# лікарі

Український олігарх Вадим Єрмолаєв, на якого ввечері 29 червня на нього вчинили замах у Монако, вийшов із коми. Стан жінки, яка перебувала з ним, значно гірший.Про це повідомило місцеве видання Nise Matin. За інформацією медійників, Вадим Єрмолаєв на теперішній момент уже вийшов із коми. Його стан обнадійливий.Водночас українка Ганна Насобіна, яка перебувала з ним у момент вибуху, — як і раніше, у критичному стані. Їй ампутували обидві ноги, її життя досі перебуває у небезпеці.Посилаючись на медиків, журналісти Nice Matin поінформували, що останніми днями українка перенесла переливання крові та ризикує втратити зір, слух і навіть можливість говорити.Також під час вибуху постраждав 13-річний син Єрмолаєва. Його госпіталізували до лікарні з травмами, які не становлять загрози для життя. Станом натепер його життю теж нічого не загрожує.Як відомо, в понеділок увечері в Монако внаслідок вибуху постраждали троє людей. Серед них — український олігарх Вадим Єрмолаєв. Проти нього раніше в Україні ввели персональні санкції.Журналісти зазначали, що приблизно о 21:00 у холі багатоквартирного будинку на вулиці Реверен-Пер-Луї-Фолла пролунав вибух. Інцидент стався після того, як невідома особа залишила там наплічник із вибуховою речовиною, після чого втекла.Унаслідок вибуху постраждали троє людей українського походження. Це чоловік та жінка віком від 50 до 60 років, а також 13-річний підліток.За даними Forbes, Єрмолаєв займає 23 місце у списку 100 найбагатших українців. 2019 року він відмовився від українського громадянства й отримав громадянство Кіпру. 2023 року президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про застосування персональних санкцій проти Єрмолаєва.Нагадаємо, що 21 травня минулого року невідомі озброєні чоловіки застрелили колишнього українського політика Андрія Портнова біля воріт Американської школи в престижному районі Мадрида Посуело..

У Львівській області зафіксовано масове звернення до медиків через підозру на кишкову інфекцію після відпочинку на озері. Госпіталізували 20 дітей.Про це повідомила пресслужба Головного управління Національної поліції у Львівській області."Протягом останніх днів червня — на початку липня в одну з львівських лікарень було госпіталізовано 20 дітей віком від двох до 14 років та одного 39-річного чоловіка, які кілька днів тому відпочивали з батьками на озері, розташованому на території Стрийського району", — зазначили в поліції.Медики попередньо встановили діагноз — "кишкова інфекція". Стан усіх пацієнтів оцінюється як стабільний, загрози життю немає.Кишкова інфекція — це група захворювань, які виникають, коли в організм потрапляють хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси або паразити) і уражають шлунково-кишковий тракт. Найчастіше вона передається через:забруднену воду (наприклад, у водоймах);неякісну або немиту їжу;брудні руки;контакт із хворою людиною.Основні симптоми:діарея (пронос);нудота і блювання;біль у животі;підвищена температура;слабкість;зневоднення.За даним фактом слідчі відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 325 ККУ ("Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням"). Санкція статті передбачає штраф, арешт до шести місяців або обмеження чи позбавлення волі до трьох років.Наразі триває досудове розслідування. Правоохоронці встановлюють усі обставини інциденту, призначено необхідні експертизи.Нагадаємо, у березні у Шептицькому районі на Львівщині стався спалах гострої кишкової інфекції. Це вже другий спалах з початку року у регіоні.Також раніше Держпродспоживслужба Львівщини оштрафувала два відпочинкові комплекси у Славську, де зафіксували масове отруєння дітей. Кожен заклад мав сплатити по 48 тисяч гривень. Загалом отруїлися 17 дітей віком від восьми до 15 років.Читайте також: Небезпечний відпочинок: скільки людей загинули на водоймах України у червні.

Науковці Duke University виростили в лабораторії спеціалізовані клітини кровоносних судин сітківки, які важливі для здоров’я очей. Під час дослідів на мишах ці клітини вбудувалися в пошкоджені тканини та допомогли відновити роботу сітківки.Про це повідомляє Daily Mail із посиланням на дослідження, опубліковане в Nature Biomedical Engineering. Йдеться про ретинальні ендотеліальні клітини. Вони формують внутрішній шар судин сітківки та беруть участь у роботі захисного бар’єра, який контролює надходження рідини, кисню, цукру та інших речовин до чутливих тканин ока.Коли ці клітини пошкоджуються або бар’єр слабшає, зростає ризик захворювань сітківки та втрати зору. Зокрема, такі процеси пов’язують із діабетичною ретинопатією — ускладненням діабету, яке може призводити до незрячості.Зараз для досліджень такі клітини часто отримують від реальних пацієнтів. Це робить зразки дорогими, обмеженими та не завжди зручними для масштабної роботи.Дослідники Duke University запропонували інший підхід. Вони використали індуковані плюрипотентні стовбурові клітини — це дорослі клітини, які спеціально "перепрограмовують" у стан, близький до стовбурового, після чого вони можуть перетворюватися на різні типи тканин.Спершу науковці перетворили такі клітини на звичайні ендотеліальні клітини, які формують внутрішній шар судин. Потім за допомогою спеціального набору факторів росту спрямували їхній розвиток так, щоб вони стали саме клітинами судин сітківки.Що показали досліди на мишахПід час експериментів лабораторно вирощені клітини ввели мишам із захворюваннями сітківки, у яких ще не почалася втрата зору. Клітини швидко інтегрувалися в пошкоджені тканини, допомогли сформувати міцніші кровоносні судини та відновити захисний бар’єр.За словами співавтора дослідження Паркера Ессвайна, ці результати свідчать про потенціал таких клітин для профілактичних методів лікування. Водночас учені наголошують, що попереду ще багато досліджень, перш ніж технологію можна буде застосовувати для людей.Важливо й те, що вирощені в лабораторії клітини поводилися подібно до справжніх клітин пацієнта. Коли вчені створили для них умови з низьким рівнем кисню та високим рівнем глюкози, які можуть пошкоджувати судинний бар’єр ока, клітини деградували схожим чином. Це може допомогти науковцям краще вивчати механізми розвитку очних хвороб і тестувати потенційні ліки в лабораторних моделях.Професорка біомедичної інженерії Duke University Шерон Герехт зазначила, що судинні хвороби сітківки вражають мільйони людей, але їхні механізми досі вивчені недостатньо. За її словами, створення таких клітин зі стовбурових відкриває шлях до нових терапевтичних підходів.Додамо, люди, які живуть в одному домі, можуть мати спільною помітну частину мікробів у роті та кишківнику. Нове дослідження показало, що це стосується не лише родичів або романтичних партнерів, а й сусідів по житлу.Читайте також: Чоловіки стикаються з хворобами серця раніше за жінок: що з’ясували науковці.

Уряд України розширив програму забезпечення службовим житлом для медичних працівників прифронтових громад та сільської місцевості.Про це повідомила прем'єр-міністр України Юлія Свириденко, наголосивши, що "медики прифронтових громад щодня працюють у надзвичайно складних і небезпечних умовах"."Переконалася в цьому під час поїздки до Херсона. Завдання уряду — забезпечити їм максимальну підтримку", — заявила посадовиця.Зокрема, для медиків комунальних лікарень Херсонщини, які переїхали з тимчасово окупованих територій, держава купуватиме житло. Також скасовано вимогу щодо мінімального стажу роботи."Отримати службову квартиру чи будинок можна буде незалежно від того, скільки часу людина працює в закладі", — пояснила Свириденко.Також уряд розширив програму службового житла на міста Миколаївської області, зокрема й на обласний центр, де, як повідомила посадовиця, кадровий дефіцит залишається гострим."Норми щодо площі житла узгоджено з програмою "єОселя". Минулого року ми вже розширили можливості цієї програми для медиків, які працюють у сільській місцевості", — зауважила прем'єр-міністр.В уряді запевнили, що продовжать створювати умови для роботи медичних працівників у прифронтових громадах, щоб забезпечити стабільний доступ населення до медичної допомоги.Нагадаємо, український уряд розширив програму доступної іпотеки. Ще 425 родин внутрішньо переміщених осіб зможуть придбати власне житло на пільгових умовах.Читайте також: Програма "єОселя" чекає на перезапуск у 2026: що планують змінити.

Унаслідок вибуху в Монако ввечері в понеділок, 29 червня, одній із постраждалих провели термінову медичну операцію — їй ампутували ноги. За версією журналістів, це дружина підсанкційного українського олігарха Вадима Єрмолаєва, який теж постраждав від вибуху.Про це повідомило французьке видання Nice-Matin, журналісти якого послалися на власні "поінформовані" джерела.Співрозмовники медійників розповіли, що постраждалий чоловік (імовірно, Єрмолаєв) зазнав опіків і поранення уламками вибухового пристрою. Однак після прибуття на місце медиків його сфотографували на ношах, де він перебував при тямі.Тим часом стан жінки — його дружини — критичніший: унаслідок вибуху вона частково втратила нижні кінцівки. У стані крайньої невідкладності її доставили до лікарні в Ніцці, де провели ампутацію.Третього постраждалого — медіа писали, що це син Єрмолаєвих — теж у терміновому порядку доставили до лікарні в Ніцці. Під час вибуху його відкинуло вибуховою хвилею. В нього опіки та забої, а в його нозі застрягнув болт від вибухового пристрою.Ще двоє людей, за інформацією Nice-Matin, отримали гострий стрес, оскільки стали свідками вибуху. Одна з них (можливо, хатня працівниця) намагалася допомогти постраждалим. Інший (консьєржка будинку) став свідком поранення жінки.Як відомо, інцидент стався в холі багатоквартирного будинку на вулиці Реверен-Пер-Луї-Фолла, там пролунав вибух. Перед цим невідомий чоловік залишив там наплічник із вибуховою речовиною, після чого втік.Внаслідок вибуху постраждали троє людей українського походження. Це чоловік та жінка віком від 50 до 60 років, а також 13-річний підліток. У деяких публікаціях вказувалося, що це сім'я.Прокуратура Монако вважає, що, за попередньою версією, це терористичний акт. Зловмисника наразі не спіймали.Нагадаємо, що 21 травня минулого року невідомі озброєні чоловіки застрелили колишнього українського політика Андрія Портнова біля воріт Американської школи в престижному районі Мадрида Посуело..

У Львові 29 червня вирувала негода. Внаслідок ураження блискавкою постраждала шестирічна дівчинка.Як повідомив мер міста Андрій Садовий, дитину госпіталізували для надання необхідної медичної допомоги."Зараз вона перебуває в реанімації під наглядом лікарів", — поінформував посадовець.Стан дівчинки оцінюють як стабільний. Медики зазначають, що видимих слідів ураження на тілі немає.Негода у Львові: що відомо29 червня Львів опинився під ударом шквального вітру, який ламав дерева, зривав дахи будівель і створював небезпечні умови на дорогах. Як повідомив мер міста Андрій Садовий, негода призвела до значних ускладнень у різних районах. Мешканців закликали не виходити на вулицю без потреби та триматися подалі від дерев і ліній електропередач.. Станом на 17:17 у місті зафіксовано 30 повалених дерев та три великі гілки. Найбільше постраждав Галицький район, де впало дев'ять дерев. У Шевченківському районі повалено сім дерев, пошкоджено будівлю районної адміністрації, а також сім автомобілів.Нагадаємо, 15 травня в Ужгороді під час грози блискавка поцілила у житловий будинок. Спалахнула пожежа..

Жінкам після 50 років, які тривалий час курили, варто обговорити з лікарем низькодозову комп’ютерну томографію легень. Таке обстеження може виявити рак на ранній стадії, коли людина ще не має кашлю, задишки чи інших помітних симптомів.Про це пише Parade з посиланням на американських онкологів. Лікарі наголошують, що увага до мамографії та раку молочної залози врятувала багато життів. Водночас у жінок після 50 років існує ризик й інших онкологічних захворювань, скринінг яких нерідко ігнорують.Одним із таких обстежень є низькодозова комп’ютерна томографія, або КТ легень. Вона рекомендована не всім жінкам певного віку, а передусім людям із суттєвим стажем куріння.Кому рекомендують низькодозову КТЗа рекомендаціями Робочої групи профілактичних служб США, щорічний скринінг варто проходити людям віком від 50 до 80 років, які:мають стаж куріння щонайменше 20 "пачко-років";продовжують курити або відмовилися від сигарет упродовж останніх 15 років;не мають захворювання, яке суттєво обмежує тривалість життя або можливість лікування раку.Один пачко-рік означає, що людина викурювала в середньому одну пачку сигарет щодня протягом року. Наприклад, 20 пачко-років — це одна пачка на день упродовж 20 років або дві пачки щодня впродовж 10 років.Рекомендації різних медичних організацій можуть дещо відрізнятися. Тому людям після 50 років, які курять або курили раніше, радять уточнити свою відповідність критеріям у сімейного лікаря.Чому не варто чекати на симптомиРак легень залишається однією з провідних причин смертності від онкологічних захворювань серед чоловіків і жінок. Проблема полягає в тому, що на початкових стадіях хвороба часто не спричиняє помітних симптомів.Хронічний кашель, утруднене дихання, біль у грудях або кров у мокротинні можуть з’являтися вже тоді, коли захворювання прогресувало. Саме тому лікарі не радять чекати на погіршення самопочуття людям із високим ризиком.Низькодозова КТ створює детальні зображення легень і може виявити невеликі вузлики або інші зміни. Обстеження також іноді показує кальцифікацію артерій, розширення судин чи зміни у верхній частині печінки та надниркових залозах, однак його основною метою залишається скринінг раку легень.Як відбувається обстеженняНизькодозова КТ зазвичай не потребує спеціальної підготовки. Перед нею не потрібно голодувати, приймати ліки або проходити анестезію. Контрастну речовину під час такого скринінгу переважно не використовують. Пацієнта просять зняти металеві прикраси, після чого він лягає на стіл томографа.Саме сканування триває лише кілька хвилин, а вся процедура разом із підготовкою може зайняти близько 10-30 хвилин. Доза опромінення при цьому нижча, ніж під час звичайної діагностичної КТ.Які існують ризикиОнкологи наголошують, що низькодозова КТ має не лише переваги. Одним із головних ризиків є хибнопозитивний результат. Сканування може виявити вузлик, який залишився після перенесеної інфекції, запалення або рубцювання тканин і не є раком. У такому разі людині можуть призначити повторну КТ або додаткові обстеження, що іноді спричиняє тривогу.Інший ризик пов’язаний із невеликою дозою радіації. Проте для людей, які відповідають критеріям скринінгу, користь раннього виявлення раку зазвичай перевищує потенційну шкоду.Лікарі радять проходити обстеження у медичних закладах, які мають програму скринінгу раку легень і можуть правильно оцінити знайдені зміни.Що відбувається після КТЗа результатами обстеження лікар може рекомендувати повторити сканування через рік, пройти контрольну КТ раніше або звернутися на додаткову консультацію.Більшість вузликів, виявлених у легенях, не є злоякісними. Тому результати бажано обговорювати з пульмонологом, торакальним хірургом, онкологом або іншим фахівцем, який працює у програмі скринінгу.Водночас, низькодозова КТ не замінює відмову від куріння та не потрібна всім людям після 50 років. Рішення про скринінг слід ухвалювати разом із лікарем з урахуванням віку, стажу куріння, загального стану здоров’я та можливих переваг і ризиків.Важливо! Відповідний матеріал має винятково загальноінформаційний характер, а тому не може бути основою для встановлення діагнозу чи медичних висновків. Інформація у публікаціях на сайті заснована на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Для встановлення діагнозу або отримання медичної консультації, обов’язково зверніться до лікаря.Нагадаємо, нове дослідження Національного бюро економічних досліджень за 2026 рік вказало на можливий зв’язок між раннім виходом на пенсію та погіршенням когнітивних функцій у подальшому житті. Особливо вразливою групою, за даними авторів, можуть бути чоловіки віком 51-64 років.Читайте також: 90 хвилин на тиждень: вчені назвали простий спосіб знизити ризик передчасної смерті.

В Деснянському районі Києва у лікарні помер 43-річний чоловік. Лікарю оголосили підозру.Про це повідомило Головне управління Національної поліції у місті Києві. За даними слідства, чоловік звернувся до медзакладу із травмою грудної клітки.Після огляду та проведення частини обстежень лікар-хірург  діагностував у чоловіка перелом ребра та рану ліктьового суглоба. Показань для госпіталізації медик не виявив, призначив лише знеболювальну й протизапальну терапію та рекомендував подальше лікування за місцем проживання.Однак вже через два дні чоловік помер. За висновком судово-медичних експертиз, причиною смерті стала закрита травма грудної клітки з переломами ребер, ушкодженням плеври та легені, що призвело до розвитку тяжких ускладнень та інтоксикації організму.Правоохоронці встановили, що на момент звернення пацієнт потребував проведення додаткових обстежень, однак необхідний обсяг медичної допомоги наданий не був. За висновками експертів, своєчасне виявлення ушкоджень та належне лікування могли запобігти смерті пацієнта."Слідчі Деснянського управління поліції за процесуального керівництва Деснянської окружної прокуратури повідомили лікарю-хірургу про підозру за ч. 1 ст. 140 КК України — неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки для хворого. Санкція статті передбачає до двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком до п’яти років", — йдеться у повідомленні.Нагадаємо, працівники Державного бюро розслідувань розпочали досудове розслідування за фактом смерті 29-річного чоловіка після його перебування в одному з територіальних центрів комплектування на Закарпатті..

Мешканці Звягеля Житомирської області з 22 червня масово звертаються до лікарень, де їм ставлять діагноз "гостра кишкова інфекція". Серед пацієнтів — шестеро дітей. Усі вони харчувалися в одному з громадських закладів міста.Про це повідомило "Суспільне" з посиланням на Житомирську обласну прокуратуру, поліцію Житомирщини та Звягельську лікарню.За інформацією речниці Житомирської обласної прокуратури Анни Островської, у Звягелі зареєстроване кримінальне провадження за фактом отруєння фастфудом. Вона додала, що до лікарні з діагнозом "гостра кишкова інфекція" потрапили шестеро дітей віком від 1,5 до 17 років та двоє дорослих."Попередньо всі вони отруїлися через вживання фастфуду в одному із місцевих закладів громадського харчування", — зауважила Островська.Пресофіцерка головного управління Нацполіції в Житомирській області Іванна Сілецька розповіла, що правоохоронці зареєстрували кримінальне провадження за фактом порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєння України — частина 1 статті 325 Кримінального кодексу України."Зараз поліцейські встановлюють причини й обставини події, а також осіб, відповідальних за можливі порушення санітарно-епідеміологічних вимог", — констатувала вона.Про стан містян, які потрапили на стаціонарне лікування до інфекційного відділення Звягельської багатопрофільної лікарні, розповів генеральний директор медичного закладу Василь Борис."До інфекційного відділення після харчового отруєння в одному із закладів громадського харчування потрапили шестеро дітей і двоє дорослих. Одна дитина перебувала у стані середньої важкості. Решта п'ятеро дітей і двоє дорослих — у задовільному стані. Всіх ушпиталили та надали їм потрібний пакет медичної допомоги за медичним протоколом. Станом на ранок 23 червня всі пацієнти перебували у задовільному стані", — поінформував він.Нагадаємо, що в жовтні минулого року в Луцьку сталася трагедія. В лікарні помер 13-річний хлопець, який перед цим отруївся продуктами харчування..

Фахівці київського "Охматдиту" виходили глибоко недоношеного хлопчика, який народився на 29-му тижні вагітності з вагою 1060 грамів. Через незрілість кишківника дитина не могла нормально харчуватися, однак медикам вдалося стабілізувати її стан без хірургічного втручання.Про це повідомили в Національній дитячій спеціалізованій лікарні "Охматдит".Перші три тижні життя Марк провів у перинатальному центрі. Організм хлопчика погано переносив навіть невеликі об’єми молока, у нього спостерігали здуття живота, зригування, знижену перистальтику кишківника та залишки їжі у шлунку. Згодом у немовляти також виникли судоми."Одразу після госпіталізації розпочали комплексне обстеження. Лікарі виявили ознаки гіпоксії на фоні анемії, тому для корекції показників червоної крові дитині провели трансфузію еритроцитарної маси. Далі лікування продовжили у відділенні інтенсивного та постінтенсивного лікування і виходжування передчасно народжених дітей. Через перенесену гіпоксію у хлопчика виникли труднощі з диханням, тож знадобилась підтримка ШВЛ, а також було порушення роботи кишківника — їжа просувалася повільно, живіт збільшувався", — зазначили в дописі медзакладу.Лікарі розглядали можливість операціїМедику провели ультразвукові й рентгенологічні дослідження та іригографію. До обстеження долучили дитячих хірургів, невролога, генетика, уролога, офтальмолога і фахівця з орфанних захворювань.У результаті команда виключила вроджені аномалії та хірургічну патологію. Причиною порушень виявилися виражена морфофункціональна незрілість організму та недостатньо сформована нервова регуляція роботи кишківника."Кишківник тривалий час не отримував достатніх сигналів і не запускався в роботу. Разом із хірургами розглядали навіть можливість оперативного лікування, але завдяки досвіду команди змогли пройти цей період консервативно. Ми встановили центральний венозний катетер, підібрали лікувальне харчування і майже місяць дитина отримувала повне парентеральне харчування. Згодом вдалося поступово перейти до ентерального", — розповіла завідувачка відділення Тетяна Орлова.Майже місяць Марк отримував поживні речовини внутрішньовенно через центральний венозний катетер. Згодом лікарям вдалося поступово перевести його на ентеральне харчування.Через два з половиною місяці хлопчика виписали додомуНа тлі лікування у немовляти відновилася робота кишківника, сформувався смоктальний рефлекс і зменшилася потреба в медикаментозній підтримці. До догляду активно долучалася родина. Батьки застосовували метод "кенгуру" — контакт "шкіра до шкіри", який сприяє розвитку та стабілізації стану передчасно народжених дітей."Ми виписуємося з великою радістю і хвилюванням водночас. Дуже довго чекали цього моменту. У лікарні ми завжди відчували підтримку команди й знали, що в будь-який момент можемо звернутися по допомогу. Але медики допомогли нам підготуватися до нового етапу — життя вдома. Тому зараз ми готові їхати. Дякуємо всім", — зазначила мама хлопчика.Через два з половиною місяці після народження Марк важить майже 2,8 кг, самостійно дихає, активно харчується та набирає вагу. Хлопчика виписали з лікарні додому."Бажаємо Марку міцного здоров’я, легкого відновлення та щасливого дитинства", — додали в лікарні.Нагадаємо, торік лікарі "Охматдиту" вперше провели трансплантацію органів чотирирічної дівчинки після фіксації смерті мозку. Операції відбулися, попри повітряну тривогу та звуки вибухів у столиці. Завдяки рішенню батьків вдалося врятувати життя трьох дітей..

У Закарпатській області стався небезпечний інцидент. Восьмирічну дитину на власному подвір’ї вкусила змія.Про це повідомила пресслужба 103 Закарпаття — ЗЦЕМД МК."В Ужгородському районі медики екстреної допомоги виїжджали на виклик до восьмирічної дитини, яку, за попередньою інформацією, вкусила змія", — йдеться у повідомленні.Відомо, що інцидент стався на городі біля місця проживання. У дитини була рана лівої стопи та скарги після укусу. Їй надали необхідну допомогу та доставили до медзакладу для подальшого обстеження і лікування.Укус змії: що робити до приїзду медиківОзнаки укусу змії:болісний набряк на місці укусу;дрібні крововиливи;слабкість, запаморочення;падіння тиску, головний біль;задишка, набряки тканин;запалення лімфовузлів.Як уникнути укусу:Не чіпайте змій, адже вони ніколи не нападають першими — лише захищаються.Побачили змію — не наближайтеся, не робіть різких рухів. Дайте їй спокійно відповзти.Одягайтеся правильно. Якщо йдете в місцевість, де можуть бути змії:одягайте штани зі щільної тканини;взувайте високі черевики;штани заправляйте в взуття.Перевіряйте місця для відпочинку. Перед тим як сісти на траву, колоду чи камінь — варто постукати палицею — це дасть змії шанс відповзти.Не лізьте в сховки — уникайте дотиків до старих пеньків, копиць сіна, каміння чи повалених дерев — це типові укриття для змій.Нагадаємо, на Київщині сталася моторошна трагедія. Двоє собак на смерть загризли літню жінку..

Директора київської лікарні швидкої медичної допомоги достроково звільнять після комплексної перевірки закладу, яка виявила численні порушення. Йдеться про Віктора Дороша.Про це повідомила пресслужба Департаменту охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації."За результатами комплексної перевірки КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" ухвалене рішення про дострокове припинення контракту та звільнення директора закладу Віктора Дороша 18 червня 2026 року", — йдеться у повідомленні.Як повідомили у профільному департаменті, підставою для звільнення стали численні порушення, виявлені під час комплексної перевірки медзакладу, а також невиконання умов контракту та неналежне виконання посадових обов’язків."Рішення про дострокове припинення, розірвання контракту та звільнення Віктора Миколайовича Дороша з посади директора КНП ухвалене відповідно до чинного законодавства та на підставі висновків профільної комісії. Усі зафіксовані порушення отримали відповідну управлінську та кадрову оцінку", — зазначили в Департаменті охорони здоров’я КМДА.Комплексну перевірку діяльності лікарні Департамент розпочав після значного суспільного резонансу та звернень громадськості щодо роботи закладу. За її результатами було ухвалено кадрове рішення щодо керівника медустанови.У КМДА наголошують, що звільнення відбулося на підставі висновків перевірки та відповідно до вимог чинного законодавства.Нагадаємо, раніше у Чернігові 42-річна жінка померла після проведення естетичної операції в одному з приватних медичних центрів міста. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за фактом неналежного виконання професійних обов'язків медичними працівниками, що призвело до смерті пацієнтки..

Кожні дві секунди хтось у світі потребує переливання компонентів крові. А кожна третя людина хоча б раз у житті може зіткнутися з необхідністю такої допомоги. За цими цифрами — тисячі історій пацієнтів, для яких донорська кров стає шансом на одужання або навіть порятунок життя.За словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах існує постійно.За останні роки культура донорства в Україні суттєво змінилася. Якщо на початку повномасштабної війни українці масово приходили до центрів крові через гостру потребу допомогти, то сьогодні формується спільнота регулярних донорів, які здають кров системно і свідомо.Серед них — як звичайні українці, так і ті, хто щодня служить державі: прикордонники, слідчі, працівники державних установ, медики та волонтери тощо. Проте незалежно від професії їх об'єднує спільне бажання — допомагати іншим. У кожного з них своя історія. Хтось прийшов на першу донацію через прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Для когось донорство стало способом підтримати українських військових, а для когось — життєвим принципом.До Всесвітнього дня донора крові, який щороку відзначають 14 червня, TrueUA розповідає історії українців, які регулярно діляться частинкою себе заради незнайомців і доводять: іноді кілька хвилин у донорському кріслі можуть подарувати комусь ціле життя.Коли донорство стає особистимДля когось донорство починається з випадкового оголошення, для когось — із прохання про допомогу, а для когось — із власної втрати. Героїні цього розділу прийшли до донорства різними шляхами, але кожна з них переконана: кров ніколи не буває зайвою, а кілька хвилин у донорському кріслі можуть стати для когось шансом на життя.Лікарка-інфекціоністка Діана Власова: "Страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров"Пані Діана з Полтави вперше стала доноркою у 2019 році. Каже, що тоді вирішила спробувати радше з цікавості.Перед першою донацією було трохи страшно, однак хвилювання швидко минуло, щойно вона опинилася в обласному центрі переливання крові та побачила, скільки людей приходять туди добровільно.Процедуру пані Діана запам'ятала у деталях: анкета, перевірка тиску, аналізи, і не тільки:"Далі був найкращий момент — обов'язково потрібно було з'їсти печиво з солодким чаєм, з чим я дуже успішно справилася".Перша донація минула легко, без запаморочення чи погіршення самопочуття."Все пройшло чудово, памʼятаю навіть вкінці дали 73 гривень", — пригадує з усмішкою лікарка.Після цього була тривала перерва через щільний графік роботи. До донорства Діана Власова повернулася лише 2023 року. Відтоді вже здала кров 17 разів і один раз — плазму.Сьогодні вона дивиться на донорство не лише як людина, яка здає кров, а й як медик. У своїй практиці неодноразово бачила, як родичі пацієнтів із важкою анемією чи іншими захворюваннями терміново шукають донорів. Втім, особистий досвід зробив для неї тему донорства ще ближчою.Улітку 2022 року її молодший брат отримав тяжке поранення на Харківському напрямку. До лікарні його доставили з гемоглобіном 74 при нормі 140-160."Тоді йому декілька разів переливали кров і страшно уявити, якби ті люди не здали тоді кров", — розповідає пані Діана.Згодом її брат загинув на позиції. Саме тому сьогодні вона особливо добре розуміє, наскільки важливими є донори."Завдяки технологіям люди вміють створювати нові частини органів, пересаджувати органи від людей та тварин, але досі немає такої технології, яка може створити повноцінну штучну кров", — наголошує вона.Пані Діана переконана: особливо зараз, під час війни, потреба у крові є постійною — як для військових, так і для цивільних, онкохворих, породіль та пацієнтів після операцій."Не варто боятися донорства, адже ваша кров може врятувати чиєсь життя", — каже лікарка.Студентка Анна Нехай: "На досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває"Пані Анна нині живе у Польщі, навчається на біолога та працює репетиторкою з біології й хімії. Серед її захоплень — книжки та вишивка. Свою першу донацію вона зробила у 19 років, тоді її мотивувала цікавість.У клініці, де здавала плазму, працювали біотехнологи — фахівці за її першою спеціальністю. Тож це була нагода не лише допомогти, а й ближче познайомитися з майбутньою професією. На відміну від багатьох інших донорів, Анна не боялася уколів. Більше хвилювалася через вагу."Я тільки переживала, що можу за вагою не пройти, бо тоді важила в межах недостатньої ваги для допуску", — згадує вона.Згодом донорство набуло для неї зовсім іншого значення… У 2022 році її чоловік під час контрнаступу на Харківському напрямку отримав важке поранення і ледь не загинув через втрату крові."Я на досвіді своєї сімʼї знаю, що кров зайвою не буває", — говорить Анна.Тоді лікарям вдалося врятувати його життя. Проте згодом чоловік загинув на війні. Саме тому тема донорства для Анни Нехай сьогодні має особистий вимір. Вона добре знає, що в критичний момент наявність донорської крові може стати вирішальною.Сьогодні вона тимчасово не є доноркою через проживання за кордоном. Крім того, певний час лікарі відмовляли їй у донаціях через низький гемоглобін. Проте після приїзду в Україну пані Анна планує знову повернутися до донації.Керівниця групи з медіабаїнгу Катерина Лутаєва: "Моя кров може буквально воювати"Катерина Лутаєва працює у медійній агенції, багато подорожує Україною, займається спортом і волонтерством. До донорства її привела історія благодійного фонду "Таблеточки". Пригадує, що якось натрапила на матеріали про допомогу онкохворим дітям і настільки зацікавилася темою, що почала більше читати про роботу фонду. Згодом друзі запропонували разом долучитися до донорської акції."Для них це вже не вперше, тож вийшов такий собі win-win: і потусити разом, і зробити щось реально хороше", — розповідає вона й додає: перед першою донацією хвилювалася.Боялася, що не допустить медична комісія, переживала, як почуватиметься після процедури, уважно вивчала всі рекомендації для донорів. Втім, уже після першого досвіду зрозуміла, що її організм добре переносить здачу крові.Згодом почала регулярно долучатися до акцій "Таблеточок", ДонорUA та інших організацій. Особливим моментом став перший візит до "Охматдиту", після чого вона вирішила, що хоче підтримувати саме маленьких пацієнтів кардіологічного відділення: "Мене це дуже зачепило: такі маленькі люди, які ще навіть не встигли пожити, побачити світ, щось в ньому зробити — ні хорошого, ні поганого — а вже стикаються з такими випробуваннями".Після початку повномасштабної війни її мотивація змінилася. Тепер вона регулярно здає кров для військових госпіталів."Зараз для мене важливо бути надійним тилом для ЗСУ", — каже вона.Донорство стало для неї не лише способом допомагати, а й своєрідною внутрішньою опорою:"Це був спосіб триматись, слідкувати за своїм здоров’ям, не розсипатись і залишатись тут, в Україні".Вона зізнається, що особливо зворушують випадкові зустрічі зі знайомими на донаціях або історії людей, які перетворюють здачу крові на особливу подію:"Наприклад, коли знайома одного разу замість класичного святкування Дня народження запросила всіх у Госпіталь — здати кров. І це, мабуть, один із найсильніших форматів "свята", який я бачила".Сьогодні вона намагається дотримуватися власного графіка — приблизно чотири донації на рік. А тим, хто досі не наважується зробити перший крок, радить не боятися та більше дізнаватися про донорство:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим". "Всі мої донації йдуть для ЗСУ. І коли думаєш про це, усвідомлюєш: частина цієї крові могла допомогти комусь відновитись і повернутись у стрій. І в цьому є дуже сильне відчуття — що твоя кров може буквально… воювати".Чому донорська кров потрібна щодняЗа словами завідувачки відділу комплектації та медичного обстеження донорів з рекрутингом Центру служби крові НДСЛ "Охматдит" Інни Вільшанівської, потреба у донорах залишається постійною.Донорська кров необхідна пацієнтам онкологічних та гематологічних відділень, дітям після трансплантації кісткового мозку, людям із важкими травмами, опіками та масивними кровотечами. При цьому деякі компоненти крові мають дуже короткий термін придатності. Наприклад, тромбоконцентрат зберігається лише п'ять днів. Саме тому центри крові не можуть створити запас "на роки вперед" і постійно потребують нових донорів.Інна Вільшанівська зазначає, що після початку повномасштабної війни українці стали значно активніше долучатися до донорського руху. Багато хто прийшов на донацію вперше саме через бажання допомогти військовим і цивільним, які постраждали від війни. Втім, потреба в крові не зникає навіть тоді, коли новини перестають повідомляти про чергові масові акції.Саме тому найціннішими для системи є регулярні донори — люди, які повертаються знову і знову."Якщо ви вже є донором — дякую, що продовжуєте цей шлях. Якщо лише замислюєтеся про донацію — можливо, саме ваші 450 мл крові стануть для когось найціннішим подарунком. Без перебільшень, бути донором — це бути героєм, що допомагає рятувати життя, оскільки є багато тяжких станів у пацієнтів, при яких неможливо обійтися без компонентів крові", — наголошує Інна Вільшанівська.Кров для тих, хто боронить країнуВійна зробила донорство ще важливішим для України. Щодня кров потрібна не лише пацієнтам лікарень, а й пораненим військовим, які отримують допомогу на стабілізаційних пунктах, у шпиталях та медичних центрах по всій країні. Саме тому серед тих, хто регулярно приходить до центрів крові, дедалі більше військовослужбовців та ветеранів.Показовим став рекорд України, який цьогоріч встановили прикордонники Західного регіонального управління ДПСУ. До масштабної донорської акції одночасно долучилися понад 400 військовослужбовців у кількох містах країни, здавши майже 200 літрів крові. Втім, за кожною такою донацією стоїть особиста історія людини, яка добре знає ціну людського життя.Військовослужбовець "Сталевого кордону" Іван: "На війні найбільше гине людей саме через втрату крові"Іван служить у 15-му мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон" і вже 27 років працює у прикордонному відомстві. Серед його захоплень — йога, психологія, туризм, археологія та здоровий спосіб життя.Донором став ще у 18 років під час навчання в Національній академії прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. Тоді курсантам повідомили, що один із їхніх товаришів потрапив у ДТП і терміново потребує донорської крові."Тоді я ще нічого не знав про донорство, але став одним з небагатьох добровольців, які зголосились здати кров", — пригадує він.Попри те, що минуло понад два десятиліття, Іван добре пам'ятає свої відчуття. Каже, що страху майже не було, адже думка про можливість врятувати людину перекривала будь-які сумніви.За роки служби його ставлення до донорства лише зміцнилося. Особливо після початку повномасштабної війни. Прикордонник неодноразово перебував у районах бойових дій та на власні очі бачив наслідки важких поранень."На війні найбільше гине людей саме через втрату крові після отриманого поранення", — говорить він.Особливо його вразив випадок, коли медики на стабілізаційному пункті були змушені самі ставати донорами, щоб урятувати пораненого:"Особисто знаю випадки, коли наші медики під час проведення надскладних операцій в стабілізаційному пункті під постійними обстрілами через брак донорської крові призупиняли операцію, самі здавали кров, здійснювали переливання і продовжували робити операцію".Сьогодні Іван називає донорство проявом людяності. Займатися донацією його мотивує ідея про те, що, "можливо, саме твоя крапля крові врятує комусь життя". Також він переконаний, що для України донорство має особливе значення саме через війну."Кров вкрай необхідна як для порятунку бійців на передовій, так і для порятунку цивільних, які щоденно страждають від ворожих обстрілів".Прикордонник Карпатського загону Павло Піковець: "Якщо твоя кров допоможе людині вижити, ти повинен допомогти"Майор 7-го прикордонного Карпатського загону Павло Піковець добре знає ціну людського життя. Оборона Маріуполя, важке поранення, полон в Оленівці та тривала реабілітація — усе це він пережив особисто. Сьогодні пан Павло продовжує службу, займається спортом та регулярно здає кров.Він не пам'ятає своєї першої донації, адже донором став багато років тому. Кров здавав як для незнайомих людей, так і для друзів, які потребували допомоги. Особливого значення донорство набуло для нього під час оборони Маріуполя. Після поранення руки під час прориву до "Азовсталі" Павло опинився у польовому шпиталі "Залізяка" — саме там й став свідком історії, яку пам'ятає досі."Після чергового артобстрілу до шпиталю доставили важкопораненого прикордонника. Він перебував у критичному стані, тричі зупинялося серце. Лікарі боролися за його життя і в якийсь момент сказали: "Потрібна кров", — пригадує він.Інформацію передали по радіостанції."Майже одразу прийшли хлопці, які погодилися здати кров. Завдяки лікарям і донорам його вдалося врятувати. Він вижив, пройшов полон, повернувся додому та продовжує службу", — зазначає Павло Піковець.Саме ця історія остаточно переконала його, що донорство — це не просто добра справа. Прикордонник радіє, що дедалі більше українців усвідомлюють важливість донорства. Його підтримує і дружина, яка також неодноразово ставала доноркою. Для себе ж він сформулював простий принцип:"Живеш сам — допомагай жити іншим. Будь донором, здавай кров. Якщо твоя кров допоможе людині перемогти хворобу або вижити, ти повинен допомогти".Офіцер Волинського прикордонного загону Олег Франчук: "Твоя кров — це чиєсь завтра"54-річний лучанин Олег Франчук понад три десятиліття служить державі. Нині він очолює групу вогневої підтримки Волинського прикордонного загону, а у вільний від служби час допомагає рятувати життя інших людей. Донором він став ще 1990 року — під час навчання у військовому училищі."На відміну від багатьох однокурсників, я ніколи не боявся крові. Не було й страху ставати донором, адже розумів, що це може врятувати чиєсь життя", — розповідає він.Одним із найяскравіших спогадів став випадок, коли під час занять із бойової підготовки курсант випадково прострілив собі стегнову артерію. Тоді Олег був серед тих, хто здавав кров для пораненого побратима. Через багато років саме цей випадок підштовхнув його повернутися до регулярного донорства.Після виходу на пенсію він приєднався до донорської спільноти "Краплина життя", яка допомагає онкохворим дітям. Відтоді регулярно здає тромбоконцентрат — компонент крові, який особливо потрібен пацієнтам із тяжкими гематологічними захворюваннями.Однією з найважливіших історій у його житті стала допомога дівчинці, яка боролася з лейкемією. Для її порятунку прикордонник протягом кількох місяців здавав тромбомасу кожні два тижні.Найбільшою нагородою для себе він називає не відзнаки, а слова вдячності від батьків дітей, які отримали шанс на життя. Сьогодні Олег Франчук має звання "Почесний донор України"."Бути донором — це те, що може зробити практично кожен. Це можливість допомогти іншим і водночас виконати свій громадянський обов'язок", — переконаний він.Його життєве гасло давно стало відомим серед колег і друзів: "Твоя кров — це чиєсь завтра".Полковник ДПСУ Григорій Кухнюк: "Кров — це найцінніший дар"Для полковника ДПСУ Григорія Кухнюка донорство стало одним зі способів служити країні з перших днів повномасштабної війни. 24 лютого 2022 року офіцер запасу, щойно почувши про вторгнення Росії, вирушив до військкомату. Однак через величезні черги потрапити туди було майже неможливо. Тоді він ухвалив інше рішення: 26 лютого прийшов до Закарпатського обласного центру переливання крові."Я не вагався. Рішення сформувалося миттєво і само по собі. Сумнівів чи страхів не було. Я знав, що маю допомогти і що кров, певно, потрібна вже", — згадує прикордонник.За кілька днів його все ж мобілізували до Чопського прикордонного загону. Відтоді пан Григорій намагається здавати кров регулярно — настільки часто, наскільки дозволяють служба та стан здоров'я. Перерви траплялися лише під час виконання бойових завдань.За роки служби він неодноразово переконувався, наскільки важливою є донорська кров під час війни:"Бути донором — це допомагати людям. Час такий, що ми маємо допомагати один одному усім, чим можемо. Кров — це найцінніший дар. Вона дає надію на життя — сьогодні, коли його у нас так ретельно намагаються відібрати".Нині полковник проживає в Ужгороді та очолює один із відділів прикордонної служби Чопського загону. У вільний час грає в шахи, а родина повністю підтримує його донорство. Для себе він ухвалив рішення ще у 2022 році: здаватиме кров стільки, скільки дозволятиме здоров'я.Прикордонник Андрій із Сумщини: "Донація — це сенс мого життя"Серед тих, хто регулярно здає кров, — і військовослужбовець 5-го прикордонного загону ДПСУ Андрій із Сумщини. Він називає донорство не разовою акцією, а частиною власної життєвої філософії."До донорства я ставлюся дуже відповідально, як і до інших справ у своєму житті, адже це не одноразова акція, а сенс мого життя", — говорить прикордонник.Сьогодні Андрій регулярно здає кров і переконаний, що допомога іншим має бути свідомим вибором кожної людини.Донорство як громадянська відповідальністьДля одних донорство починається з особистої історії, для інших — стає частиною життєвих принципів. Серед героїв цього матеріалу є працівники державних установ, які регулярно здають кров і переконані: допомагати тим, хто цього потребує, — обов'язок кожного, хто має таку можливість.Заступник начальника слідчого відділу ДБР Руслан Гега: "Зберегти життя і дати надію на порятунок"Руслан Гега працює заступником начальника слідчого відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. Разом із дружиною та дітьми живе у Києві. У вільний час намагається якомога більше уваги приділяти родині, займається розвитком дітей та прищеплює їм любов до природи, спорту й України.Свою першу донацію він пам'ятає до найменших деталей — це сталося ще у студентські роки, коли йому було 18 років. Одного дня до аудиторії разом із деканом факультету зайшли двоє хлопців. Вони шукали донорів із другою позитивною групою крові для свого товариша, який потрапив у ДТП і терміново потребував допомоги."Я одразу погодився здати її, так як розумів, що йдеться про можливий порятунок життя і цей факт затьмарив всі страхи", — згадує Руслан Гега.Разом із ним допомогти погодилися ще четверо студентів. Для більшості це була перша донація, тому хвилювалися всі. Після обстеження лікарі допустили до здачі крові лише трьох донорів. За словами медиків, цього було достатньо. Після процедури хлопці, які шукали донорів для свого друга, запросили студентів до кафе. Грошей за здачу крові ніхто не взяв.Приблизно через місяць Руслан Гега випадково зустрів у місті одного з тих хлопців і дізнався, що їхній товариш одужує:"Мені після цих слів стало дуже приємно, так як я розумів, що я із своїми одногрупниками до цього причетні".Згодом у його житті була ще одна історія, яка лише підтвердила важливість донорства. До Руслана звернулися батьки маленької дівчинки, яку сильно покусала власна собака. Дитині терміново була потрібна кров."Я також одразу згодився так як і в перший раз розумів важливість цього, тим паче на той час у мене вже також була донька і мені було б дуже прикро бачити людей які відмовлялися б допомогти моїй дитині в аналогічній ситуації", — пригадує він.До 30 років пан Руслан здавав кров лише кілька разів. Проте після початку повномасштабної війни його ставлення до донорства змінилося. Тепер він намагається долучатися до донацій щоразу, коли дозволяє здоров'я та є потреба."Якщо говорити про здачу крові для військових, то я розцінюю це як мій обов’язок перед воїнами, які захищають мою батьківщину, мою сім’ю та рідних", — наголошує він.Водночас Руслан Гега здає кров і для дітей в "Охматдиті": "Я також ходжу в "Охматдит" здавати кров для діток, так як розумію, що діти — наше майбутнє і так як вони наразі проживають в часи війни, то мають бачити і знати, що їх ніхто у будь-який час не залишить наодинці із хворобами або травмами".Найбільше ж йому запам'ятався випадок, який не був пов'язаний із самою донацією:"Прикро говорити, але випадок який мені запам’ятався найбільше, він не стосується самої здачі крові, а відмови у її здачі із словами: "Бо я не хочу, це моя справа". Я до цього моменту був хорошої думки про цю людину, але після цього все змінилось".Руслан Гега зізнається, що після цих слів його ставлення до людини змінилося. Водночас його надихають інші приклади — колеги та підлеглі, які регулярно стають донорами."Мені дуже приємно дивитись на своїх колег та підлеглих дівчат, які невеличкого зросту, тендітні, але не бояться здавати кров та як і я та мій керівник постійно здають кров за можливості та при наявній необхідності", — зазначає слідчий ДБР.Вражає й історія пана Руслана щодо підтримки донорства його родиною:"Дружина постійно купує мені гранатовий сік у день здачі та готує святкову вечерю за якою пропонує випити келих червоного вина", — усміхається Руслан Гега.На його переконання, сьогодні донорство особливо важливе для України. Він згадує розмови зі знайомими військовими, які розповідали про випадки загибелі побратимів через значну втрату крові:"Тому як я і вже говорив раніше здача крові, це обов’язок кожного громадянина, який має таку змогу, не хворіє і яким лікарями не заборонено здавати кров".Для себе ж сенс донорства він сформулював так:"Зберегти життя і дати надію на порятунок, бо без надії не буде боротьби за це життя. Допомагай тим хто дійсного цього потребує і така допомога обов’язково тобі повернеться навіть у той час коли ти цього не очікуватимеш і від тих людей яких ти можеш і не знати".Старший слідчий ДБР Ігор Гончарук: донорство як особиста місіяДля старшого слідчого Головного слідчого управління ДБР Ігоря Гончарука донорство стало відповіддю на виклик, який війна кинула всій країні. Його історія почалася у перші дні повномасштабного вторгнення."Той страшний лютий 2022 року назавжди змінив моє сприйняття світу, обов'язку та того, що насправді означає бути українцем", — говорить він.Саме тоді пан Ігор вирішив, що має робити все можливе для допомоги військовим та цивільним, які постраждали від війни. Відтоді донорство стало його особистою місією. На сьогодні він уже здійснив 17 донацій — і не планує зупинятися.Ігор Гончарук переконаний: донорство — це не випадковий візит до центру крові, а дисципліна та постійна робота над собою. Щоб кров була максимально якісною та могла допомогти пораненим захисникам і хворим дітям, він повністю змінив свій спосіб життя."Чистий організм — це гарантія того, що моя кров буде спрямована виключно на користь людині, яка перебуває на межі життя та смерті", — пояснює він.За кілька днів до кожної донації переходить на спеціальний раціон, відмовляючись від жирної, смаженої та молочної їжі. Регулярно займається спортом, підтримує фізичну форму та принципово не вживає алкоголь.Під час кожної донації Ігор Гончарук думає про тих, кому ця кров може допомогти."Ти сидиш у кріслі й чітко розумієш: кожна хвилина цього процесу наближає чиєсь одужання та нашу спільну Перемогу", — зауважує він й додає, що для нього донорство давно стало не окремою акцією, а частиною особистої відповідальності перед країною та людьми, які потребують допомоги.Комунікаційниця сервісного центру МВС Яна Ревенко: повідомлення, яке вона перечитувала кілька разівКомунікаційниця регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Київській та Чернігівській областях Яна Ревенко стала доноркою не так давно. Свою першу донацію вона зробила в "Охматдиті". Як і багато людей, спочатку хвилювалася."Були звичні запитання: як усе відбуватиметься, чи не стане зле, чи зможу я це зробити", — пригадує вона.Однак про своє рішення вона навіть не попередила родину. Рідні дізналися про все вже після процедури — з фотографії, яку Яна надіслала їм. Після цього телефон буквально розривався від дзвінків і повідомлень."Але коли вони побачили, що все минуло легко й без жодних проблем, їхні переживання змінилися гордістю", — каже жінка.Найбільше ж їй запам'яталося повідомлення від "Охматдиту":"Я була на роботі й отримала повідомлення від "Охматдиту": "Яно, сьогодні ваша кров врятувала життя".Яна зізнається, що перечитала ці слова кілька разів — саме тоді вона по-справжньому зрозуміла цінність донорства."У той момент усвідомлюєш, що десь є людина, яку ти навіть не знаєш, але якій змогла допомогти", — пригадує вона. Головний спеціаліст сервісного центру МВС Євген Возняк: "Одна донація може врятувати кілька життів"Головний спеціаліст регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Євген Возняк став донором у 2014 році. Тоді його мотивувало усвідомлення того, що лікарні постійно потребують крові, а за роки донорства він переконався: навіть одна донація може змінити чиєсь життя.Найбільше, каже Євген, запам'ятовується атмосфера єдності серед донорів — особливо у складні для країни часи, коли люди масово приходять допомагати пораненим та хворим. З часом донорство стало для нього не разовою акцією, а громадянською відповідальністю. Його життєвий принцип звучить просто:"Добро не завжди потребує великих зусиль — іноді достатньо простягнути руку, щоб врятувати чиєсь життя". Начальник відділу сервісного центру МВС Олег Лупіч: приклад батька на все життяНачальник відділу регіонального сервісного центру МВС у Київській та Чернігівській областях Олег Лупіч уперше здав кров ще під час строкової служби. Втім, головним прикладом для нього став батько — почесний донор СРСР, який за життя здійснив понад 40 донацій."Мій батько мав статус "Почесного донора СРСР", зробив за життя понад 40 донацій. Пригадую випадок, коли він розповідав про це мені, ще дитині, і в розмову втрутилася мама — начебто, зараз цей статус немає вже ніякого змісту і при Незалежній Україні будь-які пільги за донорство часів СРСР вже не є актуальними. Тато тоді відповів, що він все життя ходив на донацію не за пільги і не за надбавки до пенсії, а тому що вважав, що це важливо для людей", — пригадує з гордістю він.Сам Олег переконаний:"Якщо я можу це робити — вважаю, я зобов'язаний це робити".Коли добро стає системоюСеред героїв нашого матеріалу є люди, які приходять до центрів крові самостійно, а є ті, хто зміг перетворити особисте рішення на масштабний рух допомоги. Саме такою є історія речниці Державного бюро розслідувань Ольги Чеканової.Від однієї донації до сотень врятованих життівІсторія Ольги Чеканової почалася 2019 року на порозі школи. Тоді вчителька зі сльозами на очах попросила допомогти старшокласниці, яка боролася з важкою хворобою і терміново потребувала донорської крові.Вже наступного дня Ольга проходила обстеження та здавала кров для дівчини — й саме тоді вперше побачила, яким насправді є донорський рух.Під кабінетами центру крові сиділи люди, які щиро переживали, чи допустять їх до донації. Когось відправляли додому через низький гемоглобін або проблеми з тиском, і це засмучувало їх значно більше, ніж можна було очікувати."В їхніх очах читалося, наскільки важливо врятувати чиєсь життя", — згадує пані Ольга. Через кілька місяців їй знову зателефонували з центру крові — тоді потрібна була допомога іншому пацієнту, й Ольга без вагань погодилася. Пізніше лікарі повідомили, що ця кров допомогла врятувати людину.Саме так, від донації до донації, почався шлях, який згодом привів до створення одного з найбільших донорських рухів серед державних органів України. Сьогодні працівники Бюро по всій країні регулярно здають кров. За словами речниці ДБР, починаючи з 2020 року, вони здали вже понад 800 літрів крові. Майже кожен третій працівник має посвідчення донора.У відомстві навіть з'явився власний принцип — "рятівні 60 днів". Саме стільки часу потрібно організму для відновлення після донації цільної крові. Щоб банки крові не залишалися порожніми, підрозділи ДБР по черзі відвідують центри крові протягом усього року. Ця система працювала навіть під час пандемії COVID-19, коли донорів критично бракувало."Мої колеги не просто виконують свої щоденні професійні обов'язки, вони за покликом серця регулярно йдуть і здають кров. Їхня мовчазна, щомісячна готовність віддати частинку себе, свій власний життєвий ресурс заради порятунку абсолютно незнайомої людини — пораненого на передовій бійця чи маленької дитини в палаті — це і є справжній патріотизм у дії", — зазначає речниця ДБР.На особистому рахунку Ольги Чеканової вже 16 донацій крові та її компонентів. Але найважливішим досягненням вона вважає не власні показники, а людей, яких вдалося об'єднати навколо цієї справи."Ми не знаємо імен тих поранених бійців, які після важких боїв приходять до тями у госпіталях, не знаємо імен тих маленьких діток в "Охматдиті", у чиїх жилах зараз тече наша кров. Але ми точно знаємо одне: поки б'ються наші серця, ми не зупинимося", — зазначає вона.Що заважає людям ставати донорами: найпоширеніші міфиЗа словами Інни Вільшанівської, багато людей досі відмовляються від донорства через поширені міфи та хибні уявлення. Часто люди думають, що не можуть стати донорами через вік, харчування чи татуювання. Проте законодавство чітко визначає: донором може бути дієздатна особа від 18 до 65 років із масою тіла від 50 кг.Також дехто вважає, що їхня група крові не потрібна або що донорська кров завжди є в достатній кількості. Але потреба в крові та її компонентах існує щодня, незалежно від пори року чи обставин. Саме тому регулярні донори є надзвичайно важливими.Фахівчиня зазначає, що нерідко стикається і з іншими поширеними міфами. Наприклад, що донорство шкодить здоров’ю, що після здачі крові людина довго відновлюється або що під час донації можна чимось заразитися."Насправді донорство є безпечним, якщо людина не має протипоказань, а всі процедури проводяться одноразовими стерильними матеріалами. Лікар, який допускає донора до донації, також перевіряє, чи здача крові буде безпечною для донора, чи немає протипоказів, наприклад, серйозні серцево-судинні захворювання (інфаркти, інсульти), коли не можна здавати кров", — пояснює завідувачка відділу комплектації та медичного обстеження донорів Центру служби крові "Охматдиту".Інна Вільшанівська наголошує, що бути донором крові навіть корисно, і наводить декілька наукових фактів:У донорів значно менший ризик серцево-судинних захворювань.Американська медична асоціація стверджує, що люди, які здавали кров щопівроку, мали менше інфарктів та інсультів.Масштабне дослідження фінських донорів показало, що здавання крові хоча б раз на рік знизило ризик хвороб серця на 88%.У донорів кращий баланс холестерину і нижчий його загальний рівень — отже, менша ймовірність серцево-судинних хвороб.І ще один плюс: донору регулярно (і безоплатно) роблять аналізи на гемоглобін, ВІЛ, гепатити B та C і сифіліс."Отже, донорство є навіть корисним і надзвичайно важливим для тих, хто чекає на вашу допомогу", — наголошує вона.Серед тимчасових протипоказань:татуювання та пірсинг — відсторонення від донорства на шість місяців;прийом анальгетиків або аспірину — утримання від донації протягом трьох днів;паління — достатньо не палити за дві години до процедури.Водночас існують й абсолютні протипоказання, серед яких серйозні серцево-судинні захворювання, ВІЛ, гепатити B і C та онкологічні захворювання.Одна кров — одне прагнення до життяГерої нашого матеріалу ніколи не зустрічалися між собою, у них різні професії, різні долі й різні причини приходити до центрів крові. Вони не знають, кому саме допомогли їхні донації. Не знають імен людей, які отримали їхню кров. Не бачили більшості тих, чиє життя, можливо, вдалося врятувати.Хтось уперше став донором, почувши прохання врятувати пораненого. Хтось — після історії онкохворої дитини. Хтось — тому що на власні очі бачив, як донорська кров повертає людей до життя після важких поранень. Та їх об'єднує одна спільна риса — вони не проходять повз чужий біль.Бо донорство — це не про статистику, а про дитину, яка продовжує боротьбу з хворобою, про військового, на якого вдома чекають рідні, про людину, яка після складної операції отримує шанс на одужання.І, можливо, найкраще сенс донорства пояснюють слова однієї з героїнь нашого матеріалу Катерини Лутаєвої:"Для вас це умовна година часу. А для когось — це шанс, що поруч залишиться мама чи тато. Брат чи сестра. Дочка чи син. Бабуся чи дідусь. Друг чи побратим…" .

Магній — одна з найпопулярніших добавок, яку часто приймають для сну, зменшення тривожності, м’язових судом або покращення травлення. Але лікарі наголошують, що швидкого "миттєвого ефекту" від нього чекати не варто.Фахівці зазначають, що час дії магнію залежить від мети його приймання та форми добавки, передає видання Parade."Магній може почати діяти від кількох годин до кількох тижнів, залежно від причини його приймання", — пояснює докторка медичних наук Ума Дарджі.За словами лікарів, деякі ефекти проявляються швидше, особливо якщо магній впливає на роботу кишківника або розслаблення м’язів. Інші ж потребують часу для відновлення запасів у клітинах організму.Швидкий ефект і накопичувальна діяМедики пояснюють, що різні форми магнію працюють по-різному. Наприклад, цитрат магнію або гідроксид можуть впливати на травлення вже впродовж 30 хвилин до шістьох годин."Деякі форми можуть подіяти впродовж кількох годин, але для сну, м’язових симптомів або корекції низького рівня магнію це може зайняти від кількох днів до кількох тижнів", — зазначає доктор Радж Дасгупта.Для тривоги та сну найчастіше рекомендують гліцинат магнію, але навіть у цьому випадку ефект зазвичай накопичувальний.Не "швидке рішення", а підтримка організмуЛікарі підкреслюють, що магній не працює як снодійне чи миттєвий заспокійливий засіб."Добавки підтримують природну біологію вашого організму; вони не миттєво її змінюють", — пояснює доктор Шасават Кумар.Кому насправді потрібен магнійФахівці наголошують, що більшість людей отримують достатньо магнію з їжі, і добавки потрібні не всім. Серед харчових джерел магнію лікарі називають: гарбузове насіння, мигдаль, кеш’ю, чорну квасолю, сочевицю, шпинат, авокадо, овес і темний шоколад."Більшості людей насправді не потрібно приймати магнієві добавки", — каже докторка Наташа Бхуян.Ефект магнію залежить від форми, дози та стану організму. Так, іноді він може відчуватися вже за кілька годин, але в багатьох випадках — лише через дні або тижні регулярного приймання. Лікарі радять не розглядати його як швидкий засіб, а як поступову підтримку організму.Важливо! Відповідний матеріал має винятково загальноінформаційний характер, а тому не може бути основою для встановлення діагнозу чи медичних висновків. Інформація у публікаціях на сайті заснована на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Для встановлення діагнозу або отримання медичної консультації, обов’язково зверніться до лікаря.Додамо, банан є одним з найпопулярніших фруктів в Україні, його користь викликає багато запитань. Одні кажуть, що банани є багатими на калій та вітамін B6, інші ж "звинувачують" фрукт у надмірній калорійності. Нещодавно вчені розповіли, чи справді банани знижують холестерин в організмі.Читайте також: 90 хвилин на тиждень: вчені назвали простий спосіб знизити ризик передчасної смерті.

У вівторок, 9 червня, у столичній лікарні помер чинний військовослужбовець Збройних сил України. Поліція відкрила кримінальне провадження.Про це повідомила поліція Києва. Інцидент трапився в одній зі столичних лікарень швидкої медичної допомоги.За даними слідства, з квітня цього року 42-річний пацієнт, який являється військовослужбовцем, внаслідок отриманих тяжких вогнепальних поранень на фронті проходив лікування у цьому медзакладі.Однак 9 червня до поліції Києва надійшло повідомлення про його смерть. Наразі в межах слідства призначено ряд експертиз, які встановлять причину смерті чоловіка та якість наданих медичними працівниками послуг."За фактом смерті чоловіка було розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України. За процесуального керівництва окружної прокуратури слідчими також здійснюється розслідування за ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України — неналежне виконання медичними працівниками професійних обов’язків", — додали у поліції.Нагадаємо, 28 травня у столиці чоловік здійснив напад на правоохоронців, пошкодивши службову автівку. Порушника затримали.Також на початку червня у Львові поліцейські затримали чоловіка, який поранив ножем військовослужбовця Територіального центру комплектування та соціальної підтримки..