Три надії Путіна: чому Кремль знову повірив у можливість зламати Україну
Останнім часом із Москви звучать особливо нахабні заяви, які свідчать про те, що там окрилилися через слабкість наших партнерів і прагнуть переламати ситуацію у війні проти України на свою користь. Чи можна зарадити цим намірам Путіна?
Як Трамп підігрів апетити Путіна
TrueUA, аналізуючи зустріч Дональда Трампа з китайським вождем Сі Цзіньпіном у Вашингтоні, зауважував на найгіршому сценарії: американський президент запропонує тристоронню зустріч США — Китай — Росія. Мало хто зі світових лідерів зробив так багато для виведення Путіна з міжнародної ізоляції, як Трамп. Чого тільки варта зустріч на Алясці у серпні торік. Та й запрошення кремлівського диктатора на саміт G20, який у грудні прийматимуть Сполучені Штати, стало подарунком Путіну.
Трамп називає тристоронню зустріч переговорами про контроль над озброєнням, тобто має обговорюватися широке коло питань, а не тільки варіант припинення війни в Україні, проте варто розуміти, що у Москві такого роду переговори сприйматимуть як готовність президента США до "нової Ялти" — блакитної мрії Путіна про участь у переділі світу на рівних із Вашингтоном і Пекіном. А якщо після зустрічі російський правитель погодиться прибути на саміт G20, трансатлантична коаліція між США та Європою зазнає тектонічного розлому. Ще одна мрія Путіна. Правда, є нюанси.
Перший: в очікуванні, що Трамп і Сі посадять Путіна за один стіл із собою, Кремль вустами глави МЗС Сергій Лаврова вирішив підняти ставки ультиматумом американцям: негайно звільнити з в’язниці венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро та його дружину, припинити ліквідацію іранських високопоставлених осіб, сприяти діалогу між Іраном та арабськими країнами для розблокування Ормузької протоки. Малоймовірно, що ультимативний тон сподобався Трампу та його оточенню. Тому тристоронньої зустрічі може і не бути, після заяви Лаврова вона може видатися як слабкість глави Білого дому.
Другий нюанс: саміт у Шеньчжені та наступний у Маямі відбудуться після проміжних виборів до Конгресу. Судячи з рейтингів президента Америки, у його опонентів-демократів суттєво зростають шанси на перемогу на виборах до обох палат Конгресу. Але навіть якщо вони візьмуть одну з палат, ініціатива імпічменту все одно неминуча. Після цього Трамп стане "кульгавою качкою" і йому буде не до геополітичних ігор. Кожна зустріч із Путіним тільки збільшуватиме його шанси не всидіти в кріслі.
Внутрішні розбірки у США не зовсім хороший перебіг подій для нас, разом із тим навіть сліпому видно, що переговори з Росією за посередництва нинішньої американської адміністрації нічого не дають, окрім психологічних гойдалок, що кожні переговори між Володимиром Зеленським і Трампом нічим суттєвим не завершуються. Як от останні: американський президент переказав свою версію, буцімто український президент погодився стишити удари по російських НПЗ. А от Зеленський казав інше:
"Не звучало жодних прохань в односторонньому порядку, щоб Україна зупинила удари. Ми навпаки говоримо про енергетичне перемир’я, чи ми можемо зараз змусити Путіна закінчити цю війну".
Висновок простий: Сполучені Штати за цієї адміністрації не будуть нашими друзями. Можливо, хоч під тиском імпічменту щось зміниться.
Європейська єдність дає тріщини?
На руку Кремля грає не лише непослідовність Вашингтона, а й "втома" Європи. TrueUA розповідав, як Євросоюз провалив тест на солідарність, скасувавши санкції проти путінських олігархів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, але це тільки невеликий епізод. Оскільки американці відмовили Україні у ракетах для ППО, допомагатиме Європа, але поки охочих поділитися перехоплювачами немає.
Буквально кілька днів тому головна дипломатка ЄС естонка Кая Каллас повідомляла: держави-члени Європейського Союзу узгодили умови використання 6,6 мільярда євро з Європейського фонду миру (EPF) для підтримки України. З цієї суми 900 мільйонів євро передбачено на фінансування Місії ЄС з надання військової допомоги Україні (EUMAM Ukraine), ще мільярд євро спрямують на нові спільні закупівлі оборонного обладнання. Але цій новині українці раділи недовго, бо вчора та ж Каллас принесла погану звістку: міністри оборони країн-членів Європейського Союзу не взяли на себе нових зобов'язань щодо надання Україні додаткових партій ракет-перехоплювачів для зенітно-ракетних комплексів Patriot.
"Києву ракети до Patriot потрібні зараз. Один із варіантів: держави-члени ЄС та партнери постачають ракети Києву зі своїх запасів в обмін на подальше поповнення, що фінансуватиметься з кредиту на підтримку України", — пояснила Каллас.
Але, як бачимо, охочих віддати свої ракети Україні немає. Принаймні, станом на тепер. Можна називати цих людей циніками, ображатися на них, і це правильно, однак лідери країн Євросоюзу дивляться у бік США, а саме там виготовляють ракети цього типу, і розуміють, що Трамп і їм нічого не продасть. У них є внутрішній виборець, наляканий можливим протистоянням із Росією, є ультраправі проросійські політичні сили, які нагнітають істерію, щобільше, останнім часом тріумфують на всіх виборах, тому віддати перехоплювачі Україні означає наразитися на критику опонентів і з великою долею ймовірності втратити владу на найближчих виборах.
У Кремлі страхи європейців навмисно підігрівають, як-от Путін, коли заявив про захист російськомовних у країнах Балтії. Чуємо все частіше від ультраправих вимогу припинити допомогу Україні. Тож якщо в Євросоюзі все ж знайдуться сміливці й нададуть нам ракети для Patriot, це буде великий фарт. Та й то у необхідній кількості не дадуть.
Чи можливе російське вторгнення в якусь країну НАТО? Гібридна війна з Альянсом триває вже давно, там довго робили все, щоби цього не помічати, аж поки не прилетіли дрони в аеропорт Лейпцига, доки у двох землях Німеччини друзі Путіна не здобули перемогу на виборах і доки не почастішали диверсії на оборонних підприємствах. Значна частина виборців в Європі вважає, що відмова від допомоги Україні поверне їм безпеку і спокій. Це вкрай помилкова думка, та, на жаль, у тамтешніх політичних еліт немає сильних аргументів проти цього. Довибори у французький Сенат, де вперше в історії ультраправе "Національне об’єднання" матиме фракцію, тому черговий доказ.
Як вистояти, коли все погано
Зараз ми повертаємося фактично у перші місяці повномасштабного вторгнення, коли панували страх, невизначеність, коли наші партнери були готові допомагати добрим словом і глибоким занепокоєнням, а ворог очікував, що в країні от-от все посиплеться — влада і військо. Не посипалося, хоча тоді під контролем окупантів перебувало значно більше територій, аніж зараз, і повітряні атаки ворога в глибокий тил також були потужні.
Так, не було "шахедів" і "гераней", але й ЗСУ тоді не могли завдавати глибинних ударів у відповідь. У схибленій уяві Путіна ситуація виглядає так: якщо на фронті успіхи його вояків мінімальні, тоді він руйнуватиме наш тил, сподіваючись, що спровокує антивоєнні виступи або внутрішню політичну колотнечу. На це слушно звертають увагу аналітики Інституту вивчення війни (ISW). Тому Кремль відмовлятиметься від енергетичного перемир’я, а будь-які переговори використовуватиме для затягування часу.
Тобто у Путіна є три союзники: нерішучий і боягузливий Трамп, роз’єднана Європа та надія на чвари всередині України. Посилення ударів по Києву, жителі якого звикли до відносної безпеки у часи, коли у нас були ракети для ППО, спрямоване саме на останню складову, адже велика політика завжди робиться в столиці.
У нас також є союзники. Перший: Євросоюз — він хоч вагається і хитається, проте залишається поруч. Якщо там не спроможуться допомогти перехоплювачами для Patriot, допомагатимуть іншими системами ППО. Ухвалюватимуть наступні пакети санкцій, зі скрипом, із демаршами Фіцо та йому подібних, крім того, нам надаватимуть допомогу, щоб українці пережили зиму. Тому від Путіна та Лаврова на адресу ЄС і Британії лине стільки погроз і саме тому Москва максимально залучила всю свою агентуру в Європі.
Другий союзник: посилення ударів углиб Росії. Путінська воєнщина руйнує наш тил, значить і його тил має лежати в руїнах. Після того як Трамп відмовив у ракетах, немає сенсу слухати його нотації не бити по російських НПЗ. Він може покарати відмовою у розвідданих? Цього йому не дозволять американські політики, особливо після виборів. Він про щось домовиться за спиною України з Путіним і Сі й тиснутиме на Україну? Минулого року таке вже було, проте нічим не закінчилося і Трамп відійшов убік.
Третій союзник: досвід минулих пережитих зим, тобто, ми самі. Так, чергова зима без світла і тепла лякає, але це уже було, ми багато чому навчилися. Залишається сподіватися, що і влада також, що затверджені плани стійкості працюватимуть безперебійно.
