Фіцо замість Орбана: чому прем’єр Словаччини став новим викликом для Європи

Європарламент підтримав резолюцію зі зверненням до Єврокомісії щодо замороження фондів для Словаччини. Після зміни влади в Угорщині головним пугалом для європейців буде Фіцо. Тим більше він сам не проти зіграти цю роль, Орбан вдало грав її 16 років поспіль.

За що Євросоюз хоче покарати словаків

За те, що українська влада намагалася реалізувати влітку минулого року, але зіткнулася з протестами по всій країні. А от Фіцо ліквідувати національне кримінальне агентство і спеціальну прокуратуру вдалося — попри чисельні акції протесту. Тепер за це доведеться розплачуватися і тим словакам, які підтримують владу, і тим, хто за опозицію. 

У Фіцо та його впливових друзів були проблеми зі спеціальною прокуратурою, якою керував Даніель Ліпшич. Ставши прем’єр-міністром наприкінці жовтня 2023 року, Фіцо заходився міняти кримінальний кодекс. Частину змін заблокував конституційний суд, але розпуск спеціальної прокуратури — не заблокував. Так чинний глава уряду помстився за антикорупційні розслідування. Ці рішення ухвалювалися в лютому-березні 2024-го, і тоді Євросоюз лише глибоко обурювався, не караючи Братиславу фінансово.

Відчувши, що йому нічого не загрожує, Фіцо руками депутатів коаліції у грудні минулого року ліквідував орган із захисту осіб, які повідомляють про факти корупції. Це ще більше обурило Брюссель, однак швидкої й жорсткої реакції все одно не було. Нарешті буде?

"Маємо переконатися, що Фіцо не стане новим Орбаном — адже він сам каже, що хоче ним бути", — зазначив німецький депутат Європарламенту від "Партії зелених" Даніель Фройнд.

Фройнд має рацію, таких, як Фіцо, потрібно ставити на місце. Однак в історії зі Словаччиною наш інтерес у тому, щоб замість нинішнього прем’єра не отримати під боком ультраправого проросійського діяча, з яким домовитися буде значно складніше. Адже передумови для зростання рейтингу таких політиків у Словаччині є.

Як Фіцо загнав себе у кремлівський капкан

Словацький прем’єр-міністр може виявитися єдиним європейським лідером, хто відвідає Москву 9 травня. Всі ж чудово розуміють його мету — поспілкуватися з хазяїном Кремля, аби розуміти для себе, чи бачить той у ньому другого Орбана. Себто, агента впливу, який би руйнував ЄС із середини і за яку ціну.

Здавалося б, відверта проросійськість — тупикова гілка. Але поглянемо на соціологічні опитування. Рік тому було оприлюднено цікаві дані компанії Ipsos для незалежної організації Central European Digital Media Observatory (CEDMO). Згідно з результатами зрізу громадської думки, лише третина мешканців Словаччини підтримує думку про перемогу України у війні з Росією, 33% виступають за припинення бойових дій шляхом укладення тимчасового миру, без досягнення військового успіху жодною зі сторін, ще понад 16% байдуже, чим завершиться війна в Україні.

Серед виборців партії SMER Фіцо ідея перемоги України підтримується лише трьома відсотками, тоді як 43% схиляються до перемоги Росії. Як видно, у Словаччині склався сприятливий ґрунт для кремлівської пропаганди. Це підтвердило липневе опитування агентства SCIO та порталу Rozhovory so Šimonom. 14% опитаних громадян Словаччини повністю підтримують ідею приєднання країни до Російської Федерації, ще 18% допускають таку можливість.

Напихати мізки словаків проросійськими наративами Фіцо вигідно, аби провалився ініційований опозицією референдум, призначений на 4 липня. На народне волевиявлення винесуть два питання — скасування довічних виплат прем’єру та іншим посадовцям, які такі виплати отримують після завершення повноважень, та відновлення роботи спеціальної антикорупційної прокуратури. Нинішньому прем’єру конче потрібно, щоб словаки не підтримали друге питання, а ще краще взагалі не прийшли на дільниці.

У ініціаторів референдуму партії "Демократи" було ще й третє — про дочасні вибори, але президент Петер Пеллегріні вирішили його не виносити. За всю історію Словаччини успішним там був тільки один, 2003 року, про приєднання до ЄС, а через низьку явку інші провалювалися. Тому зараз варто очікувати, що Фіцо спільно з росіянами працюватиме на зниження явки. Якщо у них вийде, то до парламентських виборів, які відбудуться восени 2027-го, з Братислави лунатиме суцільна антиукраїнська та антиєвропейська риторика.

За любов Кремля Фіцо конкуруватиме з ультраправими

У маленькій Словаччині багато партій сповідують праву, правоконсервативну ідеологію, та є і відверто ультраправі. Партія "Республіка" у свіжих опитуваннях з понад 11% іде третьою в рейтингах слідом за лібералами з "Прогресивної Словаччини" та партією SMER Фіцо.

На минулих виборах восени 2023-го "Республіка" не подолала прохідний бар’єр, нині вона нарощує рейтинг. Типові ультраправі, в яких змішані ксенофобія, євроскептицизм, проросійськість, схвалення дій Трампа. Її очолює такий собі Мілан Угрік, депутат Європарламенту.

Віднедавна він отримав подразника у виді посторбанівської Угорщини. Петер Мадяр викотив ультиматум Братиславі — Будапешт згоден співпрацювати за умови перегляду словаками "декретів Бенеша".

"Я чітко дав зрозуміти Фіцо, що ми можемо обговорювати будь-яке політичне питання лише за умови гарантії, що Словаччина скасує закон, який загрожує угорцям на Високій землі тюремним ув'язненням, і якщо буде зафіксовано, що в майбутньому землі наших угорських земляків не будуть конфісковані на основі декретів Бенеша на основі колективної провини", — заявив Мадяр.

"Декрети Бенеша" — закони, підписані у 1945 році Едвардом Бенешем, президентом Чехословаччини в екзилі. Окремі декрети стосувалася конфіскацій майна і примусового виселення судетських німців із Чехії, а угорців — зі Словаччини. І на тих, і на тих покладалася колективна провина за підтримку нацистів. Хоча відтоді минуло дуже багато часу, "декрети Бенеша" досі викликають багато запитань, адже вони спричинили вимушене переселення людей, історичні травми, на яких грають праві політики.

Короткі висновки

По-перше, страх втратити владу та опинитися у тюрмі за корупцію штовхає Фіцо в обійми Путіна. Але при цьому йому є що запропонувати Кремлю — електорат словацьких "ватників", яких досить багато. Це проблема для нас, для Брюсселя та для словацької опозиції.

По-друге, опозиціонери отримали нагоду розгойдати крісло під Фіцо завдяки референдуму з кількох важливих питань. Протягом наступних місяців політичні баталії у Словаччині відбуватимуться за явку на референдум — Фіцо спробує її зірвати, опозиції необхідно знайти мотивацію для своїх виборців.

По-третє, найближчим часом внутрішню політику у Словаччині визначатиме градус конфліктності з новим угорським прем’єром Мадяром через його тиск на Братиславу щодо скасування "декретів Бенеша". Зробити цього словаки не зможуть, адже у цій країні історично склалася підтримка цих документів.

По-четверте, українцям знову доведеться запастися терпінням, адже кожні електоральні цикли, кожні внутрішні політичні перипетії в європейських країнах не відбуваються без згадок про Україну. Часто це просто цинічні спекуляції для привернення певних категорій виборців. Українців дуже напружував Орбан, тепер напружує Фіцо. Але маємо пам’ятати: у Словаччині достатньо проєвропейських та проукраїнських політиків, які багато роблять для того, щоб відсунути Фіцо та не допустити при цьому місцевих дрібних трампістів.