
Люди, які живуть в одному домі, можуть мати спільною помітну частину мікробів у роті та кишківнику. Нове дослідження показало, що це стосується не лише родичів або романтичних партнерів, а й сусідів по житлу.
Про це пише IFLScience. Дослідники проаналізували оральні та фекальні зразки понад 400 людей із більш ніж 200 домогосподарств в Італії та Фіджі. Вони визначали окремі штами мікроорганізмів у кожної людини й порівнювали їх із мікробами тих, хто живе поруч.
З’ясувалося, що співмешканці мають значно більше спільних мікробів, ніж люди з тієї самої громади, які живуть окремо. У середньому люди, які мешкають разом, ділять близько 19% штамів кишкового мікробіому та 26% штамів орального мікробіому.
Романтичні партнери мали найбільшу схожість саме в оральному мікробіомі. У середньому вони ділили близько 44% мікробів у ротовій порожнині, що науковці пов’язують із поцілунками та обміном слиною. Водночас у кишковому мікробіомі різниця між типами стосунків була менш помітною. Приблизно однакова частка спільних кишкових мікробів спостерігалася і в партнерів, і в родичів, і в людей, які просто живуть разом.
За словами першого автора дослідження Вітора Гейдріха, вибір людей, з якими ми ділимо житло, може суттєво впливати на наш мікробіом. А це потенційно має значення і для здоров’я.
Науковці наголошують, що харчування та спосіб життя впливають на мікробіом, але не пояснюють повністю, звідки саме беруться ті чи інші мікроорганізми.
Спільне житло створює багато можливостей для передачі мікробів: через близький контакт, спільні поверхні, ванну кімнату, кухню, посуд або інші побутові взаємодії.
Дослідники також виявили зв’язок між мікробіомом ротової порожнини та кишківника. Частково це може пояснюватися тим, що люди постійно ковтають слину, а разом із нею — мікроорганізми з рота. Водночас не всі мікроби, які потрапляють до організму, приживаються. Науковці припускають, що важливу роль відіграє те, чи здатне тіло прийняти колонізацію певних бактерій.
Автори дослідження звернули увагу, що серед найбільш передаваних кишкових мікробів були види, пов’язані з біомаркерами діабету 2 типу та гіршим кардіометаболічним здоров’ям.
В оральному мікробіомі серед добре передаваних видів траплялися мікроорганізми, які раніше пов’язували з колоректальним раком, а також умовно-патогенні бактерії. Вони зазвичай не шкодять здоровим людям, але можуть спричиняти проблеми в разі ослабленого імунітету.
Науковці поки не можуть точно пояснити, чому саме такі мікроби передаються ефективніше. Одна з версій полягає в тому, що вони краще витримують стрес і тому легше виживають під час переходу від однієї людини до іншої. Дослідники вважають, що розуміння природної передачі мікробіому може допомогти у майбутніх медичних підходах. Зокрема, ці дані можуть бути корисними для вдосконалення пробіотичних терапій і трансплантації фекальної мікробіоти.
Водночас автори наголошують, що мікробіом людини залишається складною системою, і наука лише поступово з’ясовує, як саме він формується, передається та впливає на здоров’я.
Додамо, попри поширений міф, що сперматозоїди гинуть одразу після контакту з киснем, насправді ці клітини мають значно складніші механізми виживання. Тривалість їхнього життя залежить від умов середовища, температури, вологості та енергетичних ресурсів.