Фізична активність пов’язана з менш вираженими симптомами депресії: що виявили вчені

Дослідники проаналізували дані понад 23,5 тисячі людей і виявили зв’язок між регулярною фізичною активністю та меншою вираженістю симптомів депресії в людей із генетичною схильністю до розладу. Водночас науковці не встановили, що рухова активність запобігає виникненню депресії через генетичну вразливість.

Науковці проаналізували дані 23 517 учасників американської дослідницької програми All of Us, передає Psychology Today. Вони поєднали результати генетичного секвенування, медичні записи та показники фізичної активності з фітнес-трекерів Fitbit. У середньому пристрої збирали дані протягом 582 днів.

Дослідники оцінювали кількість щоденних кроків, час фізичної активності помірної та високої інтенсивності, а також генетичну схильність до великого депресивного розладу.

Ілюстративне зображення. Джерело: Magnific

Виявилося, що вища генетична схильність була пов’язана з більшою ймовірністю діагностування депресії. Водночас фізична активність не продемонструвала статистично значущої взаємодії з генетичним ризиком щодо виникнення розладу.

Інша картина спостерігалася серед людей із діагностованою депресією: учасники, які більше рухалися, мали менш виражені симптоми навіть за високого генетичного ризику.

Чи може спорт захистити від депресії

Автори дослідження припускають, що регулярна фізична активність може послаблювати зв’язок між генетичною схильністю та тяжкістю симптомів. Однак це не означає, що рух здатний усунути генетичну вразливість або гарантувати захист від депресії.

Залишається відкритим і питання причинно-наслідкового зв’язку: фізична активність може допомагати легше переносити симптоми, але й самопочуття людини впливає на її здатність рухатися. Тяжка депресія, зокрема, може знижувати енергію та мотивацію.

Ілюстративне зображення. Джерело: Magnific

Оскільки дослідження було спостережним, воно не доводить, що збільшення фізичних навантажень безпосередньо зменшує тяжкість депресії. Для перевірки цього припущення потрібні клінічні випробування, у яких науковці зможуть порівняти вплив різної тривалості та інтенсивності фізичної активності.

Додамо, іноді найбільшою проблемою стає не відсутність людей поруч, а незнання, як сказати їм, що тобі справді потрібна допомога. NHS радить не намагатися розповісти все одразу, а почати з простого пояснення свого стану та конкретного прохання про підтримку.

Читайте також: "Одна помилка — і все провалено": 4 пастки мислення, які легко впізнати в буднях