
Верховна Рада не проводитиме пленарні засідання із 17 вересня до 13 жовтня, тобто аж 26 днів. Нардепи пропрацювали місяць, з 18 серпня, а до того з 16 липня мали місяць літніх канікул. Чергова пауза у засіданнях шокувала українців.
Народний депутат від "Голосу" Ярослав Железняк, який першим повідомив про канікули, приперчив свою заяву фразою: парламент зупинив роботу на тлі "величезних проблем із голосуванням міжнародних зобов’язань та, як результат, фінансової кризи, яка вже призвела до відтермінування видатків на капітальних видатків, куди входять будівництва та ремонти інфраструктурних об’єктів — лікарень, шкіл, укриттів до грудня (тобто не будуть профінансовані)".
"Парламент працює не тільки в сесійній залі. Верховна Рада продовжує працювати безперервно, — парирували у пресслужбі Апарату ВР. — Робота комітетів, підкомітетів, робочих груп, ТСК та фракцій триває".
Слабке роз’яснення, у ньому немає ні про причини паузи у роботі, ні хоча б приблизного переліку законопроєктів, над якими нардепи працюватимуть ці 26 днів, аби ухвалити їх відразу після повернення до сесійної зали. Чи бодай короткого звіту про прийняті закони за останній місяць діяльності, щоб спростувати аргументи Железняка.
З 18 серпня відбулося 10 пленарних засідань. На першому в цілому ухвалили один законопроєкт — "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування здобуття вищої освіти та надання державної цільової підтримки її здобувачам". Наступного дня депутати працювали плідно: ухвалили 8 законопроєктів, а також призначили міністром оборони Євгенія Хмару, а Андрія Сибігу - міністром закордонних справ. Мабуть, втомилися, бо 20 серпня не ухвалили жодного документа з порядку денного. 21 серпня робота Ради обмежилася годиною запитань до уряду.
На п’ятому за ліком пленарному засіданні, 1 вересня, ухвалили один закон, один відправили на доопрацювання і вісім відхилили. 2 вересня прийняли аж три закони. 3 вересня депутатів прорвало, вони ухвалили дев’ять законів, ще два відхилили. Після цього 11 днів пленарних засідань не було. За цей час у країні трапилася надзвичайна подія — вибухнув корупційний скандал в Офісі генпрокурора, відомий як операція НАБУ "Карфаген", генеральний прокурор Руслан Кравченко написав заяву про звільнення і виїхав за кордон. TrueUA детально висвітлював цю історію. Тож працювати 15 вересня народні обранці почали із голосування за подання про відставку втеклого генпрокурора. Далі підтримали в цілому чотири законопроєкти й один відправили на доопрацювання.
16 вересня нардепи продемонстрували небачену працездатність — 13 законопроєктів ухвалили за основу або в цілому. Два законопроєкти, якими посилювалася відповідальність за дії, що призводять до травмування і загибелі людей на дорогах, відхилили. TrueUA розповідав про те, чому парламентарі відмовилися підвищувати штрафи для порушників швидкісного режиму на українських автошляхах.
На останньому вересневому пленарному засіданні прийняли чотири закони. Отже, за 10 пленарних днів Верховна Рада ухвалила близько сорока законів, десь половина — поки за основу, також протягом місяця роботи підтримали понад два десятки постанов на різноманітні теми. Мало це чи багато? Очевидно, мало, щоб з гордо піднятою головою йти на відпочинок від пленарних днів. Якщо з кількістю — слабенько, то як справи з якістю?
Варто нагадати найбільш резонансні закони. Всі вони приймалися 16 вересня. Тоді за основу ухвалили два законопроєкти, які стосувалися врегулювання електронної торгівлі. Один із них, найбільш дискусійний, про скасування пільг в оподаткуванні міжнародних посилок вартістю до 150 євро. Це законопроєкт, прийняття якого від України вимагали у Міжнародному валютному фонді для отримання чергового траншу фінансової допомоги. У разі остаточного схвалення документа будь-яка покупка на платформах AliExpress, Temu, Amazon та інших подорожчає на 20% - стільки становитиме податок на додану вартість на посилку.
Наступний у переліку закон "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за створення електронно-комунікаційних шахрайських організованих груп (шахрайських кол-центрів) та залучення до участі в них". Документ підтримали аж 313 законодавців. Того ж дня Президент його підписав.
За основу прийняли і законопроєкт про забезпечення повноважності місцевих рад в умовах воєнного стану. Минулого року жваву дискусію викликав правовий статус місцевих рад, міських і селищних голів, обраних на виборах у жовтні 2020 року. Їхня каденція завершувалася у п’ятий рік повноважень, тобто, в останню неділю жовтня 2025 року мали відбутися місцеві вибори. Оскільки під час війни виборів бути не може, Верховна Рада своїм рішенням продовжила повноваження місцевим депутатам. Але на цьому проблеми не завершилися, адже сьогодні фіксується чимало випадків неповноважності місцевих рад або через службу депутатів у лавах ЗСУ, або через відмову від мандату та інші причини. Це створює правову колізію, часто-густо просто немає кворуму. Згідно із законопроєктом, рада залишається повноважною, якщо в її складі є хоча б більше однієї третини депутатів. Для подолання вето голови на рішення депутатів буде достатньо дві третини від тих, хто залишився у місцевій раді.
Нещодавно з’явилася інформація про лист двох єврокомісарів до народних депутатів із переліком законів, які ті мають ухвалити задля продовження фінансової допомоги. З боку європейців умови Україні стають все суворішими через повільність виконання взятих на себе зобов’язань. Тобто, всі мають працювати максимально напружено, без пауз.
Прем’єр-міністр Сергій Корецький похвалив Верховну Раду за проголосовані у першому читанні сім критично важливих законопроєктів та висловив сподівання, що ці документи ухвалять і в цілому. Окрім згаданих ініціатив про оподаткування товарів з іноземних маркетплейсів, до сімки відносяться наступні: про посилення гарантій здійснення повноважень НКРЕКП; про нові правила обігу товарів, пов’язаних зі знелісненням, зокрема вимоги до законності та електронну систему простежуваності; про зміни в управлінні Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; про оновлені підходи до регулювання сек’юритизації та облігацій із покриттям та про нові інструменти для розвитку іпотеки й гармонізації фінансового сектору з вимогами розширеної програми співпраці з МВФ.
За словами Корецького, якщо Верховна Рада й далі відкладатиме потрібні голосування, Україна може недоотримати чималу частину з 29,5 мільярда доларів міжнародного фінансування. "Перелік законів і урядових рішень, які треба ухвалити, — цілком конкретний. І це — саме треба ухвалити: не про бажання, не про політику, а про кошти для бюджету, щодо яких немає заміни", — своєю чергою наголошував Президент Володимир Зеленський.
"Після декількох попередніх нарад із парламентарями уряд офіційно направить усім народним депутатам і профільним комітетам графік із чіткими дедлайнами щодо кожного необхідного голосування", — зазначав прем’єр Корецький.
Майже місячна перерва у пленарних засіданнях, вочевидь, порушує графіки ухвалення рішень. А ще на народних обранців очікує розгляд бюджету на 2027 рік, це питання традиційно проходить складно.
За перші чотири дні простою народні депутати зареєстрували понад 20 законодавчих ініціатив, так що обранці, як і зазначала пресслужба Апарату ВР, працюють. Ще шість законопроєктів зареєстрував Кабінет міністрів, серед них один — євроінтеграційний про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та інших законодавчих актів щодо міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Цей документ дасть можливість повноцінно використовувати електронні комунікації та скоротити час, необхідний для міжнародної правової допомоги.
Схожий законопроєкт реєстрував у парламенті ще уряд Дениса Шмигаля рівно чотири роки тому, він так і не потрапив до сесійної зали й був знятий із розгляду у лютому 2024 року. Тож існує припущення, що і зараз законопроєкт, спрямований на приведення законодавства у відповідність до стандартів FATF та рекомендацій MONEYVAL (йдеться про протидію відмиванню коштів) може зустрітися з протидією у парламенті.
Залишається сподіватися, що народні депутати змінять підхід до ухвалення хоча б першочергових євроінтеграційних законів і голосуватимуть за них не тоді, коли наші партнери даватимуть зрозуміти, що обмежать фінансування за гальмування реформ, як сталося з цими сімома законопроєктами, а за графіком. Бо складається враження, що це не нам потрібно прискоритися для вступу до Євросоюзу, а європейцям відмовитися від умов.