Звикли догоджати всім навколо: психолог назвав ознаки такої поведінки та пояснив, як її позбутися
Люди часто поступаються власними інтересами заради інших. Наприклад, погоджуються піти до ресторану, який обрали друзі, або допомагають колезі, навіть якщо мають власні невідкладні справи. У певних ситуаціях це цілком нормально. Проте проблема виникає тоді, коли людина робить такі поступки не за власним бажанням, а через страх конфлікту чи прагнення всім сподобатися.
Клінічний психолог Адам Борланд у матеріалі Cleveland Clinic пояснює, що люди зі схильністю догоджати оточенню постійно ставлять чужі потреби вище за власні. З часом це може негативно позначитися на їхньому самопочутті.
"Такі люди віддають, віддають і віддають, аж поки це не починає шкодити їм самим. Коли ви постійно ставите бажання та потреби інших на перше місце, не задовольняючи власних, це може призвести до стресу, розчарування та навіть образи", — зазначає фахівець.
Що означає звичка догоджати іншим
Людина, яка прагне всім подобатися, часто намагається зробити оточення щасливим коштом власного комфорту. Вона може вибачатися навіть тоді, коли не винна, брати на себе відповідальність за чужі помилки або погоджуватися з рішеннями інших, не висловлюючи власної думки.
"Така людина постійно відсуває власні потреби на нижчі позиції у списку пріоритетів, щоб задовольнити бажання інших. Вона може потрапляти у складні ситуації або брати на себе зайві обов’язки, намагаючись заслужити прихильність і схвалення оточення", — пояснює Борланд.
Водночас не кожна поступка свідчить про проблему. Наприклад, іноді людина може погодитися підмінити колегу або піти з другом на захід, який їй не надто цікавий. Це стає приводом для занепокоєння, коли подібна поведінка перетворюється на постійну звичку, а власні бажання систематично залишаються поза увагою.
Чому люди намагаються всім догодити
За словами психолога, прагнення отримувати схвалення інших може бути пов’язане з низькою самооцінкою, труднощами у відстоюванні власної позиції, страхом конфліктів або покинутості. Також така поведінка іноді супроводжує тривожність і депресію.
Важливу роль може відігравати й дитячий досвід. Якщо в родині від дитини вимагали бути слухняною, не сперечатися та за будь-яку ціну підтримувати спокій, у дорослому віці вона може продовжувати діяти за цими правилами. Наприклад, діти батьків із розладом, пов’язаним із вживанням алкоголю, іноді вчаться пристосовуватися до будь-яких вимог дорослих, щоб отримати необхідну турботу. Подібний механізм може формуватися і в родинах, де одна дитина вважається проблемною, а інша намагається бути "хорошою" та не створювати додаткових труднощів.
У таких умовах прагнення догоджати може стати своєрідним захисним механізмом. Спочатку воно допомагає уникати небажаних ситуацій, але згодом може заважати людині відстоювати власні інтереси.
Як зрозуміти, що ви надто часто догоджаєте іншим
Головна ознака такої поведінки — людина настільки зосереджується на потребах оточення, що поступово втрачає зв’язок із власними бажаннями та перестає враховувати їх у повсякденному житті. З часом постійні поступки можуть мати помітні наслідки. Зокрема, людина:
- відчуває, що нею користуються;
- залишається незадоволеною стосунками з оточенням;
- частіше переживає роздратування та образу;
- стикається з проявами стресу й емоційного виснаження;
- може мати проблеми зі сном, частіше хворіти або помічати зміни ваги.
Психолог наголошує: коли взаємодія з іншими будується винятково на віддаванні, а власні потреби залишаються незадоволеними, це поступово позначається на якості життя.
Як перестати постійно догоджати оточенню
Зміна звичної поведінки може бути непростою, адже для деяких людей прагнення всім подобатися стає важливою частиною самоідентичності. До того ж вони можуть боятися, що відмова від постійних поступок зіпсує стосунки з близькими.
"Усвідомлення власних потреб і вміння ставити їх у пріоритет можуть здаватися людині, яка звикла догоджати іншим, абсолютно незвичними", — зауважує Борланд.
Фахівець радить не вимагати від себе миттєвих змін, а рухатися поступово. Для цього він використовує порівняння з басейном, у який людина заходить не одразу на глибину, а повільно звикає до води.
"Зазвичай потрібно починати з малого. Я часто наводжу приклад басейну з поступовим переходом на глибину. Не варто очікувати, що ви одразу пірнете в найглибшу частину. Потрібно поступово заходити у воду й дати собі час адаптуватися. Мета полягає в тому, щоб крок за кроком відчути впевненість у змінах своєї поведінки", — пояснює психолог.
Також людям із такою схильністю може допомогти психотерапія. Зокрема, робота з фахівцем дає змогу розвивати впевненість у собі, вчитися відстоювати власні кордони та приділяти більше уваги самопочуттю.
"Турбота про себе — це вміння прислухатися до власних відчуттів і оцінювати свій фізичний та емоційний стан. На жаль, люди, які звикли догоджати іншим, зазвичай не приділяють цьому уваги. Навчившись ставити власне благополуччя в пріоритет, можна досягти позитивних змін у якості життя", — підсумовує Борланд.
Додамо, багато людей хоча б раз переживали ситуацію, коли в голові знову й знову прокручуються неприємні спогади. Наприклад, людина згадує незручну розмову, аналізує власні слова та хвилюється, чи не образила когось. Такий процес називають руминацією — повторюваним обдумуванням негативних думок без пошуку реального рішення.
Читайте також: Вік впливає на готовність допомагати: вчені з'ясували цікаву закономірність
