
Триденний візит китайського лідера до Сполучених Штатів став вдалим для нього. Дональд Трамп зустрічав гостя не як суперника за світове панування, а як друга. Говорили й про Україну, але жодних результатів поки немає.
Загальновідомо, що Китай є найбільшим спонсором російського вторгнення в Україну, оскільки залишається головним покупцем нафти у країни-терористки, — у 2025 році китайці імпортували звідти 100,86 мільйона тонн, цього року темпів не збавляли. Також Китай є одним із найбільших покупців іранської нафти: у 2025 році на нього припадало понад 80% морського експорту нафти з Ірану, або в середньому 1,4 мільйона барелів на добу. Нагадаємо: Іран багато років перебуває під санкціями. Тож "пекельні санкції", які ухвалив Конгрес і підписав Трамп, першочергово стосується саме КНР. TrueUA наголошував, що ключовою проблемою Акту Грема про стопроцентні мита проти покупців російської нафти є пункт, який дозволяє президенту США застосовувати норми закону на власний розсуд, вибірково, або не застосовувати взагалі.
Головне досягнення Сі Цзіньпіна під час вояжу до Америки — продовження до 10 січня наступного року торгівельного перемир’я між США та Китаєм. Це означає, що принаймні стосовно Пекіну "пекельних санкцій" не буде. Після 10 січня перемир’я знову продовжать, як робили це раніше. Як повідомляє агенція Bloomberg, Китай добре розуміє критичну залежність Штатів від китайських рідкоземельних металів, тому не надто переймається коротким терміном перемир’я. Американці під час зустрічей із китайською делегацією висловили невдоволення порушенням КНР певних зобов’язань, що, втім, не завадило Трампу розстелити червону доріжку для Сі на об’єднаній базі Ендрюс. Востаннє тут у 2015 році Барак Обама приймав папу Франциска. Але всі ще пам’ятають, як Трамп і Путіна зустрічав на Алясці на червоній доріжці, покладеній прямо до трапу літака. Мабуть, нинішній глава Білого дому у такий спосіб демонструє свою гостинність.
Якщо не буде "пекельних санкцій" проти Китаю, тоді ж проти кого? До квартету найбільших імпортерів нафти з Росії ще входять Індія, Туреччина та Євросоюз, де левову частку імпорту тягнуть Словаччина та Угорщина. Застосування мит до інших трьох суб’єктів виглядатиме політично мотивованою вибірковістю. Тож, найімовірніше, Трамп ні проти кого не залучить отриманий від Конгресу інструмент ні до проміжних виборів, до них лишилося понад місяць, ні до кінця року. До виборів не буде, адже це відобразиться на цінах всередині США, вони ще більше зростуть, а до кінця року не застосує, бо тоді у всіх виникне логічне запитання, чому з цієї компанії випав Китай. Тому добре, якщо дасть хід хоча б нормі Акту Грема, яка встановлює відповідальність за викрадення українських дітей, але вона ніяк не прискорить мир без головної частини — мит проти покупців путінської нафти.
Дуже дивною частиною прийому китайського гостя було запрошення на вечерю з ним керівників американських техногігантів Apple, Nvidia, OpenAI, Alphabet, Amazon, Meta і Tesla. Ще у квітні Білий дім звинувачував китайські компанії у масштабних крадіжках технологій ШІ. За повідомленням ЗМІ, Майкл Краціос, директор Управління науково-технічної політики Білого дому, у спеціальній доповіді розписав, як це відбувається та попередив: такі компанії можуть вилучати ключові можливості з американських моделей, використовуючи американські інновації та уникаючи при цьому витрат часу і коштів, необхідних для створення передових систем. Посольство Китаю у США тоді відкинуло звинувачення, а хто ж зізнається…
Деякі техногіганти, керівники яких були на вечері з Сі, зокрема, OpenAI, повідомляли про масштабні спроби вилучення (дистиляції), спрямовані проти їхніх систем. Вони пов’язували ці дії з китайськими компаніями DeepSeek, Moonshot AI та MiniMax. Також відома історія 2024 року, коли американські прокурори висунули звинувачення колишньому інженеру Google за викрадення комерційної таємниці у сфері ШІ та передачі її китайським компаніям. У чому полягав сенс зустрічі розробників штучного інтелекту із Сі? Почути, що Китай не намагатиметься обігнати Штати, чи що китайці не крастимуть американські технології? КНР і США — конкуренти, співпраця між їхніми компаніями малоймовірна, адже переможець у перегонах передових систем стане світовим гегемоном.
Посадивши за один стіл власників американських технологічних гігантів і китайського гостя Трамп фактично дав тому нагоду закріпити образ своєї держави як рівної Сполученим Штатам, а не тієї, яка копіює чуже. Метаморфоза: за першого терміну Трамп був рішучим противником політики Китаю, а зараз прагне подружитися з незмінним китайським кормчим. Це друга їхня зустріч, перша була в Пекіні, цього року планується ще дві — на саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у Шеньчжені в листопаді та на саміті G20 у Маямі у грудні. Куди Трамп запросив і Путіна.
Світова преса зазначає, що попри заклики Сі Цзіньпіна до США не визнавати незалежність Тайваню, позиція американської адміністрації лишається непорушною — Америка підтримує острівну країну та надає їй зброю і технології для самозахисту. Але при цьому є нюанс: ще з травня Штати не надіслали Тайваню пакет військової допомоги на 14 мільярдів доларів. Після пишної зустрічі із Сі навряд чи надішлють взагалі.
Ця пишність, пише The Economist, контрастує з "бідністю" порядку денного зустрічі та низкою невирішених питань. Наприклад, незрозуміло, що глобально виграв Трамп. Він продемонстрував прагнення до стабільних стосунків із Китаєм, китайський лідер відповів взаємністю, за його словами, президенти домовилися розвивати "конструктивні, стратегічні та стабільні відносини між Китаєм і США". Але ж для всіх очевидно, що такі люб’язності тимчасові. Японія, Південна Корея, Філіппіни та інші союзники Штатів у Тихоокеанському регіоні, мабуть, дивилися на пишноту прийому Сі з не меншим шоком, аніж ми і наші європейські партнери споглядали прийому Трампом Путіна на Алясці. Висновок, який вони могли зробити для себе: на Америку більше не варто покладатися.
За закритими від преси дверми глава Білого дому та його китайський друг говорили про Іран та Україну. Раніше президент Володимир Зеленський, розповідаючи про свою зустріч із Трампом, заявив:
"Я дуже відверто сказав президенту США, що ми вважаємо: якщо він також залучить президента Сі — той має вплив на Путіна. Якщо ми хочемо закінчити цю війну не лише на словах, то всі маємо працювати над цим цілодобово — заради людей".
Чи міг Трамп схилити Сі Цзіньпіна натиснути на Путіна? Оскільки Пекін жодного разу не продемонстрував такого бажання, замість цього просував беззмістовні "мирні плани", йому завершення війни в Україні не особливо потрібне. В кращому разі, Сі може вплинути на Путіна задля відновлення судноплавства у Чорному морі. Та й то зробить це не для нас, а для дружніх Китаю країн, які потерпають через втрату нашого зерна та іншого продовольства.
Але може бути гірший варіант, вигідний як Пекіну, так і Москві — тристоронні переговори Трамп — Сі Цзіньпін — Путін. Старт їм можуть покласти вже в середині листопада на саміті АТЕС, його прийматиме китайський Шеньчжень. Якщо такі переговори відбудуться, там говоритимуть про Україну без України. З наслідками, гіршими за померлий "дух Анкориджа".