У Європі завершився чотириденний виборчий марафон. Усі країни-члени Євросоюзу обрали новий склад Європарламенту. Та чи настільки він новий і настільки критичний, як це подають деякі аналітики? Розберімося.
Для початку варто відзначити, що загалом результати голосування виявилися, з одного боку, цілком прогнозованими (навіть французька та австрійська перемоги ультраправих), а з іншого — цілком прийнятними для цивілізованого, демократичного світу.
Так, партії, які у політичному спектрі зазвичай розміщують в діапазоні right-wing та far-right (праві-ультраправі), збільшили свою кількість у новому скликанні Європарламенту. Особливо потужними є результати у Франції та Австрії, де перемогли ультраправий-євроскептичний блок Марін Ле Пен та Партія свободи. Причому: якщо австрійські праворадикали випередили Народну партію менш ніж на 1%, то французькі ультраправі випередили проурядовий блок більш ніж удвічі — 31,5% проти 15,5%.
Це не перша перемога Ле Пен і Ко, але п’ять років тому перевага цієї політсили була мінімальною, а 2014-го "Національний фронт" Марін Ле Пен переміг "Союз за народний рух" (партію президента Ніколя Саркозі) на 4%.
Марін Ле Пен. Джерело: Getty Images / Global Images Ukraine
Цього разу перемога була настільки вражаючою, що чинний глава Французької Республіки Еммануель Макрон через кілька годин після завершення голосування розпустив Національні збори (нижню палату парламенту) і оголосив дострокові вибори. Цілком очевидно, що він таким чином намагається якось перебити успіх ультраправих і знизити цю їхню перевагу. Хоча це буде дуже важко зробити, бо рейтинги "Національного об’єднання" є стабільно високими. Тож Франція зараз є найпроблемнішою — і найзагрозливішою для спільного європейського майбутнього — країною. На відміну від Австрії, де і перевага праворадикалів мінімальна, і вплив цієї держави на європейську політику не такий і вагомий.
Еммануель Макрон. Джерело: Getty Images / Global Images Ukraine
Головна партія Євросоюзу, Європейська народна партія, свої результати цілком може вважати прийнятними й навіть позитивними. ЄНП нічого не втратила, навпаки — може навіть трохи збільшити своє представництво у Європарламенті. І тут варто відзначити результати у Німеччині, які певною мірою є показовими на всеєвропейському рівні.
У ФРН упевнену перемогу здобув флагман ЄНП, блок Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального союзів (ХСС — це фактично побратими ХДС, які функціонують тільки в одній федеральній землі, Баварії). 30% проти 15% в ультраправих із "Альтернативи для Німеччини". Причому рейтинги проросійської "Альтернативи" (які у Німеччині підраховують для майбутніх парламентських виборів регулярно, щомісяця) з початку 2024 року незмінно падають. І якщо правляча Соціал-демократична партія Шольца на виборах у ЄП програла ультраправим 2%, то на гіпотетичних виборах до бундестагу уже зрівнялася з ними.
Олаф Шольц. Джерело: Getty Images / Global Images Ukraine
Щодо успіху ЄНП, то тут варто зазначити, що із п’яти головних країн Євросоюзу представники цього блоку перемогли у трьох — в Німеччині, Іспанії (там Народна партія випередила соціал-демократів) та Польщі (де "Громадянська коаліція" прем’єра Дональда Туска виграла у "Права і справедливості" уже аж 5%, хоча ще рік тому на парламентських виборах поступилася партії Ярослава Качинського).
А от провал лібералів та лівих — як поміркованих соціал-демократів, так і "зелених", які традиційно є представниками лівої частини політичного спектра — не може не турбувати. Правоцентристські сили свої позиції втримали, а у деяких країнах і посилилися (особливо важливою для єдиної Європи є Німеччина), а от лівоцентристи втрачають позиції. Віддаючи їх ліворадикалам. Скажімо, у тій же Німеччині дві відверто ліві партії — Die Linke та блок Сари Вагенкнехт разом набрав майже 9%. А парламентські рейтинги цієї пари майже дорівнюють показникам "зелених".
У Франції ситуація нібито краща — але тільки тому, що там соціалісти провалилися раніше. Тож зараз партія колишнього президента Франсуа Олланда набрала удвічі більше порівняно із попередніми євровиборами — майже 14% проти 7% 2019 року. Та загалом і лівоцентристський блок соціал-демократів, і ліберальна Renew Europe, і альянс "зелених" — усі ці три європейські політсили втратили сукупно понад півсотні місць у Європарламенті.
Однією із причин цього є поляризація європейського політичного простору. Скажімо, у Німеччині Die Linke, які так і не спромоглися сформувати якусь чітку і однозначну позицію щодо допомоги Україні — розгромно програли блоку своєї колишньої членкині Сари Вагенкнехт, яка якраз мала однозначне (і негативне для нас) ставлення до цього питання.
Тож варто визнати, що принаймні на певний період політична Європа радикалізувалася — і саме на цьому, на гостріших, ніж зазвичай, реакціях на тригерні питання, на кшталт мігрантів тощо, зуміли збільшити свою перевагу праворадикали.
Втім, і у них не все так просто. Скажімо, в Італії перемогли "Брати Італії" Джорджі Мелоні, яка є послідовною прихильницею як допомоги Україні, так і спільного європейського майбутнього.
Джорджа Мелоні. Джерело: Getty Images / Global Images Ukraine
А от в Угорщині блок про путінського правопопуліста Віктора Орбана Фідес-КДНР, хоч і виграв, та отримав серйозного опонента у вигляді Петера Мадяра та його партії "ТИСА". І це вже цікаві перспективи для зміни влади у цій країні в недалекому майбутньому.
Віктор Орбан. Джерело: Getty Images / Global Images Ukraine
А у Словаччині інший радикал (нехай і з лівого флангу), прем’єр Роберт Фіцо зі своєю партією Smer–SD програв ліберами із "Прогресивної Словаччини".
З більш-менш значущих за кількістю голосів країн можна відзначити Румунію, де — як і у Швеції — перемогли соціал-демократи. Особливо упевненою є перемога правлячої Соціал-демократичної партії Румунії — понад 50%, тоді як у популістів із "Уніря Романілор", яка фінішувала другою, лише 15%.
Тож варто відзначити, що Східна Європа не піддалася на передвиборчі обіцянки ультраправих (і частково ультралівих) політиків, утримавши перевагу поміркованих, що майже автоматично означає проукраїнських — політичних сил. І це означає, що загалом результати виборів до Європарламенту 2024 року не є аж такими критичними для Унії та України. Більшість залишиться у центристських партій, Урсула фон дер Ляєн цілком може залишитися на чолі Єврокомісії — що є справжнім геппіендом щонайменше для України.
Втім, не варто забувати, що посилення праворадикальних настроїв у основних країнах Євросоюзу пов’язані не в останню чергу із російсько-українською війною і взагалі деструктивно-терористичною діяльністю Російської Федерації. І якщо ситуація — економічна та соціальна — буде погіршуватися, то уже за п’ять років ми можемо побачити новий Європарламент.
У якому праві політичні сили матимуть у ЄП не дві фракції із сумарно 130-140 мандатами (частина із яких, як "Брати Італії" Мелоні все-таки є проукраїнськими), а наблизяться до домінування. Таким чином, Європа на цих виборах не програла — але отримала чіткий і однозначний сигнал, що це може статися у майбутньому.
І, будьмо чесними, цю поразку може забезпечити затягування війни в Україні. Чим довше Росія виснажуватиме нашу державу — і, відповідно, західних донорів України — тим сильнішими будуть праворадикальні настрої в європейському суспільстві. А, повертаючись до тієї ж Німеччини, стабілізація соціал-економічної ситуації одразу ж демонструє падіння рівня підтримки пропутінських радикальних політсил.
Підписуйтеся на нас в Telegram 
, щоб дізнаватися важливі та цікаві новини першими
