Весільний обряд "заплітання долі" внесли до нематеріальної культурної спадщини (фото)
Весільний обряд "заплітання долі", що побутує здебільшого у Стрийському районі Львівської області, а також в інших регіонах України з урахуванням місцевих особливостей, внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Про це повідомила прес-служба Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.
"Цей обряд, також відомий як "завивання віночка", відбувається у передвесільні дні — зазвичай у четвер чи п’ятницю. Він супроводжується обрядовими текстами, піснями та спеціальною атрибутикою. Мета його проведення — передати родинні цінності, побажати молодятам щасливої долі, вшанувати природу та виявити повагу до батьків", — ідеться в повідомленні.
Вважається, що віночок і "доля" мають бути зшиті суцільною ниткою без вузликів — тоді життя подружжя буде спокійним і безконфліктним.
У Мінкульті констатували, що вінок і "долю" плетуть тільки тим, хто вступає у шлюб уперше.
"Ритуал розпочинається зі збирання барвінку в лісі або в лузі. Цим займаються молоді люди — наречена, наречений, дружки та дружби — співаючи при цьому обрядові пісні. Зібрану рослину миють, висушують, після чого молодих збирають до церкви на сповідь і освячують барвінок. Далі відбувається внесення обрядових символів — барвінку, весільного короваю, "колачів", зерна, меду та солоду, кожен з яких має своє символічне значення", — пояснили в повідомленні.
Особливу роль відіграють батьки нареченої. Вони беруть участь у ритуальному розплітанні коси, розчісуванні волосся молодої, а потім знову заплітають його, прикрашаючи барвінковим віночком з колача на знак того, що дівчина має стати заміжньою жінкою.
"Кульмінаційним моментом є ритуал "посаду", що символізує остаточне поєднання двох родів. Він включає викуп "барвінкової долі", виголошення "прощі" молодими, батьківське благословення та громадське схвалення шлюбу з частуванням гостей (обряд "дарин")", — зауважили у відомстві.
Після цього батьки нареченої передають "барвінкову долю" — велику гірлянду з барвінку та запашних квітів. Її кладуть під іконами або на стіл перед молодятами, а до того часу ховають від лихого ока.
У деяких селах вінки для нареченої та нареченого плетуть окремо в їхніх домівках, після чого всі збираються разом, щоби сплести спільну "барвінкову долю", викупити віночок та благословити пару.
"За традицією після весілля вінки та барвінкову долю подружжя зберігало все життя як оберіг сімейного щастя", — підсумували в дописі міністерства.
Нагадаємо, що в березні цього року у Вишгороді провели виставку "Окупована спадщина" — одна половина експонатів представлена у Музеї давньоруського гончарства, а друга — в Історичному музеї ВІКЗ.