
Державне бюро розслідувань (ДБР) є абсолютним лідером серед правоохоронних органів за кількістю розслідуваних кримінальних проваджень проти національної безпеки. Попри необхідність точкового реформування, Бюро насамперед потребує підсилення інституційної спроможності.
Таку думку висловив президент Міжнародного інституту безпекових досліджень Олексій Буряченко в колонці на сайті телеканалу "Ми — Україна".
Він зауважив, що про "реформу" ДБР у публічному просторі нещодавно заговорив сам прем’єр-міністр України Сергій Корецький.
"Завжди стриманий і виважений Корецький, який робить значний акцент саме на грошах, чомусь на полях форуму з розширення ЄС у Брюсселі сказав одну фразу, в контексті планів подання законопроекту про реформу ДБР, за яку одразу зачепилися вітчизняні ЗМІ: "Плануємо до кінця року. Це є частиною бенчмарків, отже, так ми і рухаємося", — зазначив Буряченко.
Він наголосив, що це єдине, що сказав очільник українського уряду. Однак у суспільно-публічному просторі, особливо від грантоорієнтованих активістів, уже тривалий час уже лунає наратив, що ДБР потрібно "реформувати", "перезавантажити", "очистити", "полагодити" та таке інше.
"Дивність ситуації полягає в тому, що ніхто не каже, в чому конкретні претензії до роботи ДБР. Насправді їх майже немає… В активістів їх мінімум, а більшість із них сконцентровані не на роботі самого Бюро чи на його ефективності, а на намаганні вплинути на майбутній конкурс на призначення директора та можливість для подальшого повного очищення / перезавантаження "під себе", прикриваючись якимось нікому невідомими іноземцями, яких хочуть інтегрувати в роботу конкурсної комісії, ще й з переважним правом голосу, що, звичайно, містить явні ознаки неконституційності, але хто зараз уже звертає на такі дрібниці увагу", — пояснив фахівець.
Він також звернув увагу, що українські медіа зробили акцент на двох абзацах заяви Сергія Корецького:
"Реформа ДБР є частиною погодженого плану ("Качки — Кос") просування процесу вступу України до ЄС і прискорення ключових реформ, затвердженого 11 грудня 2025 року за підсумками неформальної зустрічі міністрів у справах Європи, що відбулася у Львові. У плані йдеться про проведення незалежного комплексного аналізу інституційної структури ДБР, механізмів забезпечення доброчесності та функцій нагляду з метою оцінювання необхідності та доцільності подальших реформ відповідно до найкращих європейських практик, що приведе до розробки, ухвалення та впровадження закону, який врахує необхідні рекомендації».
Буряченко визнав, що ДБР, як й інші правоохоронні органи справді потребують системних реформ з актуалізації повноважень, недопущення їх перехрещення й інституційного підсилення. А декларація "Качки — Кос" інтегрована під частину кредитних траншів з ЄС.
"Мені не дуже подобається, коли під час війни наші "партнери" кажуть, що ми "щит Європи" та дають нам кредити в обмін на потрібні їм реформи. Далеко не всі з них — це "найкращі європейські практики". Але це вже зовсім інша історія. Коли потрібні гроші для виживання країни, ти не ставиш умови, а приймаєш або не приймаєш умови інших. Така правда життя", — акцентував президент Міжнародного інституту безпекових досліджень.
Однак, на його переконання, в цій історії найголовніше — "не наламати дров", біжучи за черговим кредитом, із реальними ризиками підірвати основи власної ж національної безпеки. Завжди потрібен баланс, особливо під час нормативних рішень у сфері безпеки й оборони, особливо під час війни.
"В умовах війни реформування правоохоронних органів не може розглядатися винятково через призму кадрових змін, антикорупційної політики чи виконання міжнародних зобов'язань. Будь-яке втручання в інституційну архітектуру сектору безпеки має оцінюватися насамперед з погляду його можливих наслідків для безперервності правоохоронної діяльності, оперативної спроможності відповідних органів та стійкості державного управління. Особливо це стосується інституцій, безпосередньо залучених до протидії злочинам проти основ національної безпеки", — вважає Буряченко.
На його думку, первинними мають бути оцінка ризиків і дотримання принципів пропорційності та субсидіарності, щоби точково виправляти саме там, де це потрібно, та докладати рівно стільки зусиль, скільки необхідно — особливо в умовах війни.
"Насправді подібний підхід — це і є ті самі "найкращі європейські практики", а не пропозиції віддати керівництво правоохоронного органу під зовнішнє управління, коли навіть вибори та зміна політичного керівництва країни нічого не змінять", — зауважив він.
Адже контроль буде у тих іноземців, які сидітимуть у "наглядових радах" і "конкурсних комісіях із переважним правом голосу" на різних рівнях. Це, констатував фахівець, точно не найкращі практики демократичних країн, а швидше — неоколоніальні.
Повертаючись до цитати Сергій Корецького, наведеної вище, Буряченко наголосив, що в ній жодного слова немає про необхідність зміни конкурсної процедури директора ДБР із залученням іноземців із переважним правом голосу та повного кадрового перезавантаження.
"Звідки ж тоді ці дивні тези постійно виринають у публічному просторі, потрібно, мабуть, запитати у тих грантоорієнтованих активістів, хто їх транслює. Але факт є фактом — цієї рекомендації / вимоги ЄС офіційно не виставляє, тим паче в тому вигляді, як нам намагаються маніпулятивно "згодувати" на деяких відверто заангажованих ЗМІ", — зазначив він.
Для підтвердження цих висновків він розклав ситуацію на тези:
"Розумно — звичайно. Спочатку проводимо комплексний аналіз інституційної спроможності ДБР, тим паче, що важливу частину його вже реалізував незалежний зовнішній аудит Рахункової палати України, далі проводимо комплексний аналіз ефективності, корупційних ризиків і завантаженості, враховуємо успішні європейські практики роботи єдиної слідчої правоохоронної інституції", — пояснив Буряченко.
Із цього він зробив простий і зрозумілий висновок: серед рекомендацій наших європейських партнерів є доволі раціональні та правильні речі. Якщо під час розробки урядового законопроєкту врахують вищезазначені пріоритети, то це однозначно потрібна реформа — без маніпуляцій, з урахуванням найкращого європейського досвіду та реального стану справ, щоби подібна реформа тільки підсилила інституційну спроможність ДБР, а не навпаки.
"Зараз тривають дискусії, які конкретно функції, крім слідства, цей орган (ДБР) перебере на себе з прокуратури, МВС, СБУ й інших силових органів", — навів автор колонки цитату відомого українського науковця та засновника Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушка ще зі серпня 2013 року.
"За фактом, станом на сьогодні всі заплановані повноваження з інших правоохоронних органів, на кшталт МВС і СБУ, до Державного бюро розслідувань, так ніхто і не передав. Про НАБУ, я взагалі мовчу", — наголосив Буряченко.
У зв’язку з цим він зробив іще три висновки:
"Ось і виходить: коли створювали ДБР за найкращими європейськими практиками, то не врахували двох ключових факторів — війни проти Росії та небажання інших силових структур позбавляти себе частини повноважень, навіть якщо вони для них є не природними та тимчасовими. Чи є в цьому вина самого Бюро — думаю, що немає, ці питання не до них. Сама по собі ідея створення такої правоохоронної інституції більш ніж виправдана й абсолютно відповідає сучасним тенденціям та легко інтегрується в державно-інституційну систему стримувань і противаг", — наголосив Олексій Буряченко.
Він зауважив, що, попри об’єктивні фактори перевантаження та недостатньої інституційної спроможності (кадрів, майна, фінансування), ДБР є абсолютним лідером серед правоохоронних органів за кількістю розслідуваних кримінальних проваджень проти національної безпеки.
"Із початку повномасштабного вторгнення Росії — це більше трьох тисяч кримінальних проваджень! Із них 2 050 стосуються державної зради, 837 — колабораційної діяльності, ще 57 — пособництва державі-агресору. 1 598 обвинувальних актів скеровано до суду", — перерахував автор колонки.
До того ж за січень-жовтень 2026 року працівники ДБР скерували до суду 502 обвинувальні акти щодо 701 особи, обвинуваченої у корупційних кримінальних правопорушеннях. Серед обвинувачених — народний депутат і 350 працівників правоохоронних та інших державних органів.
Загалом до суду скеровано 8 370 обвинувальних актів стосовно 8 803 осіб. Серед обвинувачених — два народні депутати України, один посадовець категорії "А", 33 судді, 1 743 правоохоронці й інші.
"Такі результати вражають, погодьтеся. І знову ж, постає логічне запитання, а якби запланована реформа ДБР вдалася повноцінно, з нормальним штатом, повноваженнями та регіональним представництвом? Цікаво, чи так само завзято тоді лунали би заклики до його «перезавантаження»? Сумніваюся", — висловив припущення Буряченко.
У вересні провели опитування громадської думки для Консультативної місії ЄС в Україні. Для порівняння: 2021 року ДБР довіряли лише 17% опитаних, 2025 року цей показник зріс більш ніж утричі — до 52%, а цього року сягнув 53%. Найбільше ДБР довіряє молодь. Серед українців віком від 18 до 29 років цей показник — 70%, а серед людей віком 30-39 років — 53%.
"Саме в ДБР уперше серед правоохоронних органів, запровадили використання поліграфу на постійній основі — від прийняття на роботу до поточних перевірок за необхідності", — констатував президент Міжнародного інституту безпекових досліджень.
На його думку, усе це в комплексі й створює нинішній образ ДБР як сучасної правоохоронної інституції з колосальним, але ще не до кінця реалізованим, потенціалом.
"На це є ціла низка об’єктивних і суб’єктивних причин. Найпоказовішим є навіть не висока ефективність працівників Бюро, а недотичність їх до корупційних скандалів — від директора ДБР Олексія Сухачова, до речі, обраного на відкритому конкурсі, до простого слідчого. В антикорупційних "бомбах" від НАБУ працівники ДБР не фігурують, а скандальний "Карфаген" і протистояння силових структур обійшло ДБР боком", — наголосив він.
Буряченко додав, що це дуже показово демонструє, що внутрішня превенція корупційних проявів поставлена на високому організаційному рівні та працює належним чином, що для вітчизняних правоохоронних органів, на жаль, швидше виняток, аніж правило.
При цьому президент Міжнародного інституту безпекових досліджень підтримав точкове реформування ДБР зі системним комплексним незалежним аналізом поточної інституційної спроможності.
"Запропонована нашими західними партнерами модель створення окремої слідчої правоохоронної інституції себе однозначно виправдала. Разом із тим вона зіштовхнулася з війною й іншими внутрішньополітичними складнощами, які не дають можливості цій інституції повноцінно "розкрити крила", і це насправді проблема. Проблема вигорання працівників під титанічним навантаженням і суспільним тиском, пов’язаним насамперед із великою кількістю розслідувань саме військових злочинів. А це дуже чутливо", — наголосив він.
Спеціаліст додав, що вперше в нашій "правоохоронній" історії інституція публічно бажає не концентрувати владу та повноваження, а, навпаки, благає, щоби ними поділитися. Станом на зараз створення повноцінної військової юстиції є критичною потребою, з одного боку, ефективного розслідування такої великої кількості воєнних злочинів, а з іншого, розвантаження самого ДБР, під інший закріплений за ним функціонал.
"І це було би логічно. Маю надію, що під час проведення незалежного зовнішнього аналізу інституційної спроможності й ефективності ДБР прем’єр-міністр України Сергій Корецький зробить правильні державницькі висновки. Зрештою, головним критерієм будь-якої реформи має стати не сам факт її проведення, а реальне посилення інституційної спроможності держави, особливо в умовах війни. Те що працює, потрібно підсилювати, — й тільки так", — підсумував Олексій Буряченко.
Нагадаємо, що за десять місяців 2026 року ДБР забезпечило передачу до АРМА заарештованого майна загальною вартістю понад 783 мільйони гривень. Водночас дохід від управління цими активами за вказаний період сягнув майже 822 мільйонів гривень.