредставник.
Можуть, проте обидва прецеденти з історії не годяться для нинішньої ситуації. По-перше, події, про які каже Келлог, сталися за правління Михайла Горбачова, який хоча і лишався махровим шовіністом, проте розпочав демократизацію в СРСР та загравав із Заходом. Путін колись помре, але його спадкоємець буде з того ж організованого злочинного угрупування ФСБшників, які узурпували владу в Росії та перетворили населення на "тупу біомасу". Чекати на прихід до влади в "Мордорі" демократа, який віддасть Україні захоплені території, може тільки наївна людина.
По-друге, Путін внесенням до конституції РФ анексованого Криму та чотирьох частково окупованих українських областей заклав бомбу під власну державу. Навіть якщо в Росії до влади прийде Горбачов-2, він не зможе просто виключити загарбані території з конституції. Зазомбоване пропагандою населення йому не дасть це зробити. Єдиний варіант — зникнення Росії в нинішньому вигляді та перезаснування її як держави. Так сталося з СРСР — нема такої держави, нема і її конституції з "15 республіками-сестрами". Українці згодні з розвалом Росії, та от, на жаль, це не входить в плани США.
По-третє, для того, щоб відбулося об’єднання Німеччини й розвал СРСР дуже плідно попрацювали президенти-республіканці Рональд Рейган і Джордж Буш-старший. З боку Трампа поки не видно особливого бажання стати в один ряд із цими успішними попередниками. Замість показати силу, з Білого дому чутно популістські обіцянки відновити тюрму Алькатрас чи перейменувати Перську затоку на Аравійську.
Прямі переговори України й Росії? У чому помилка Венса
Не Келлогом єдиним. Учора віце-президент Джей Ді Венс висловив побажання, щоб Україні й Росія почали прямий діалог. Нагадаємо: кілька тижнів тому "язик Путіна" Дмитро Песков казав, що його шеф буцімто відкритий до двосторонніх переговорів з Україною. У відповідь Володимир Зеленський висловив нашу позицію:
"Після повного припинення вогню і з розуміння, на який термін, ми готові до будь-якого формату перемовин з ними".
Венс погоджується: у Росії забагато вимог для початку переговорів, проте все одно "США наразі розчаровані обома сторонами". Тобто американці й далі ставлять нас, жертву, і росіян, вбивць і злочинців, на один щабель. Це — перше.
Друге: Путін як раз і хоче переговорів без потужної партнерської підтримки України. Такі переговори колись відбувалися в Мінську в рамках так званої "Тристоронньої групи", куди росіяни привозили терористів із "ДНР" і "ЛНР". Не припиняючи під час переговорів атаки на наших захисників. Проходили — знаємо, повторення — не буде.
Третє: Венс каже, що під час прямих переговорів Росія та Україна "щонайменш 30 хвилин розповідають про історичні передумови" війни. Ця заява свідчить про нерозуміння американськими переговорниками природи цієї війни. Не можна рухатися до стабільного миру, не знявши екзистенційну загрозу для України з боку Росії.
Четверте: різнобій заяв представників адміністрації США і зміна думок знову засвідчує, що у неї немає стратегічного плану миру для України. Є тактичні кроки, які переписують у процесі.
Було б добре, якби планувальники у Вашингтоні переглянули три положення:
- Україна і Росія не "сторони конфлікту", Україна — жертва, Росія — агресор, з усіма наслідками для агресора;
- США не безсторонній посередник, який хоче укладення будь-якої угоди про замороження бойових дій, лиш би швидше, а мислить на століття вперед, забезпечуючи стійкий мир на основі міжнародного права;
- США діють спільно з Європою та іншими союзниками, адже йдеться про майбутнє демократичного світу перед загрозою авторитарних режимів, які об’єднуються, бачачи слабкість євроатлантичних союзів.
Простіше кажучи, є потреба перезавантажити ідеологію переговорів і, відштовхуючись від нової, писати переможну стратегію. Інша справа, чи хочуть цього у Білому домі. Заяви Трампа і його оточення на адресу Росії й Путіна останнім часом стали жорсткішими. І це — обнадіює.