.png.webp)
"Хороший урок для всіх". Що показали вибори в Молдові, які стали провалом для Кремля
Проєвропейська партія "Дія та солідарність" (PAS) матиме в новому парламенті Молдови монобільшість. А все могло скластися зовсім інакше, якби президентка Майя Санду та молдовські спецслужби не показали Росії здатність тримати удар.
Як Санду не допустила реваншу проросійських сил
Центрвиборчком Молдови оголосив фінальні результати виборів, які відбулися цієї неділі, 28 вересня. Перше місце з 50,2% підтримки отримала партія "Дія та солідарність". Її головний конкурент — "Патріотичний блок" (насправді — проросійський, під чиїм дахом зібралися комуністи й соціалісти) — програв — 24,17%. Далі розташувалися центристський блок "Альтернатива", "Наша партія" політика-популіста Ренато Усатого та прорумунська "Демократія вдома" Василя Костюка, послідовника трампізму. Інші учасники не подолали бар’єр у 5% для партій і 7% для блоків. Таким чином переможці матимуть 55 мандатів у парламенті, який складається зі 101-го депутата.
Санду вдалося розв'язати проблему максимум станом на зараз — не допустити реваншу проросійських сил. З цим успіхом її привітало керівництво Євросоюзу та багато світових лідерів.
"Молдова, ви зробили це знову. Жодна спроба посіяти страх чи розбрат не зможе зламати вашу рішучість. Ви чітко зробили свій вибір: Європа. Демократія. Свобода. Наші двері відкриті. І ми будемо з вами на кожному кроці", — написала в мережі Х очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Під "зробили це знову", очевидно, розуміються торішні президентські вибори, які виграла Майя Санду. Росія кинула проти неї "всі гроші світу" і програла. Зараз програла повторно.
Важливу особливість молдовських виборів відзначив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск:
"Щоб виграти ці вибори, молдовському народу і президентці Майї Санду особисто знадобилася справжня мужність. Ви не тільки врятували демократію і зберегли європейський курс, а й зупинили Росію в її спробах взяти під контроль весь регіон. Це хороший урок для нас усіх".
Своєю чергою, президент України Володимир Зеленський зазначив:
"Росія не змогла дестабілізувати Молдову, і її підривний вплив не поширюватиметься далі на Європу".
Фактори перемоги проєвропейської партії
Що ж допомогло партії Санду здобути вагому перемогу? Відзначимо одразу три фактори. Перший — як і президентські вибори 2024 року, так і нинішні були екзистенційним виборам для молдаван, якби схибили, на країну замість членства в ЄС очікував би "грузинський сценарій". Санду, її соратникам, політичним технологам PAS удалося мобілізувати своїх виборців ідеєю історичного вибору. Це нагадало цьогорічні вибори президента Румунії, на яких у другому турі зійшлися ультраправий Джордже Сіміон та ліберальний мер Бухареста Нікушор Дан. Після першого туру він відставав від Сіміона на 20 відсотків. Скоротити такий розрив — нереально, але Дан не тільки скоротив, а й переміг.
Другий фактор — ефективна робота спецслужб, яка стала хорошим уроком для всіх. Задовго до цих виборів молдовська влада серйозно взялася за промосковського олігарха Ілана Шора. 6 липня у Москві він оголосив про участь у виборах блоку "Перемога". Список мала очолити голова Гагаузії Євгенія Гуцул. Шор перебуває під європейськими санкціями з 2023-го, під українські потрапив як раз у липні цього року. Але мріям Кремля та їхнього ставленика не дано було здійснитися.
Гуцул з березня перебувала під арештом за підозрою у незаконному фінансуванні партії "Шор", а в серпні її засудили до семи років тюрми та зобов’язали повернути близько двох мільйонів доларів, які, за даними слідства, використовувалися для фінансування промосковської партії. Коли стало зрозуміло, що в лобову пропихати своїх агентів не вийде, Росія включила іншу технологію — пустила їх кількома колонами. Соціалісти Ігоря Додона, комуністи Володимира Вороніна та ще дві ліві проросійські партії "Майбутнє Молдови" і "Серце Молдови" з’єдналися у "Патріотичний союз", іншою колоною пішла партія "Велика Молдова" на чолі з Вікторією Фуртуне. Ця пані проповідує ультраправу ідеологію та зазіхала на Одеську область України.
26 і 27 вересня, перед самим днем волевиявлення, по обох проросійських колонах було завдано потужного удару. Спочатку до виборів не допустили "Серце Молдови", через що зі списку "Патріотичного блоку" довелося викреслювати з бюлетенів 36 кандидатів від знятої партії. ЦВК ухвалив своє рішення на підставі судової постанови про обмеження діяльності цієї політсили на рік у зв’язку з незаконним фінансуванням. "Серце Молдови" очолює Ірина Влах, попередниця ув’язненої Гуцул на посаді башкана (голови) Гагаузії. Вона відома відверто проросійськими поглядами.
Наступного дня карма догнала "Велику Молдову". Поліція і спецслужба виявили: партія використовує російські гроші. Виборча комісія встановила, що політпроект Фуртуне має непідтверджені фінансові ресурси, і її підозрюють у підкупі виборців. Крім того, партію запідозрили, що вона діє як наступниця раніше забороненої партії Шора.
Отже, молдовська влада показала свою силу кремлівським проектам. Показала, що демократія має захищатися. Проросійські політики, звісно ж, обурювалися згаданим вище рішенням, проте вони вибори з тріском програли, і їхнє обурення тепер мало кого цікавить. Хіба у Москві з них спитають за свої гроші.
Третій фактор — екстрадиція Влада (Володимира) Плахотнюка. Його повернули до Молдови за три дні до дня голосування. Плахотнюк — колишній "господар" Молдови, протягом багатьох років найвпливовіша людина в країні. У 2019 році його Демократична партія програла вибори, не визнала поразку й організувала масові протести. Завдяки втручанню західних дипломатів і російських "рішал" мітинги зупинили, а Плахотнюк виїхав за кордон. Екстрадували його з Греції. Хоча вплив цього діяча за час вимушеної еміграції слабшав, він все ж залишався в суспільній думці символом корупції.
Партія Плахотнюка та її політичні союзники декларували проєвропейський курс, проте це була імітація євроінтеграції. Найскандальнішою стала історія зі зникненням із трьох молдовських банків мільярда доларів — суми, еквівалентної 12% ВВП Молдови. Плахотнюк є одним із підозрюваних у цій справі. І не тільки в ній. Його екстрадицію виборці могли сприйняти як реальні зміни, як готовність влади боротися з корупцією.
Монобільшість є, що далі
По-перше, Росія з втратою впливу на Молдову не змириться і підриватиме її зовні та зсередини. Близько 30 підконтрольних Москві депутатів у парламенті погоди не зроблять, але вони користатимуться помилками влади. Як сталося зі згаданими корупційними скандалами, в яких замішані політики, котрі декларували курс на Європу. Не буде таких скандалів — Санду та її партія зможуть повторити успіх за п’ять років уже як політсила, що привела Молдову до Євросоюзу. Якщо будуть — країна ходитиме по колу. Україні дуже важливо, щоб не було скандалів, адже ми з Молдовою йдемо до ЄС у парі.
По-друге, можна порадити молдовським спецслужбам не зупинятися у викоріненні російської агентури. Вона там засіла дуже глибоко, не тільки у середовищі політиків, а і в церкві. Багато хто звернув увагу, що після виборів не було протестів. Або поразка Додона і компанії стала приголомшливою, або їм заборонили з Москви це робити, щоб відіграти своє згодом, коли може накопичитися негатив для мобілізації протестних акцій.
По-третє, вибори не зменшили поляризацію молдовського суспільства. Для прикладу: на півночі та на півдні країни (там, де вона межує з Україною) провладна партія отримала значно меншу підтримку, аніж в інших регіонах. А переможцями став блок соціалістів і комуністів. У Гагаузії у партії Санду взагалі лише 3,19%, тоді як у блоку Додона і Вороніна аж 82,35%. Тож подальший успіх влади залежатиме від того, чи знайде вона технологію єднання свого народу.