Мита і шкідливі ілюзії. Що відбуватиметься протягом десяти днів ультиматуму Трампа
Дональд Трамп анонсував 25-процентні мита для Індії за купівлю російської нафти й зброї. Тим самим підтвердив серйозність своїх намірів щодо припинення війни в Україні.
Починаючи з вівторка, 29 липня, стартував відлік нового дедлайну, який президент США встановив для Кремля.
"Я багато разів розмовляв з президентом Путіним. Ми дуже добре ладнали... Ми думали, що вирішили його (питання війни, — ред.) багато разів. А потім президент Путін виходить і запускає ракети по деяких містах, наприклад, по Києву, вбиваючи багато людей. Я дуже розчарований президентом Путіним. Ті 50 днів, які я йому дав, скоротяться до меншої кількості, оскільки я знаю відповідь на питання, що станеться далі", — пояснив своє рішення Трамп.
Якщо до Путіна не дійде, він пообіцяв накласти тарифи та інші заходи. Новий дедлайн для Путіна привітав Володимир Зеленський, подякувавши Трампу за "чітку позицію і тверду рішучість".
Індія вже відчула на собі "10 днів Трампа". Наступний — Китай?
Відтоді, як глава Білого дому поставив ультиматум російському диктатору, аналітики наввипередки прогнозують, що ж буде 8 серпня, коли закінчаться ці десять днів. І чи є у Вашингтона потужні важелі впливу на Путіна, який, і це всі розуміють, війну не припинятиме. А поки аналітики роблять свої глибокі висновки, Трамп анонсував 25-процентні тарифи для Індії.
"Вони завжди купували переважну більшість свого військового обладнання в Росії і є найбільшим російським покупцем енергоносіїв, разом з Китаєм, у той час, коли всі хочуть, щоб Росія припинила вбивства в Україні. Тому з 1 серпня Індія платитиме мито в розмірі 25% плюс штраф за перераховане вище", — пояснив свої дії президент США.
Між Вашингтоном і Нью-Делі тривають переговори щодо торгівельних тарифів і останнім часом індійська сторона демонструвала неготовність відмовитися від закупок російської нафти. Рішення Трампа має вплинути на уряд Нарендри Моді, адже США — найбільший торговий партнер Індії на найбільший її експортний ринок.
Натомість є й інша новина — 29 липня під час перемовин у Стокгольмі США та Китай продовжили ще на 90 днів "торгівельне перемир’я". Як пояснював TrueUA, це влаштовує китайців, оскільки вони намагаються винести за дужки перемовин зі США щодо мит тему російської агресії проти України. Мовляв, торгівля між двома країнами — це одне, а війна Росії — інше. Однак домовленості у Стокгольмі не означають, що Трамп їх прийме. Останнє слово — за ним. І якщо Індія отримає з 1 серпня покарання за купівлю російської нафти, а Китай — не отримає, це матиме дивний вигляд. США попередили Пекін про наслідки продовження купівлі нафти у росіян — китайці за це можуть отримати 100-процентні мита, але аналітики нагадують, що КНР десятиліттями купляє нафту у підсанкційного Ірану й не була за це покарана. Безкарність породжує самовпевненість.
Це стосується не лише китайських комуністів, а й Росії. Там розповідають, що мають "імунітет проти санкцій" та навіть лякають американців війною. Тут потрібно розуміти мету подібних заяв. По-перше, вони розраховані на внутрішнього споживача інформації, якого кремлівська пропаганда зомбує казками про "стабільність". По-друге, це пропаганда, яка має настрашити частину західних еліт, передовсім американських, аби відмовляли Трампа від ескалації. На цьому моменті варто зупинитися детальніше.
Останніми днями активізувалися алармістські публікації в західних ЗМІ по двох напрямках. Перший напрямок — нові санкції Росії не страшні, бо у неї й так торгівельні відносини зі Штатами на мінімальному рівні. При цьому замовчується два дуже важливих моменти. По-перше, американські санкції — це сигнал усім, хто має економічні зносини з Росією, що Вашингтон більше не закриватиме очі на сприяння цих країн продовженню війни Путіна проти українців. Або мають мінімізувати торгівлю з Москвою, або отримають мита, як Індія.
По-друге, Путін вважав можливим домовитися з Трампом про вигідні американсько-російські відносини, для цього Стів Віткофф кілька разів літав до Москви, а путінський посланець Кирило Дмитрієв прилітав до США в гості до Віткоффа. Після застосування до Росії нових санкцій Москва зможе домовлятися з Вашингтоном хіба про їхнє скасування чи пом’якшення в обмін на поступки Трампу в його миротворчих зусиллях, а от сторінка про двостороннє співробітництво — перегорнута.
Другий напрямок — критичні публікації щодо ситуації на фронті. За час так званого "літнього наступу" росіяни не здобули жодної стратегічної перемоги. Вони мають просування на окремих ділянках, захоплюють зруйновані села, масштабують свої сили біля Покровська, тероризують дронами й ракетами всю територію України, та хіба цього не було раніше? Подібного роду публікації працюють на користь кремлівської пропаганди, щоб читач засумнівався у здатності Трампа зупинити війну.
Чим шкідлива ілюзія "Трамп прийде — порядок наведе"
Нічого дивного, кремлівська пропаганда діє у звичному стилі — бреше і маніпулює. Проте також буде помилкою вважати, що от-от прийде мир. На жаль, ілюзія скорого миру почала приносити шкоду. То чуємо, що Міжнародний олімпійський комітет заходився повертати росіян на зимову Олімпіаду 2026 року. В нейтральному статусі. На чемпіонаті світу з фехтування у Тбілісі всі стали свідками допуску до змагань спортсменів-путіністів і навіть замішаних у викраденні українських дітей. Комусь у МОК дуже свербить побачити таких само "нейтральних" росіян на Олімпіаді.
То дізнаємося, що російська делегація на чолі з підсанкційною Валентиною Матвієнко у Женеві брала участь у конференції спікерів парламентів. Делегації багатьох країн влаштували демарш, але сам факт приїзду до Швейцарії цієї особи, якій ще й надали слово — шокує. Ба, навіть прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск на тлі заяв американського тезки побачив "багато ознак", що війну в Україні скоро "призупинять". Це — самообман.
Упевненість Путіна у тому, що затяжна війна працює на нього, базується на трьох компонентах: військова економіка, експорт нафти, зомбоване пропагандою населення. Потужні санкції з перенесенням війни на російську територію — щоб небо над Москвою і Санкт-Петербургом було закрите місяцями, а переважна більшість росіян скотилися до жебрацького існування — такою має бути ціна агресії Путіна. Заколисування, що Трамп принесе мир через 10 днів чи через місяць, працює на користь Росії. Бо позбавляє тверезої оцінки ситуації. До речі, це стосується не лише окремих наших партнерів, а й українців.
У дипломатії Дональда Трампа є неприємний для нас бік. Він хоче нашої перемоги? Навряд. Перемоги Росії? Також ні. Глава Білого дому хоче своєї перемоги. Тут незайвим буде пригадати недавню заяву глави МЗС Австрії Беате Майнль-Райзінгер. В інтерв’ю німецькому виданню Die Welt, вона розповіла, що Трамп "на срібній таці" приніс Путіну пропозицію: мир в обмін на Крим, кілька східних регіонів України та виключення перспективи членства нашої країни в НАТО. Але кремлівський диктатор відмовився. Скільки відсотків українців готові погодитися зі щедрими пропозиціями Трампа Путіну нашим коштом? Отож. Тому — кілька висновків.
По-перше, те, що нині робить американський президент — нам на користь. І його потрібно всіляко підтримувати, дякувати (він це любить) і не дратувати корупційними скандалами (це — до нашої влади). По-друге, слід розуміти, що головний в Овальному кабінеті, навіть коли обкладає митами Індію чи обкладе Китай, діє на користь американським інтересам. В такому випадку вони просто збігаються з нашими. По-третє, вже зараз потрібно розуміти, як далеко ми готові йти на поступки, якщо Трампове бачення миру в Україні не збігатиметься з нашим. Його дипломатія — батіг і пряник. Останній приклад: військовий конфлікт між Таїландом і Камбоджею. Щоб їх помирити, президент США запропонував дві опції: або Штати домовляються з ними про торгівельні угоди, або взагалі з ними не буде торгівельних угод. У Бангкоку і Пномпені поміркували й обрали першу опцію, пряник, поставивши бойові дії на паузу. Як надовго, це вже інше питання. Для досягнення мирової їм не пропонували поступитися територіями. Тому обирати їм було нескладно.