У Польщі запропонували своїх кандидатів до Українського національного пантеону: список зі 17 діячів

Список зі 17 діячів польсько-української історії, які могли ввійти до Українського національного пантеону. Запропонував головний редактор видання Rzeczpospolita Богуслав Хработа.

Відповідну статтю він опублікував у газеті та на сайті Rzeczpospolita.

Медійник наголосив, що ставить до українців з повагою. І названі діячі, "які є взірцями для сучасності", не є "натяком" для України.

"Список радше слугує інтелектуальним навчанням для нас, поляків, польської влади та громадської думки в той час, коли атмосфера конфронтації так сильно відчувається", — пояснив він свою ініціативу.

Богуслав Хработа запропонував до Українського національного пантеону таких постатей:

• Петро Могила — митрополит, який сприяв налагодженню міжконфесійного діалогу та мирному співіснуванню різних релігій на теренах Речі Посполитої;
• В’ячеслав Липинський — польський землевласник, один з ініціаторів створення консервативної Української демократичної селянської партії;
• Василь Мудрий — громадський діяч, який відзначився роботою в товаристві "Просвіта", посадою секретаря підпільного Українського університету у Львові, очільника Українського національно-демократичного союзу та заступник спікера Сейму;
• Тарас Шевченко — письменник і художник, який пережив десятилітнє заслання в Російській імперії, де потоваришував із польськими політв'язнями, зокрема, з Броніславом Залеським;
• Юліуш Словацький — польський поет, у чиїх творах оповідається про українські краєвиди та фольклор;
• Іван Франко — український літератор, який вільно творив і польською мовою, був активним дописувачем польських видань та мав теплі дружні контакти з тогочасною польською інтелігенцією;
• Кароль Шимановський — польський композитор, народжений в Україні, вплив якої простежується у його ранній творчості;
• Симон Петлюра та Юзеф Пілсудський — лідери, які стояли біля витоків державності обох країн, увійшли в історію як творці Варшавського договору 1920 року, об'єднавши зусилля своїх армій для спільного опору більшовицькій навалі;
• Марко Безручко — генерал Армії УНР, який уславився завдяки обороні польського міста Замостя від радянської кінноти Семена Будьонного восени 1920 року;
• Андрей Шептицький — український релігійний та громадський діяч, митрополит Української греко-католицької церкви (УГКЦ);
• Єжи Ґедройць і Богдан Осадчук — ініціатори створення паризького товариства "Культура", що заклало ідейний фундамент для польсько-українського примирення та здобуття незалежності після розпаду комуністичної системи;
• Лех Качинський — президент Польщі (2005–2010), який послідовно лобіював інтеграцію України до ЄС та НАТО, а також докладав значних зусиль для стратегічного зближення та дружби між Україною та Польщею;
• Іван Пулюй — фізик і один із першовідкривачів рентгенівських променів, виходець із Поділля;
• Ізидор Шараневич — історик і археолог, що працював професором у Львівському університеті та мав членство в краківській Польській академії мистецтв і наук у Кракові;
• Володимир Левицький — математик і розробник україномовної термінології математичної термінології, мав багаторічний досвід співпраці зі львівським осередком Польського математичного товариства.

Як відомо, 28 червня, під час виступу на урочистостях до 30-річчя з Дня Конституції України Володимир Зеленський оголосив про те, що зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт про створення у Києві Українського національного пантеону.

"Ніхто та ніколи не буде наказувати, як нам жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними та яких героїв шанувати", — наголосив при цьому український президент.

У Польщі не сподобалася така заява. Деякі урядовці зазначили, що це може спричинити погіршення відносин між Україною та Польщею.

Нагадаємо, міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш акцентував, що його країна не погодиться на вступ України до ЄС, якщо Київ не припинить вшанування низки історичних діячів. Варшаву не влаштовує використання ОУН і УПА як національних символів.