
Люди з тяжкими психічними розладами мають значно вищий ризик передчасної смерті, а тривалість їхнього життя може бути на 15-20 років меншою, ніж у решти дорослого населення. Найчастіше причиною стають фізичні захворювання, зокрема серцево-судинні, респіраторні та хвороби печінки, яким у багатьох випадках можна було б запобігти.
Про це пише The Guardian із посиланням на аналіз даних Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NHS).
Благодійна організація Rethink Mental Illness проаналізувала дані NHS щодо смертності людей віком від 18 до 75 років із тяжкими психічними розладами. Результати показали, що ризик смерті в цій групі у 4,8 раза вищий, ніж серед дорослого населення загалом. Найбільша різниця спостерігається за окремими причинами смерті. Люди з тяжкими психічними розладами мають:
Впродовж 2022-2024 років серед людей працездатного віку з тяжкими психічними розладами найчастішими причинами смерті були серцево-судинні захворювання та рак. У кожній із цих категорій зафіксували понад 24 тисячі летальних випадків. Загалом на рак, серцево-судинні, печінкові та респіраторні захворювання припало 56,5% усіх смертей серед цієї групи.
Автори аналізу назвали кілька чинників, які можуть сприяти такому рівню передчасної смертності. Серед них бідність, неналежні житлові умови, поширеність куріння, збільшення ваги через прийом деяких препаратів і недостатня фізична активність.
Окремою проблемою залишається організація медичної допомоги. Серед чинників також називають розрізненість системи охорони здоров’я та випадки, коли фізичні симптоми пацієнта помилково пояснюють психічним розладом. Виконавчий директор Rethink Mental Illness Марк Вінстенлі наголосив, що значну частину таких смертей потенційно можна було б попередити.
"Це справжній скандал, що люди з тяжкими психічними розладами мають значно вищий ризик померти від фізичних захворювань, яким часто можна було б запобігти", — заявив він.
За словами Вінстенлі, люди з такими розладами протягом життя часто контактують із медичними службами, тому виявлення та лікування фізичних захворювань могло б відбуватися своєчасніше.
Додамо, старіння людського організму може відбуватися нерівномірно, а різні органи та тканини мають власні темпи вікових змін. У багатьох із них науковці виявили дві фази прискореного структурного старіння, які переважно припадають на 30-ті та 50-ті роки життя.
Також раніше ми писали, що ожиріння може залишати тривалі зміни в імунних клітинах жирової тканини, які зберігаються навіть після зниження ваги. Науковці припускають, що така своєрідна "пам'ять" про ожиріння може ускладнювати подальше схуднення та підтримання досягнутої ваги.