
Приготування їжі для інших людей може давати короткочасний емоційний підйом і посилювати відчуття щастя. Науковці називають це "просоціальним приготуванням їжі" — тобто дією, спрямованою на турботу про іншу людину.
Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Applied Psychology: Health and Well-Being, пише Psychology Today.
Автори роботи проаналізували результати чотирьох досліджень за участі понад 1500 людей. Вони з’ясували, що люди, які готували їжу для інших, частіше повідомляли про зростання позитивних емоцій і суб’єктивного відчуття щастя саме в моменті.
В одному з досліджень приготування їжі для інших також пов’язували з вищою самооцінкою, більшою життєвою енергією та нижчим рівнем негативних емоцій.
Науковці наголошують, що емоційний ефект виникає не просто через сам процес готування. Важливим є саме просоціальний елемент — усвідомлення, що людина робить щось корисне й приємне для когось іншого.
За словами дослідників, така дія може посилювати відчуття зв’язку з іншими людьми, давати відчуття компетентності та дозволяти виразити турботу у конкретний спосіб.
При цьому користь не обов’язково залежить від складності страви чи кулінарної майстерності. Психологічне значення може мати сам факт зусилля, вкладеного в іншу людину.
Одним із цікавих висновків стало те, що інтровертні люди в окремих випадках можуть отримувати від такого приготування навіть більшу емоційну користь.
Дослідники припускають, що для них це може бути зручним способом проявити турботу без надмірного соціального навантаження. Приготування їжі дає змогу підтримати людину тихо, структуровано й без потреби в активній взаємодії.
Автори дослідження підкреслюють, що йдеться насамперед про короткочасний підйом настрою, а не про радикальну зміну рівня щастя чи заміну психологічної допомоги.
Водночас такі маленькі щоденні дії можуть підтримувати емоційну стійкість. Приготування вечері для близьких, супу для хворого родича або страви для друга може бути не лише побутовим обов’язком, а й способом відчути зв’язок, корисність і турботу.
Додамо, психологи зазначають, що звичка тримати відкритими велику кількість вкладок не є рідкістю. Часто це пов’язано з бажанням не втратити важливу інформацію, потребою у візуальних нагадуваннях або прагненням одночасно працювати з кількома джерелами даних.