
Вчені переглянули роль генів у тривалості життя. Спадковість може мати значно більший вплив, ніж вважалося раніше. Можливо, тривалість життя людини значною мірою "закладена" в ДНК, і цей вплив довго недооцінювали.
Про це свідчить нове дослідження Інституту Вейцмана, опубліковане в журналі Science, передає ScienceDaily.
Роками в науковому середовищі домінувала думка, що тривалість життя людини переважно визначається способом життя, умовами довкілля та випадковими факторами, а генетика відіграє лише другорядну роль. Проте нові дані свідчать, що внесок спадковості може сягати приблизно половини відмінностей у тривалості життя між людьми.
Дослідники проаналізували великі бази даних близнюків зі Швеції та Данії, включно з тими випадками, коли близнюків виховували окремо. Це дало змогу точніше відокремити вплив генів від впливу середовища та життєвих обставин. Додатково науковці застосували математичне моделювання та симуляції "віртуальних близнюків", щоб відфільтрувати зовнішні причини смерті, такі як нещасні випадки чи інфекційні захворювання.
Після такої корекції даних дослідники зафіксували значно сильніший генетичний вплив, ніж у попередніх оцінках. Це означає, що роль ДНК у процесах старіння могла бути системно недооцінена протягом десятиліть. За словами авторів роботи, попередні моделі не дозволяли повністю відокремити біологічне старіння від зовнішніх факторів, через що генетичний компонент виглядав слабшим, ніж є насправді.
Отримані результати можуть змінити підхід до вивчення старіння та довголіття. Якщо генетика справді має такий значний вплив, це відкриває нові можливості для пошуку генів, пов’язаних із тривалістю життя, а також для розробки потенційних медичних підходів до продовження здорового життя людини.
Нагадаємо, нове дослідження науковців показало, що неприємні чи проблемні люди у нашому оточенні можуть не лише погіршувати психічне здоров’я, а й реально прискорювати біологічне старіння.
Додамо, нещодавно вчені знайшли новий неочікуваний спосіб боротьби зі старінням.